XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Стефюк Т.Д., Підгірна В.Н. ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

Стефюк Т.Д.

Науковий керівник: Підгірна В.Н.

Буковинська державна фінансова академія                                                           

ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО  ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ  ЕКОНОМІКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

Анотація. У статті проведено аналіз інноваційного потенціалу України, визначено основні тенденції його розвитку та напрями використання. Здійснено оцінку сучасного стану розвитку інноваційної діяльності в країні та можливості її удосконалення.

Ключові слова: науково-технічний прогрес, інноваційний потенціал, інноваційна модель розвитку, високотехнологічне виробництво.

Постановка проблеми. Забезпечення ефективного розвитку національної економіки потребує формування такої її моделі, що володіє довгостроковим потенціалом економічного росту, головною складовою частиною якого є відповідний інноваційний  процес. У сучасних умовах основою стійкого економічного зростання країни та умовою для підвищення суспільного добробуту є наявність ефективного механізму стимулювання інноваційної діяльності. Інвестування є головним інструментом здійснення економічної політики, що забезпечує відновлення виробничих фондів і розвиток національного виробництва.

 Економічна практика доводить, що рівень розвитку та динамізм інноваційної сфери - науки, нових технологій, наукомістких галузей і підприємств, що активно втілюють нововведення, - це ключовий фактор, що визначає місце а роль відповідної національної економіки у глобальному просторі та можливості її адаптації до досить суворих вимог світової економіки. Саме тому аналіз  сучасного стану інноваційного потенціалу національної економіки, визначення основних тенденцій та пріоритетів його розвитку є актуальним в даному дослідженні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання сутності та джерел формування інноваційного потенціалу національної економіки  розглядаються у роботах таких науковців як В.В. Кузьменка, П.В. Тимощука, Т.В. Марченко, І.В. Юхновського, О. В. Фурсіної та інших. Основної уваги приділено питанням  створення стратегії розвитку інноваційної діяльності  а також механізму впровадження та нормативно-правового забезпечення   інноваційної політики держави  у працях таких вчених як М.Г Басова,  В.П. Беглиці, Н. П . Гончарової, В. А. Гросула, В.М. Порохня,  Ю.І. Пилипенка. Проте недостатньої уваги приділено оцінці сучасних тенденції розвитку інноваційного потенціалу.

Метою статті є здійснення  оцінки сучасного стану розвитку інноваційної діяльності в країні.

Виклад основного матеріалу. Стрімкий розвиток національної економіки в умовах глобалізації потребує активного формування та використання її інноваційного  потенціалу. Згідно до закону України «Про пріоритетні напрямки розвитку інноваційної діяльності » під інноваційний потенціалом розуміють - сукупність  науково-технологічних, фінансово-економічних,       виробничих,       соціальних       та  культурно-освітніх   можливостей    країни    (галузі,    регіону, підприємства  тощо),  необхідних  для  забезпечення  інноваційного розвитку економіки [1]. Формування інвестиційного потенціалу здійснюється через інноваційну діяльність, тобто діяльність, спрямовану  на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень  та розробок  і  зумовлює  випуск  на  ринок  нових  конкурентоздатних товарів і послуг. На сьогодні, стан інноваційної діяльності в Україні більшістю   експертів-науковців

визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів в країнах, для яких інноваційний розвиток є пріоритетним завданням економічної стратегії. Так,  останні статистичні  дані свідчать про поступове зниження інноваційної активності підприємств в такій важливій галузі національної економіки, як промисловість (табл. 1).

                                                                                                                  Таблиця 1

Інноваційна активність промислових підприємств України протягом 2000- 2010рр.

