XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Стадник І.М., Мусієнко А.В., Каширська О.М. ДОСЯГНЕННЯ І ПРОРАХУНКИ ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО

Стадник І.М., Мусієнко А.В., Каширська О.М.
Харківський державний університет харчування та торгівлі

ДОСЯГНЕННЯ І ПРОРАХУНКИ ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО

Нажаль, всі намагання послідовників Б.Хмельницького, в тому числі Івана Виговського закріпити за Україною здобуті потом і кров’ю права на незалежне існування не дали належного результату. Ні одна з впливових країн того часу не хотіла мати такого сусіда як незалежна Україна, а особливо Москва та Польща. Хоча І.Виговський, завдяки здібностям був талановитим адміністратором, організатором, дипломатом, брав участь у розробленні й ухваленні всіх важливих рішень, що торкалися внутрішньої та зовнішньої політики уряду, але він мав свої погляди на майбутнє України. По-перше, сформувавши програму боротьби за незалежну й соборну Українську державу, Б.Хмельницький не сприйняв ідеї перетворення Речі Посполитої в триєдину державу (вона з'явилася в перебігу українсько-польських переговорів у першій половині 1657 р., а не в другій половині 1658 р.). На відміну від гетьмана, І.Виговський, не будучи противником незалежності й соборності України, все ж у душі залишався автономістом і прихильно ставився до цієї ідеї. По-друге, Богдан Великий послідовно й наполегливо працював над упровадженням у козацькій Україні монархічної форми правління у формі спадкового гетьманату. І.Виговський, виступаючи прихильником твердої гетьманської влади, все ж став "провідником антимонархічної опозиції частини старшини. По-третє, геніальність Богдана Хмельницького, окрім усього іншого, полягала і в тому, що він зрозумів необхідність визнання соціально-економічних завоювань козацтва, селянства й міщанства та неможливість відновлення дореволюційної моделі соціально-економічних відносин. І.Виговський поділяв погляди поміркованого угруповання старшини, соціальним ідеалом якого були соціально-економічні відносини, що панували в Польщі, тому, як і воно, марив ідеєю повернення до них.
Певна річ, прихід І.Виговського до влади відбувся в час загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві, однак ситуація не виглядала настільки критичною, як це було в козацькій Україні після укладення Зборівської та Білоцерківської угод. Можна було сподіватися, що такий досвідчений політик вживе необхідних заходів, щоб запобігти їх переростанню в соціальний вибух. Сталося, проте, навпаки. Протягом піврічного терміну гетьманування І.Виговського визріла й спалахнула громадянська війна. В чому полягали її причини?
Однією з головних стало підірвання з середини процесу консолідації молодої державної еліти усуненням від влади династії Хмельницьких. Оскільки авторитетом даної родини не могла навіть близько сперечатись жодна інша з поміж еліти, постать Юрія, що символізувала легітимність верховної влади, могла влаштувати більшість старшин. Оволодівши булавою, І.Виговський, образно кажучи, випустив з "пляшки" "злого духа" міжусобиць, бо чимало інших представників генеральної старшини та полковників вважали себе не менш заслуженими й гідними претендентами на володіння булавою і мали бажання та волю поборотися за неї, спираючись на підтримку певних прошарків населення і допомогу ззовні.
Політика Виговського виявила ряд помилок. Передусім хибними виявилися його соціальні погляди. Він занадто довіряв силам козацької верхівки, а зокрема скозаченої шляхти, думаючи, що вона може стати основою держави, що, спираючись на неї, можна буде також утримати в народні маси і протистояти наступові сусідів. Тим часом ця старшинсько – шляхетська верства була ще неоднорідною і хиткою в своїх виступах, - в моменти успіху трималася бадьоро, але, коли приходили невдачі, втрачала свою політичну орієнтацію. З другого боку, Виговський недооцінював сили козацько – селянської маси, тому не хотів притягувати народ до державного будівництва. Він не зумів ввійти в становище володаря, однаково справедливого для всіх, як це робив Богдан Хмельницький, а занадто гостро відстоював інтереси панівної верстви і тим дратував і обурював козацтво та селянство, що жило недавніми традиціями боротьби за соціальну волю.
Із соціальних поглядів Виговського вийшла друга його помилка. Бажаючи створити аристократичну державу, Виговський за зразок собі брав Річ Посполиту – це наближало його до польських шляхетських кіл і до польської політики взагалі. Хоч він щиро стояв на позиціях незалежності Української держави, проте залишався прихильником близьких зв`язків з Польщею. Неначе нічого не навчив його десятилітній досвід боротьби за визволення. Єднаючись з Польщею, Виговський знехтував здобутки національної революції, що знайшли свій вияв у козацькому устрої,- він намагався змінити його і створити шляхетську Україну. – на зразок шляхетської Польщі. Це ввело його в конфлікт не тільки з народними масами, але і з старшиною, що в козацьких формах вбачала найвищі цінності.
Виговський не був позбавлений якостей гетьмана. Він умів репрезентувати гетьманську гідність, твердо і ясно ставив справу української державності, “Руського Князівства”, гідно держався в переговорах з Москвою і Польщею, не дозволяючи їм нехтувати Україну. Отже, він закінчував те що розпочав робити Б. Хмельницький, але на відміну від нього не зміг об`єднати всі соціальні стани і знайти правильний шлях у міжнародних відносинах. Через всі ці фактори І. Виговському не вдалося досягти мети і добитися покращення життя на Україні та закріпити сформовані риси незалежної держави.
Література:
1. Мироненко О. Усенко І. Римаренко Ю. Чехович В. Українське державотворення. – К.: Либідь, 1997. – с. 557.
2. Смолій В. Степанков В. Українська національна революція XVII ст.-К.: Видавничий дім Альтернативи, 1999.- с. 351.
3. Сушинський Б. Гетьман Виговський: погляд з ХХІ ст. Львів: Добра справа, 2002.- с. 286.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>