XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сташко Т.С., Ушій С.Н. НОВІ РЕЛІГІЙНІ УТВОРЕННЯ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

Сташко Тетяна Сергіївна

Науковий керівник: Ушій С. Н.

Буковинська державна фінансова академія

НОВІ РЕЛІГІЙНІ УТВОРЕННЯ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

Знання історії духовних культур відчиняє двері до правильного розуміння і осмислення величезної глибини цивілізаційного надбання людства, до свідомого і плідного його засвоєння. Правильно сформовані світоглядні орієнтації, уявлення про духовні цінності допомагають людям чіткіше визначити свою програму життя, а народам - зайняти належне місце в цивілізованому світі.

Мета даної статті - розкрити Нові релігійні течії як один із напрямків релігійних вчень,  ознайомитися з  особливостями віровчення та розкрити  роль „Нових релігій" у сучасній культурі.

Поняття «нових релігійних утворень» не є новим, до нього зверталося багато  і  вітчизняних,   і    закордонних    вчених,  а   саме:     В. С. Соловйов,    Д. С. Мережковський, В. В. Розанов,   Г. Кулагін [1] , В. Титаренко [3],  Л. Филипович [4].

Вичерпної інформації про кількість релігій у світі (близько 5 тис.), як і оптимальної їх класифікації, не існує. В першу чергу це пов'язано з тим, що в релігієзнавстві відсутня чітка система критеріїв поділу релігій на певні групи та типи. Здебільшого при поділі релігій на групи та класи застосовують етнічні ознаки, час виникнення, рівень організації, державний статус.

За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:

•a) ранні форми - релігії первіснообщинного ладу;

•b) політеїстичні - етнічні;

•c) монотеїстичні - християнство та іслам, іудаїзм та сикхізм;

•d)  синкретичні - ті, що утворилися внаслідок зрощування або злиття різних етнічних і світових релігій: суфо-китайські секти, іудео-християнські релігії;

•e)  нові релігійні течії та рухи: церква уніфікації Муна, свідомості.

Під новими релігіями в широкому розумінні ми розуміємо новотвори другої половини ХХ ст., що з'явилися в результаті діяльності релігійних реформаторів, які, базуючись на певній або декількох віросповідних традиціях, творять нові віровчення, релігію, культ. Розповсюдження нової релігії відбувається на тлі зменшення соціокультурного значення традиційних релігій. Традиційні релігії надалі будуть тривалий час зберігатися як елементи національних культур [1].

Для сучасного життя характерним є включення, людини у різні масові організації. Кожна з таких організацій потребує від своїх членів дотримання певних стереотипів поведінки. Саме слідування певному стереотипу дій відіграє об'єднуючу роль в масових організаціях.

Дослідження еволюції «нових релігій» показує наявність певних відмінностей у їх виникненні в США та Західній Європі. Якщо в США вони прийшли зі своєї батьківщини разом із родоначальниками, то в Європу, а вже потім і Україну з учнями. Тобто через посередників. Основними причинами виникнення «нових релігій» вважають наступні:

•-  альтернатива існуючим традиційним релігіям, незадоволеність формами їх роботи та як результат духовних пошуків, протест проти існуючих порядків; у посткомуністичних країнах ( у т.ч. в Україні) - як протест проти комуністичної ідеології та форма своєрідного дисиденства;

•- зміна світоглядних парадигм, що спричинена науково-технічною революцією ХХ ст.. і суперечностями постіндустріального суспільства; підвищення загального рівня освіченості, що призвело до кризи світоглядних орієнтацій та релігійної картини світу;

•-  розрив існуючих донедавна зв'язків поколінь, відхід від релігії батьків;

•-  відкритість „нових релігій" для послідовників будь-яких вчень, їх демократизм і претензії на духовне об'єднання людства;

•-  оригінальні методики та форми роботи, які вони пропонують - медитації, сеанси йоги, фізичне та психічне оздоровлення.