 

Показники                                                                              

 

                                                Роки

 

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Кількість підприємств, щозаймалисьінноваційною діяльністю всього, од. 1490 1479 1477 1487 1505 1510 1452 1404 1378 1340 1303
% від загальної кількості промислових підприємств 18 16,5 18 15,1 13,7 11,9 11,2 14,2 13 12,8 13,8
Кількість підприємств, що впроваджували інновації: всього, од 1403 1421 1142 1482 1727 1808 1145 1419 1647 1893 2043
% від загальної кількості
промислових підприємств
14,8 14,3 14,6 11,5 10 8,2 10 11,5 10,8 10,7 11,5

 

Загалом у 2010р. порівняно із 2009 роком в більшості регіонів країни відбулося зниження інноваційної активності промислових підприємств. Інтенсивно інноваційною діяльністю займалися 154 підприємства, майже третина яких зосереджена у м.Києві,   14,3% - у Дніпропетровській, 9,7% -   Харківській,  6,5%  Донецькій, 5,2% -  Луганській,  4,5% -  Львівській областях.

З огляду на проблему зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств, доцільно відстежити динаміку впровадження інновацій на промислових підприємствах України протягом 2002 - 2010 років (табл. 2).

                                                                                                                  Таблиця 2

Впровадження інновацій на промислових підприємствах України за 2002-2010рр.

Показники/Роки 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Питома вага реалізованої інноваційної продукції 14,6 11,5 10 8,2 10 11,5 10,8 10,7 11,5
в обсязі промислової, % 7 5,6 5,8 6,5 6,7 6,7 5,9 4,8 3,8
Освоєно інноваційні види продукції, найменувань 22847 7416 3978 3152 2408 2526 2446 2685 2408
з них нові види техніки 520 710 769 657 786 881 758 641 663
Впроваджено нові технологічні процеси, процесів 1142 1482 1727 1808 1145 1419 1647 1893 2043
у т. ч. маловідходні, ресурсозберігаючі 430 606 645 690 424 634 680 753 479

 

Таким чином, в 2010 році у промисловості було освоєно виробництво 2408 видів інноваційної продукції, що у 9,5  разів менше показника 2002 року, коли було створено 22847 найменувань інноваційної продукції. Незважаючи на те, що протягом 2006-2010 років зросла питома вага підприємств, що впроваджували інновації, частка реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової знизилася на 1,9 %. Це є свідченням того, що продукція, яку виготовляють вітчизняні промислові підприємства є не інноваційною й відповідно неконкурентоспроможною.

Згідно статистичних даних, в загальному обсязі реалізованої промислової продукції тільки 9,8 % мають ознаки інноваційної, у той час як в Євросоюзі цей показник перевищує 75 %. Обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2010 році в порівнянні з 2010 роком зріс на 5,6 млрд. грн. та становив 45,8 млрд. грн., або 5,9 % від загального обсягу реалізованої промислової продукції [4].

При цьому, питома вага продукції, що була новою для підприємства, складала 67,9 %, питома вага продукції, що була новою для ринку - 32,1 %.

Найбільша частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції припадає на підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості - 17,0 %, або 6321,4 млн. грн., машинобудування - 15,6 %, або 13386,7 млн. грн., целюлозно-паперове виробництво - 9,8 %, або 1070,5 млн. грн., металургії та оброблення металу - 6,2 %, або 9361,0 млн. грн., виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 5,3 %, або 4515,9 млн. грн. [10].

У 2010 році в порівнянні з 2002 роком чисельність науковців зменшилася на 16,7 % або на 17913 осіб, при цьому суттєво зросла чисельність докторів та кандидатів наук в економіці. Відзначимо, що забезпеченість науковими кадрами з розрахунку на 1000 чоловік зайнятого населення в Україні нижча в порівнянні з США, Канадою та Японією - в 2 рази, Німеччиною, Швейцарією і Францією - в 1,7 разів [6,19].

