Сорокоумова А.І. , Приказка Г.Д., Марич М.Г. ОЦІНКА РИНКОВОЇ ПОЗИЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ
Сорокоумова А. І. , Приказка Г. Д.
Науковий керівник: Марич М. Г.
Буковинський державний фінансово-економічний університет, м.Чернівці
ОЦІНКА РИНКОВОЇ ПОЗИЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ
Ключові слова: ринкова позиція, іноземний капітал, транснаціоналізація світової економіки.
Постановка проблеми: cтан національної економіки в більшій мірі залежить від функціонування банківської системи в цілому, яка характеризується ринковою позицією вітчизняних комерційних банків. Ринкова позиція банків ґрунтується на комплексній та ефективній їх діяльності, тобто дотриманні усіх законодавчих і нормативних вимог до їх функціонування.
Основний виклад матеріалу: вагомим показником, який характеризує ринкову позицію банківської системи в цілому та комерційних банків зокрема, є рівень достатності ресурсного потенціалу банків. Від ефективності механізму формування, управління та прогнозування коштів, які можуть бути залучені в майбутньому та якими володіє банк у даний момент часу, залежить їх спроможність здійснювати повний спектр активних операцій та надавати послуги, а також фінансова стійкість та місце банківської системи в умовах глобальної конкуренції. У цьому контексті набуває актуальності вирішення проблеми вибору прийомів і методів щодо забезпечення функціональної достатності ресурсного потенціалу комерційних банків.
Теоретичним і практичним аспектам цієї проблеми, зокрема питання функціонування комерційних банків та їхньої ринкової позиції присвячено праці: Г. Асхауера, Д. Полфремана, Ф. Форда, Дж. Сінкі, Е. Рід, Р. Коттера, Е.Гілла, Р. Сміта; російських учених: А. Лаврушина, Г. Панової, А. Тавасієва, В.Усоскіна, В. Чаусова та інших; українських учених: О. Васюренка, А.Вожжова, А. Герасимовича, О. Дзюблюка, Ж. Довгань, О. Заруби, А.Єпіфанова, В. Коваленко, С. Козьменка, Р. Коцовської, А. Кириченка, І.Лютого, А. Мороза, С. Павлюка, Л.Примостки, І. Сала, М. Савлука, Т.Смовженко, Р. Тиркала, І. Федосік, В.Шелудько та інших [4].
Актуальною стає адаптація вітчизняних комерційних банків до тенденцій розвитку світової банківської системи. Даний процес характеризується поступовою інтеграцією української банківської системи у світову. Важливим питанням у висвітленні даного процесу є аналіз підвищення інтересу іноземних банків до української банківської системи.
У банківському секторі велику роль відіграє іноземний капітал. Його роль у формуванні банківського сектору України на початку ХХІ століття заслуговує особливої уваги. Присутність банків з іноземним капіталом у банківській системі України відповідає інтересам розвитку національної фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку. Водночас слід зважати на низку фінансових ризиків, пов'язаних зі швидким зростанням частки іноземного банківського капіталу. Вони можуть призвести до втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики, можливого посилення нестабільності, несподіваних коливань ліквідності банків, імовірного відпливу фінансових ресурсів [3].
Важливими є питання визначення ступеня відкритості вітчизняного банківського ринку для іноземних фінансово-кредитних установ, форм присутності та рівня впливу міжнародних банків на функціонування вітчизняного банківського сектора, розроблення ефективних механізмів прогнозування та регулювання присутності іноземного капіталу в банківській системі та його впливу на розвиток економіки України.
Частка іноземного капіталу в банківському секторі України щорічно зростає, все більше банків стають об'єктами угод купівлі з боку іноземних фінансових установ та переходять під контроль іноземних інвесторів. До причин збільшення частки банків з іноземним капіталом на ринку України відносять те що, іноземні банки вже не можуть розширювати свою діяльність на національних ринках, оскільки вони вже отримали максимально можливу частку ринку згідно антимонопольного законодавства. Також на діяльність банків тисне пошук різноманітних способів залучення коштів позичальниками поза банками, що змушує їх збільшувати обсяги операцій.