•- антропологічний протест - неприйняття людиною сучасності як такої (за дослідником релігійних процесів В.Єленським).

Причини, які зумовили виникнення „нових релігій", стали не тільки рушієм їх розвитку й великої популярності серед населення. Вони отримали не тільки широке розповсюдження на всіх континентах, але й щороку чисельно зростають.

Виділяють ряд напрямів  «нових релігій», а саме: неохристиянство, релігії орієнталітського напряму, синтетичні релігії, неоязичництво, езотеричні об'єднання  та саєйнтологічні рухи. Всі нові релігії, незважаючи на їхню різноманітність, мають спільні особливості і ознаки. До них можна віднести наступні:

•1.      своєрідна соціально-психологічна орієнтація, демонстративна втеча від дійсності, при якій прихильники релігії вдаються до самоізоляції від родинних і соціально-групових зв'язків, колишніх цінностей і уподобань, яка досягається засобами психічного впливу, встановленням специфічних правил і норм у громаді, виробленням своєрідної техніки контролю, максимальною насиченістю програми різними груповими заходами з метою відволікання членів громади від поза общинних справ;

•2.      наявність харизматичного лідера - особи, що наділена містичними якостями, має необмежену владу, відрізняється нестримним самозвеличенням. Як правило, йому приписують роль посланця, месії (іноді поклоняються саме йому, а не Богу);

•3.      прихильники „нових релігій" - люди віком від 18 до 45 років, що мають досить високий освітній ценз, здебільшого городяни, що викривають традиційні релігії як хибні, неприйнятні;

•4.      принципи синкретизму, тобто вчення запозичені з релігійно-культурних традицій різних народів і різних часів, що ввібрали в себе елементи християнства, буддизму, ісламу, індуїзму, а також окультизму, спіритизму, астрології, теософії тощо. При чому кожне вчення претендує на універсальність та винятковість своїх доктрин;

•5.      проповіді лідерів в кінці кінців зводяться до пророкування кінця світу;

•6.      часто члени громад відмовляються від власного майна на користь громади;

•7.      спонукальний мотив у кар'єрі лідерів - нажива за рахунок рядових членів громади. При чому керівники не гребують експлуатацією своїх прихильників, які безоплатно працюють, передають до фонду братства свої заощадження та цінні.

Нові релігійні рухи характеризуються масовістю, адже переконати в чомусь велику кількість осіб легше, ніж окремого індивіда. Тому що серед маси присутніх осіб завжди знайдеться хтось такий на кого здійснюваний вплив діє, після чого спрацьовує механізм взаємонаслідування. Гусав Лебон - характеризує поведінку натовпу, зазначаючи, що найразючішим фактором, в психології натовпу є те, що якими б не були індивіди, з яких складається натовп, незалежно від їх способу життя, заняття, одного їх перетворення достатньо для того, щоб у них склалося щось на зразок колективної душі, яка примушує їх відчувати, діяти і думати інакше, ніж би кожен з них в окремості [9]. Можна стверджувати, що основним наслідком масовості є формування масової свідомості певного спрямування. Масова свідомість - це одна із форм світорозуміння, заснованої на подібному життєвому і пережитому досвіді  людей, включених в однотипні релігійні структури [3].

Строкатість сучасного богошукання є характерною для всіх частин світу, континентів та регіонів. Нетрадиційна релігійність зазнає як нищівної критики так і знаходить чималу кількість прихильників. Сьогодні поряд із світовими релігіями діє близько 30 тисяч інших релігійних учень і культів. Без вивчення відомостей про них уява про релігійну ситуацію в світі є неповною.

