XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

ЗМІСТ НОРМИ ТРУДОВОГО ПРАВА В МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА

Степакова Наталія Миколаївна

старший викладач кафедри трудового та аграрного права

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ЗМІСТ НОРМИ ТРУДОВОГО ПРАВА В МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА

Норма права являє собою певний зразок, модель, стандарт, правило поведінки що виходить від держави в якості владного загальнообов'язкового припису. Однак, слід погодитися із В. М. Горшеньовим, який свого часу наголошує, що не всі нормативні приписи державно-правового характеру мають вигляд класичної моделі норми права. На думку автора деякі з таких приписів є нетиповими тому, що несуть в собі свого роду незавершені риси моделі, хоча і виступають в якості нормативних настанов держави. До таких нетипових способів закріплення державної волі науковець відносить дефініції, фікції, презумпції, преюдиції [1, с.113 - 114].

Мета даної роботи полягає в дослідженні права як регулятора суспільних відносин і в з'ясуванні значення норм трудового права для механізму правореалізації.

Норми лежать в основі усіх галузей права без виключення, однак залежно від того до якої галузі права вони належать, норми права набувають певного забарвлення, обумовленого специфікою суспільних відносин, що складають предмет їх регулювання.

Предметом же трудового права витупають суспільно-трудові відносини, які виникають в результаті укладення трудового договору між працівником і роботодавцем [2, c.5]. Так С. В. Вишневецька визначає норму трудового права як загальнообов'язкове, формально визначене, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене заходами державного примусу правило поведінки, яке закріплює юридичні права і обов'язки учасників трудових відносин, що виникають з приводу застосування найманої праці [3, с.63]. Загалом з даним визначення норми трудового права можна погодитися, однак вважаємо за необхідне відзначити, що на наш погляд автор дещо звузив її предмет. Адже дійсно ядро трудового права становлять індивідуальні відносини трудового найму [4, c.50], однак окрім них, норми трудового права розповсюджують свій регулятивний вплив також і на відносини, що тісно пов`язані з трудовими: працевлаштування, навчання і підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів, а також відносини соціального партнерства [2, c.6]. Тож враховуючи це, на нашу думку, під нормами трудового права слід розуміти встановлені та (або) ратифіковані державою формально визначені правила поведінки загальнообов'язкового характеру, які регулюють трудові та тісно пов'язані із ними відносини через наданнях їх суб'єктам відповідних прав та покладання на них обов'язків, виконання яких забезпечується силою державного впливу аж до примусу.

 Як і будь-які інші правові норми, норми трудового права мають ознаки, у яких власне і концентруються їх особливості як явища. Тож з нашої точки зору серед основних властивостей (ознак) норм трудового права слід відзначити:

 - правило загального характеру. Вона розрахована не на якийсь певний конкретний випадок, а на цілу низку (категорію) суспільних відносин. І приписи, і норми трудового права є обов'язковими для всіх, хто стає учасником відповідних відносин. Тобто норми трудового права містить у собі узагальнені зразки (стандарти, правила чи вимоги), що пред'являються до поведінки суб'єктів під час здійснення ними свого права на працю та тісно пов'язаних із ними прав.

- загальна обов'язковість. Ця ознака норм трудового права полягає у тому, що вони мають владну природу, тому їх приписи не обговорюються і є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами, які потрапляють у поле регулятивного впливу даної норми трудового права, виключення дозволяються лише у випадках прямо передбачених цією ж чи іншими правовими нормами. Вважаємо за потрібне відзначити, що коли ми говоримо про владну природу норми право, то, як правило, маємо на увазі, що вони виходять від держави. Проте, трудове право відрізняється від інших галузей права тим, що у ньому значна роль у врегулюванні трудових відносин належить нормам локального характеру.