У листопаді 2010 року частку іноземного капіталу в статутному фонді мали 53 банки, а у 2004 - лише 19. Якщо взяти до уваги те, що станом на листопад 2010 року в Україні здійснювало діяльність 195 зареєстрованих банки, то можна стверджувати, що близько 30% з них мають іноземний капітал у статутному фонді. На 1 січня 2011 року частка іноземного капіталу у банківській сфері перевищує 40%. На початок березня частка іноземного капіталу в українській банківській системі становила 40,4%. При цьому станом на перше квітня в Україні налічувалися 54 банки з іноземним капіталом (30,7% від загальної кількості діючих банків). З них 20 банків - із 100% часткою іноземного капіталу (або 11,4%). Власний капітал банків на початок квітня за даними НБУ досяг 138,4 млрд. грн., збільшившись за три місяці 2011-го на 0,71 млрд. грн. або на 0,5%. Таким чином, частка іноземного капіталу в українському банківському секторі постійно зростає. Але на сьогодні немає жодних правових норм, що регулювали б пропорційне співвідношення національного та іноземного капіталу у фінансовій системі України.
Слід відзначити, що найбільш активними іноземними інвесторами капіталу у банківський сектор є представники Російської Федерації. Адже за період 2004-2009 років російські фінансові установи придбали 10 українських банків, що приблизно складає четверту частину від усіх підписаних угод протягом цього періоду. Другим найбільш активним інвестором на українському банківському ринку є представники Австрії (частка яких становить 12 % від загальної кількості угод), що за період 2004-2009 років підписали 5 угод купівлі акцій українських банківських установ. Загалом слід зазначити, що іноземний капітал в український банківський сектор надійшов з 16 країн [5].
Оцінюючи ринкову позицію, необхідно відмітити, що присутність банків з іноземним капіталом у банківський системі України відповідає інтересам розвитку національної фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку. Іноземний капітал підтримує передусім діяльність іноземного бізнесу, розширюючи тим самим його присутність на території країни і створюючи умови для експорту з неї. Якщо приплив зарубіжного банківського капіталу належним чином регулюється та контролюється, структура банківської системи поліпшується, банки отримують більше стимулів для виходу на міжнародні ринки, більш динамічно розвиваються місцеві ринки, стає ефективнішим механізм грошово-кредитної політики.
Важливим для здійснення даного процесу є:
- розвиток ринку іноземної валюти (дозвіл банкам здійснювати більш широкий спектр операцій і торгувати в обох напрямках в один день);
- розширення можливості кредитування надійних агентів у іноземній валюті;
- зменшення можливості короткострокового надходження капіталу в країну;
- посилення ролі монетарної політики (розвиток міжбанківського ринку, посилення ролі процентної ставки, взаємодії монетарної та фіскальної політик тощо) [1].
Український банківський сектор не обійшов і процесів транснаціоналізації світової економіки. Багато Європейських фінансових установ підсилюють свої позиції на ринку за рахунок українських банків. Ці тенденції викликані фінансовою привабливістю банківських установ, більшим потенціалів українського ринку фінансових послуг, а також розвитою інфраструктурою банків. Активізація впровадження іноземних інвесторів викликана в тому числі й бажанням українських учасників увійти в групу європейських фінансових установ, такі процеси ведуть до посилення впливу європейських, російських й інших банківських груп на політику українських банків.
Вихід України у глобальне економічне середовище викликав ряд принципово нових проблем та задач, які постали перед комерційними банками. Для нормального функціонування економіки постійно необхідна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами.
В Україні операції з надання фінансових послуг здійснюються переважно комерційними банками. Вони є головними посередниками і при проведенні міжнародних операцій на світовому ринку фінансових послуг. Здійснюючи ці операції, комерційні банки використовують конкретні стратегії, в яких обґрунтовуються довготривалі заходи, що зорієнтовані на отримання оптимального фінансового результату. Спираючись на світовий досвід, застосування та подальший розвиток прогресивних банківських технологій у практиці роботи комерційних банків повинно слугувати поштовхом в розвитку економіки України. Тому проведення аналізу комплексу операцій на ринку фінансових послуг та пошук шляхів його використання в повному обсязі в умовах ринкової трансформації економіки України є своєчасним та актуальним як з теоретичних, так, особливо, і з прагматичних позицій.