 Одним із найбільш відомих нових релігійних утворень є Церква Ісуса Христа святих останніх днів або мормони. Мормони вважають себе обраними богом,  людьми і сподіваються на щасливий кінець свого життя. Вони визнають чотири обряди: хрещення через занурення в воду у 8-річному віці, рукопокладення, шлюб - земний і вічний, причащання хлібом і водою. В своєрідному трактуванні вони визнають Святу Трійцю, викупну жертву Христа, спасіння і месію. Щастя, на їх думку, до людини приходить через земні діяння. Дана церква має ієрархічну структуру: очолює президент,  за допомогою 12 апостолів та кворуму семи десяти. Основні догматичні засади викладені в «Книзі мормона», писаннях засновника Сміта «Вчення і заповіти». Церкву в Україні було засновано в 1991 році й з того часу вона постійно зростає. На кінець 2009 року нараховувалося 10722 члени Церкви, які об'єднані в 64 церковні приходи. Перший храм Церкви на території колишнього Радянського Союзу і всієї центрально-східної Європи було освячено 29 серпня 2010 року в Києві, президентом Церкви Томасом С. Монсоном. Після освячення в храм може зайти виключно мормон тобто член Церкви, який активно сповідує свою релігію. На відміну від храму, тисячі звичайних церковних будинків зборів відкриті для кожної людини будь-якого віросповідання, яка захоче прийти на недільне богослужіння. Дана церква відноситься до неохристиянських течій і ґрунтується на Біблії та особі Ісуса Христа як на центральній постаті своїх релігійних доктрин.

Не менш відомою є нерелігійна течія Велике Біле Братство (ВББ), що започаткувала свою діяльність у Києві у 1990р.  На відміну від мормонів ВББ сформувалася на основі поєднання різних традиційних релігій і власних вчень та претендує при цьому на статус над релігії. ВББ робить наголос на зображенні нашого суспільства сатанинським та на неоапокаліптичних віщуваннях про кінець світу. Засновники проголосили себе божествами, новоявленими «месіями». Дана організація є офіційно незареєстрована. ВББ відноситься до числа синтетичних релігій, які характеризуються розвинутим культом лідера та ідеєю богообраності їхніх послідовників [3].

 Колишній лідер "Білого братства" Марина Цвігун проповідує в Москві під ім'ям Вікторії Преображенської. Основною ідеєю своєї творчості називає Надмірну Ідею Вселенської Гармонії Двох Великих Початків: чоловічого і жіночого, Духа і Матерії, Земного і Небесного, і - Сакральні коріння Давньої Русі і Сіріусіанскої Міжгалактичної Культури. Вона створила нову організацію Космічного Полімистецтва Третього Тисячоліття.

Загалом, «Біле Братство» продовжує існувати, переважно поза територією України, так початку 2000-х запрацював сайт «Юсмолоса» - ще одна назва «Білого братства», який працює і досі [8]. Відомо, що на даний час невеликі (і від кількох адептів до десятків людей) незареєстровані групи " Білого Братства " за умов найсуворішої конспірації діють у наступних городах: Астрахань і Астраханська область, Барнаул і населених пунктів Алтайського краю, Бєлгород, Владивосток, Волгоград, Воронеж, Єкатеринбург і міста Свердловській області, Красноярськ, Курган, Москва, Нижній Новгород, Новосибірськ,  Ярославль та інших. Але у «братства» немає яскравого лідера - головний організатор секти Юрій Кривоногов після виходу з в'язниці відмовився від «місіонерства». Щороку 19 серпня містична Християнська секта "Біле Братство" збирається на найвищій горі Болгарії для поклоніння Сонцю. Білі брати і сестри сходяться на полях між озерами гірського масиву Ріла, одягнуті в білий одяг, щоб виконати танець під назвою Паневрітмія.

Згідно з вченнями Білого Братства Паневрітмія - це сакральний танець, що поєднує в собі рухи, музику і текст. Виконавці обряду рухаються по колу парами, слідуючи за ритмом спеціально створених для танцю мелодій.

Сьогодні в Україні представлені майже всі відомі в світі «нові релігії», але особливого розвитку набули течії неоязичництва: Рідної віри, РУНвіри, Ладовіри, Ягновіри, обор Рідної української віри та інші. Неоязичницькі громади діють і в інших країнах де компактно проживають українці.