 - формальна визначеність норми трудового права полягає в тому, що вона права знаходить своє чітке відображення (формалізується) у певному зовнішньому джерелі. З приводу даної ознаки норми права слід погодитись із думкою О. Ф. Черданцева, який відзначає, що сутність формальної визначеності норм права криється у тому, що вони точно, чітко, виразно описують обставини, на які вони поширюються, чітко і виразно фіксують юридичні наслідки, тобто права та обов`язки адресатів, які наступають за обставин, зазначених в нормі. Формальна визначеність норм права сприяє визначеності, ясності правового становища суб`єктів права, визначеності, стійкості їх відносин, у кінцевому рахунку чіткої урегульованості всієї системи відносин, що складаються в суспільстві [5, c.209];

 Крім того поява у норми права такої ознаки як формальна визначеність свідчить про те, що вона (норма) пройшла процедуру об'єктивації або позитивації і стала частиною об'єктивного (юридичного) права, яке являє собою систему всіх правових приписів, що установлені (санкціоновані), охороняються, захищаються державою, мають загальнообов'язковий характер є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб`єкта права [6, c.110-111].

- закріплює права, обов'язки, повноваження та відповідальність суб'єктів, що реалізують дану норму трудового права. Цей принцип підкреслює представницько-зобов'язуючий характер правових норм. Тобто норма права з одного боку надає суб'єктам, що її реалізують певні права, а з іншого - покладає на них відповідні обов'язки.

 - і остання ознака норми трудового права як основи механізму правореалізації, яку б ми хотіли відзначити в межах даного підрозділу - це її забезпеченість силою державного впливу. За загальним правилом, положення норм права, в тому числі трудового, здійснюється у добровільному порядку, проте в разі необхідності суб'єкт може бути примушений до такого виконання за допомогою заходів державного впливу.

З викладеного видно, що правовідносини передбачають наявність конкретних взаємних прав та обов'язків, а також, як правило, необхідність вчинення активних дій. Натомість частина норм права містять забороняючи приписи, реалізація яких відбувається шляхом утримання від вчинення певних дій (бездіяльність). У цьому випадку суб'єкти права не вступають до правовідносин, однак не вчиняючи певні дії, заборонені нормами права, вони тим самим здійснюють правомірну поведінку та відповідно виконують приписи норм права.

Отже підсумовуючи проаналізований матеріал слід згадати думку М.А. Гредскула, який відзначав, що в руках права є лише один засіб для досягнення його цілей - норма, тобто звернений до громадян постулат з можливістю включення до нього лише психічного впливу, тобто загрозу злом або обіцянка блага [7, с.23]. Норма права є первинним елементом (першоосновою) права, яка вбирає у себе усі найбільш суттєві властивості права, звідси кожна окрема норма - це, свого роду, мініатюрне відображення об'єктивного права в цілому, тож коли ми кажемо про реалізацію права, то перш за все маємо на увазі втілення у життя змісту норм права. Від так, з нашої точки зору, фундаментальне значення норм трудового права для механізму правореалізації полягає в тому, що вона, строго кажучи, є вмістилищем того матеріалу, з яким працює зазначений механізм. Тобто норми об'єктивного права, а точніше їх зміст, їх приписи являють собою те нормативне підґрунтя, на підставі якого суб'єкти трудового права реалізують свої можливості - суб'єктивні права. Тому, вважаємо, що механізм правореалізації у трудовому праві, так би мовити, опосередковує процес трансформації (переходу) норм з викладених у текстах відповідних нормативно-правових актів приписів у реальні зразки людської поведінки (практичної діяльності).

Література:

1. Горшенев В. М. Нетипичные номативные предписания в праве // Советское государство и право. - 1978. - № 3. - С. 113 - 118.2. Трудове право України: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, змінене і доповнене / За ред. П.Д. Пилипенка. - К.: Істина, 2007. - 208 с.

3. Вишновецька С. В.  Поняття норми трудового права // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 82. Правознавство. - Чернівці, 2000 - С. 63 (60-63).

4. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. - 4-те вид., стер. - К.: Вікар, 2006. - 725 с - (Вища освіта XXI століття).

5. Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: Юрайт, 2000. - 432 с.

6. Правознавство. Підручник // За редакцією В. В. Копєйчикова , А. М. Колодія, Київ «Юрінком Інтер», 2006,- с. 749.

7. Гредескул Н. А.  К учению об осуществлении права. - Харьков: «Типография Адольфа Дарре», 1900. - 235 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>