Однією з основних банківських функцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності є обслуговування міжнародного руху капіталів і кредитів. Процес інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок протікає значно повільніше, ніж розвиток внутрішніх операцій. Це пов'язано як з невизначеністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків, так і з нестачею досвіду по обслуговуванню міжнародних капіталів.
Розглядати міжнародну діяльність українських банків у межах відкриття представництв і відділень закордоном поки що недоцільно, зважаючи на її незначний відсоток. Але вже зараз можна говорити про виконання українськими банками даної функції за двома основними напрямами: кореспондентські відносини і співробітництво з відділеннями іноземних банків; взаємовідносини українських банків з світовими фінансовими організаціями [2].
Для банківської системи України входження іноземних гравців на банківський ринок України означає приплив нового капіталу та нових технологій. Для українського споживача це означає поступове зниження ставок за кредитами, якісний та широкий вибір банківських продуктів і сервісів. Що стосується впливу цього процесу на зниження активності банків в залученні внесків фізичних та юридичних осіб, то безумовно - прибутковість для клієнтів термінових депозитів буде й надалі поступова падати.
Українські клієнти привчені до достатньо високого рівня прибутковості, проте поступово терміновий депозит із засобу зароблення грошей перетворюватиметься на засіб накопичення грошей. Банки від депозитних програм переходитимуть до програм накопичення. Це той самий продукт, тільки по-іншому позиціонується продукт, яким користується величезна кількість європейців. Саме заощадження і накопичення, а не примноження, поступово стануть основними мотивами, якими керуватимуться вкладники. Такі програми накопичення дозволять не тільки не сповільнитися темпам зростання депозитів населення, але і в майбутньому прискорити процеси перетікання готівки на руки населення в надійні комерційні банки [1].
Отже, для покращення ринкової позиції вітчизняних банків необхідними є наступні заходи:
1.Стимулювання розвитку місцевих ринків капіталів, що є дуже актуально для України, оскільки набір фінансових інструментів дуже обмежений (кредити, депозити);
2.Зменшення дохідності місцевих банків та підвищення ефективності банківської системи в цілому;
3.Підвищення рівня корпоративного управління, що сприятиме зниженню частки активів, які не дають прибутків та покращенню якості активів;
4.Посилення конкуренції на ринку довгострокового кредитування й підвищенню на ньому ролі іноземних банків.
В загальному ринкова позиція національних комерційних банків залежить від темпу та розвитку інтеграційного процесу та іноземного капіталу в частці капіталу комерційних банків України. Саме тому присутність іноземного капіталу в українському банківському секторі позитивно вливає на фінансовий потенціал банківської системи України. Однак надходження іноземного капіталу у банківський сектор України також має й негативний вплив на фінансовий сектор України, адже відсутність в Україні власних транснаціональних банків може поставити її у залежність від іноземних фінансових установ, які визначатимуть напрямки та динаміку розвитку фінансових процесів в Україні.
Література:
•1. Дзюблюк О. Глобалізаційні процеси та участь іноземного капіталу у розвитку вітчизняної банківської системи / О. Дзюблюк // Банківська справа. - 2009. -№ 2. - С. 37-45.
•2. Лютий І. Особливості глобального економічного середовища діяльності банків / І. Лютий, О. Юрчук // Вісник НБУ. - 2008. - №4. - С. 46-51.
•3. Смовженко Т.С., Другов О.О. Створення та діяльність філій іноземних банків в Україні: регуляторні аспекти// Фінанси України. - 2010. - 7. - С. 98 - 105.
•4. Степаненко Б. Інтернаціоналізація банківського сектору України : ціна й методи злиття та поглинань/Б. Степаненко//Економіст. - 2010. - №1. - с. 12-16.
•5. Белінська Я. Щодо впливу зростання присутності іноземного капіталу на банківську систему України [Електронний ресурс] / Я. Белінська, Я.Жаліло. - Режим доступу: // http://www.niss.gov.ua /