Рідна віра - неоязичнецький напрям, максимально зберігаючи язичницьку обрядовість, підпорядковує своє вчення вдосконаленню людської особистості, піднесенню її  національної свідомості. Ґрунтується на язичницькому розумінні Бога як багато проявної сутності, що реально постає у вигляді багатьох імен богів. Рідновіри використовують автентичні язичницькі молитви і співи, мають свої вчення «Воловик» та «Православ», обрядовий календар «Коло Свароже».

Дещо іншою формою неоязичнецтва є РУНвіра, яка пропонує нову монотеїстичну систему поглядів на світ, згідно з якою Бог українців - Дажбог, який є свідомістю світу, вічною енергією. Засновник - Лев Силенко, якого віруючі вшановують як посланого самим Богом. Християнство у пердставнків РУНвіри це релігія рабів, яка сприяла розвитку колонізації країни. РУвісти не визнають зображення Дажбога. Символом віри є тризуб на сонячному диску, наявні свої обряди вінчання, освячення дитини, поховання. Основні заповіді РУНвіри орієнтують своїх прибічників жити і діяти заради благополуччя, добра Вітчизни, обороняти скарби свого народу, шанувати духовність своїх предків. В Україні зареєстровано 46 громад. На сьогодні громади РУНВіри є в багатьох містах і селах України. Щонеділі проводяться Священні Години Самопізнання, щодня ведеться кропітка робота, яка має на меті потужне відродження української духовності та культури. У 2010 році активізувалася робота Української Духовної Академії Рідновірів. Здійснено набір на перший курс загально-освітньої підготовки 26 осіб. За рішенням Священної ради, щоб активізувати роботу Духовної Академії Рідновірів, пропонується в 2011 році посилити організаційну роботу академії щодо якості набору та вдосконалення самостійної роботи студентів. Здійснити наступний набір студентів на І курс загальноосвітньої підготовки планувалося у кінці березня - на початку квітня 2011 р.

Молодь в ступає фундатором і основою багатьох релігійних рухів в Україні.

Як видно «Нові релігії» характеризуються рядом спільних рис, а саме: універсалізм, синкретизм, орієнтація на спільний містичний досвід, відкритість до послідовників різних релігій, авторитаризм лідера руху, жорстка організаційна структура релігійних громад. Отже, нові релігійні явища завжди будуть обов'язковим елементом духовного розвитку людства. Деякі з них можуть зникати, трансформуватися, перероджуватися, з'єднуватися, сигналізуючи про життєвість релігії, про її затребуваність сучасним суспільством та його громадянина.

Література:

•1.     Кислюк К. В. Релігієзнаство: Навчальний посібник // К. В. Кислюк, О. М. Кучер// - Київ, 2004.

•2.     Кулагін Г. Нова релігійність та її соціокультурні перспективи в Україні / Г. Кулагін // Українське релігієзнавство - 2009. - №50. -с. 35-45

•3.     Лубський В. І. Історія релігій: Підручник // В. І. лубський, М. В. Лубська// - Київ, 2004.

•4.     Ситник О. М. Роль релігії в становленні та розвитку ідеології / О. М. Ситник // Наука. Релігія. Суспільство. - 2009. - №2. - с. 202-206

•5.     Титаренко В. Новітні релігійні утворення як форма сучасної маскультури / В. Титаренко // Українське релігієзнавство - 2009. - №50. -         с. 27 -35

•6.     Филипович Л. Нові релігійні течії в українському соціумі: зміна стратегій / Л. Филипович // Українське релігієзнавство - 2009. - №50. -с. 45-57

•7.     Юшин О. І. Релігійна культура та її найвища цінність в епоху сучасних загальнокультурних трансформацій / О. І. Юшин // Наука. Релігія. Суспільство. - 2010. - №3. -с.  163-167

•8.     Гюстав Лебон Психология народов и масс. - М.: Академический проект, 2011. - 238 с.

•9.     http://www.usmalos.com/ - Велике Біле Братство

 

e-mail: tanja_1992@i.ua

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>