студентки групи ФП-33

Сорба Анастасія Ігорівна

Швець Олена Іванівна

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Науковий керівник: Ушій Світлана Несторівна

 СВОБОДА СОВІСТІ В РЕЛІГІЇ

Проблеми свободи совісті, свободи віросповідання, релігійної ідентичності сьогодні є, мабуть, одним із найактуальніших у сучасному міжнародному й вітчизняному релігієзнавчому та загальному гуманітарному дискурсі.

Актуальність пропонованої проблематики насамперед пов'язана з тим, що ідея свободи як звільнення, порятунку широко представлена у світовій релігійній культурі. Вона складає фундаментальну частину етичних приписів і настанов кожної релігії,  є  вираженням  провідної  тенденції  морально-етичного  вдосконалення.

Аналіз останніх досліджень  і публікацій. Сучасний  стан розробки проблематики свободи в науковій літературі вирізняється одностайною багатоманітністю досліджень, серед яких - розгляд теоретичних засад проблеми свободи релігії та захисту релігійних свобод; міжнародного та вітчизняного досвіду функціонування свободи совісті в освітній сфері; моделей державно-церковних відносин, законодавчого забезпечення свободи совісті; проблем національної ідентичності в умовах свободи релігії. Розв'язання даної проблеми започатковали у своїх публікаціях Бабій М., Бодак К., Буграк В., Виговський Л., Докаш В., Дулуман Є., Кадикало А., Катуніна О., Колодний А., Пирог Т.,Яроцький П.

Свобода совісті - це особлива якісна визначеність людського буття, що відображає здатність суб'єкта до вільного само­визначення в духовній сфері, а також можливість його творчої та відповідальної самореалізації на основі ціннісно-орієнтовано­го вибору.[1,125]

Важливим у контексті історії практичного утвердження принципу свободи релігійної совісті, свободи релігії, легітимізації останньої постає Міланський едикт (313р.), який разом з тим і поклав початок тісного союзу християнської церкви та держави.[3,83]

Євангельське трактування свободи несе у собі відлуння есхатологічних очікувань. Свобода - не результат власне людських зусиль, вона - прояв благодаті. Християни вірять, що в житті цього світу ніхто не є абсолютно вільним, теперішня свобода - попередня та обмежена. 

В іншому контексті постає свобода, що її приніс із собою Ісус Христос у світлі Євангелія від Івана. Істинна свобода за Іваном приходить через пізнання істини. Свобода у християнстві - свобода від влади гріха та смерті.[4,246]

Свобода на сторінках Біблії - складний, переплетений вузол суміжних понять свободи зовнішньої зі свободою Бога, свободи вибору зі свободою від гріховного полону. Під ярмом чужих правителів ізраїльський народ Старого Завіту в тяжкі часи своєї історії жадав омріяної свободи яка  сприймалася даром небес. Доказом цього  є ставлення ізраїльтян до рабів. Позбавлений свободи народ чи окрема людина сприймалися  як  факт  звершення  суду  Божого.[4,247]

Найважливіші елементи структури свободи совісті (без понятійного визначення)  -  свобода морального, світоглядного, а пізніше й релігійного вибору, і так звана «свобода всупереч» - були певною мірою обґрунтовані й одержали право на життя саме в античній Греції в добу її демократичного розвитку. Як писав відомий римський стоїк Епіктет  (50-126 рр.), який обґрунтував ідею свободи совісті: людина повинна діяти, здійснювати свої вчинки так, як велить її совість і розум, творити своє життя за власним проектом. Вільна людина, на його думку, це та, «яка діє, поводиться згідно із вимогами своєї совісті й не боїться будь-яких напастей і мук». Ці ідеї знайшли свій подальший розвиток у ранньому християнстві.[3,81]

Свобода совісті, релігійна (віросповідна) ідентичність тісно корелюється з таким атрибутом особистості як її достоїнство. Сьогодні мало хто наважиться відкрито заперечувати, що людська гідність та основоположні права людини (передовсім свобода совісті й віросповідання - М.Б.), її релігійна ідентичність, набута шляхом вільного віросповідного самовизначення - це цінності, які мають бути позбавлені будь-якого зовнішнього втручання. Спроба силовими методами нав'язати особистості певну релігію, певну релігійну парадигму і таким чином сформувати її віросповідну ідентичність постає як «закріпачення совісті»: свобода, передовсім свобода віросповідання, не може виявляти себе повноцінно на релігійно «нетолерантій та недемократичній території. Саме демократична модель розвитку суспільства й держави пропонує і забезпечує необхідні умови, в яких повноцінно виявляє себе свобода совісті, свобода буття релігії, а особистість вільно ідентифікує себе в контексті світоглядного (віросповідного) самовизначення.[2,92-93]

Аналіз параметрів свободи совісті (а точніше свободи релігії) в її парадигмальному сенсі проведено також щодо її ліберального, маркситського прочитання й в контексті міжнародних документів позиції з цього питання католиків, православних, протестантів та мусульман.[3,89]

Свобода совісті в юридичному вияві (як і свобода віросповідання) постає як суб'єктивне право кожної людини, яке включає: а) право дотримуватися набутих переконань і право відмови від них, їх заміни; б) право особистості діяти (не діяти) у відповідності з власними переконаннями, системою ціннісних орієнтирів за умови, що ці дії, поведінка не порушують свободи інших людей і не є протиправним.[2, 92]

За результатами дослідження  підсумовується наступне. У системі релігійного світогляду людина має тим більше свободи, чим наближенішою до Бога вона є, чим ширшою є її свідомість і глибшими переконання у вірності, відданості служінню. Куль Свобода завжди свідома. Як феномен - свобода дивна, вражаюча,  невимовна.  Її  аксіологічне  значення  полягає  в  абсолютній  імперативності. Свобода водночас ставить мету та засіб  її досягнення. Визначення  місця  ідеї  свободи  у  Святому Письмі  означає визначення  статусу цієї  ідеї у  всій  системі  християнської  теології. Можна відзначити, що свобода совісті і сьогодні залишається одним з найбільш помітних елементів дискусії як на міжнародному рівні, так і на рівні політичного, релігієзнавчого, правового та конфесійного дискурсів.

Література:

1. Релігієзнавство: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В. Х. Арутюнов, В. М. Мішин, Н. Ю. Бортникова та ін. - К.: КНЕУ. - 2001.- 201 с.

2. Бабій М.Ю. Свобода совісті й релігійна ідентифікація особистості: сутність і проблеми взаємозв'язку// Релігія та соціум. - 2008. - №2 - С.90-93.

3. Бабій М.Ю. Свобода совісті:теоретико-методологічні основи і концептуальні засади експлікації етапів розвитку і формування її парадигми// Наука. Релігія. Суспільство.- 2010.-№3 -С.79-90.

4. Іваницька А.Г. Конотації ідеї свободи на сторінках Святого Письма// Наука. Релігія. Суспільство. - 2010. - №2 - С.244-248.

5. Ямчук П. Українська християнсько-консервативна традиція і феномен релігійної свободи//Наука. Релігія. Суспільство.- 2010.-№3 -С.168-174.

Залиште коментар!