На придбання нових технологій, дослідження та розробки підприємства у 2004-2010 роках витрачали лише 5-9 % своїх наукових витрат, в той же час 57-69 % щорічних фінансових інвестицій вони спрямовували на придбання машин, обладнання, установок, пов'язаних із впровадженням інновацій і введенням їх у виробництво. Таким чином, можна зробити висновок, що зростає орієнтація промислових підприємств на придбання готових технологічних рішень, при цьому знижується зацікавленість до самостійної розробки нових товарів і технологій.

Результати. Отже, із проведеного аналізу можна виділити основні проблеми розвитку інноваційного потенціалу України:

 - низькі темпи впровадження високих технологій;

- зношеність основних фондів; недосконалість законодавства   щодо   розвитку   інноваційної діяльності;

- нерозвинутість інноваційної     інфраструктури,    недостатня кількість   інноваційних   підприємств   (інноваційних    центрів, технопарків,   технополісів,   інноваційних   бізнес-інкубаторів), наукових  парків,  центрів  трансферу  технологій  і   промислових кластерів;

- недосконалість механізму комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок;

        - невизначеність пріоритетів розвитку базових галузей економікита  відсутність  сприятливих умов для залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку високотехнологічного виробництва;

- незначна кількість вітчизняних виробників високотехнологічної продукції,  що беруть участь у міжнародному обміні технологіями, у зв'язку з недосконалістю законодавства щодо трансферу технологій;

- недостатня державна  підтримка  впровадження  інновацій   для забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва.

Розв'язання зазначених     проблем    потребує    активізації інвестиційної   та   інноваційної   діяльності,   спрямованої   на забезпечення розвитку і функціонування  базових галузей економіки.

Вихід з кризової ситуації в інноваційні сфери української економіки повинен забезпечуватися через вирішення таких завдань:

- створення передумов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок в усіх сферах діяльності;

- забезпечення структурно-технологічної перебудови як на рівні окремих підприємств, так і економіки в цілому;

- збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку;

- створення необхідних умов для збереження кадрового потенціалу науково-інноваційної сфери, недопущення еміграції висококваліфікованих наукових кадрів;

- визначення пріоритетних напрямків розвитку досліджень та розробок і забезпечення їх державного фінансування;

- застосування нових форм організації інноваційної діяльності, таких як технопарки, технополіси, «інкубатори»;

- заміна існуючої науково-технічної структури мобільними асоціаціями у вигляді малих  інноваційних фірм, консалтингових компаній, тимчасових творчих колективів та інших гнучких форм діяльності;

- визначення і реалізація раціональних форм інтеграції науки та освіти, підготовки наукових кадрів і компетентних менеджерів для інноваційної діяльності;

У цьому контексті необхідно підкреслити необхідність державного регулювання інноваційних процесів, що викликано, насамперед, їх зростаючим значенням для економіки і суспільства в цілому.

Література:

1.Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р., №40 // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 36.

2. Гончарова Н.П. Інноваційні пріоритети розвитку Національної економіки та механізм їх реалізації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Ekonomika/2010_683/13.pdf

3.  Гросул В.А  Проблеми інноваційної діяльності в Україні/ В.А. Гросул // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму - 2010. - № 1 (3).

4. Луциків І.В. Інноваційна діяльність в Україні: реалії сьогодення та перспективи розвитку  [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2010_4/23.pdf

5. Марченко Т.В., Підвищення інноваційного потенціалу України через участь у європейських інноваційних програмах -  [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

6. Пилипенко Ю.І, Механізм регулювання інноваційної сфери національної економіки / Ю .І. Пилипенк/Вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2009.-№ 3(48).-С.18-22

7. Порохня В.М. Дослідження інноваційної діяльності в Україні - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Dtr_ep/2009_4/files/EC409_34.pdf

8. Терещенко М. А.   Державне регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні / М. А. Терещенко // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №11. - С. 5-6

9. Юхновський І. Джерела формування інвестиційного потенціалу економіки України / Юхновський І. // Галицький економічний вісник. - 2010. - №4(29).- с.61-67 - (проблеми мікро- та макроекономіки України)

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>