XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Степанюк О.Д. ПІДГОТОВКА ТВОРЧОГО ВЧИТЕЛЯ ( З ДОСВІДУ РОБОТИ УЧИТЕЛЬСЬКИХ СЕМІНАРІЙ УКРАЇНИ)

Степанюк Оксана Дмитрівна

Чортківське обласне педагогічне училище  імені Олександра Барвінського

ПІДГОТОВКА ТВОРЧОГО ВЧИТЕЛЯ  ( З ДОСВІДУ РОБОТИ УЧИТЕЛЬСЬКИХ СЕМІНАРІЙ УКРАЇНИ)

         Розвиток творчого потенціалу особистості вчителя - основна умова підвищення якості навчально-виховного процесу сучасної загальноосвітньої школи.

          Святою настановою для тих, хто обирає професію вчителя, зокрема вчителя початкової школи, мають служити слова С. Миропольського: "Якщо ви вирішили присвятити себе справі вчительства, то необхідно набирати вмінь вести її добре"[6,45].

       Сучасне суспільство ставить якісно нові вимоги до особистості педагога, тому існує потреба у вивченні та усвідомленні історичного досвіду, що дозволить використати ті ідеї, які допоможуть підготувати всесторонньо розвинуту особистість - висококваліфікованого, творчого вчителя.

        Цій проблемі присвятили свої наукові праці відомі педагоги, вчені, вчителі-практики другої половини ХІХ - 20-х років ХХ ст.: К. Ушинський,        М. Пирогов, В. Вахтеров, М. Демков, К. Ільницький, М. Корф,                            С. Миропольський, С. Русова, Б. Грінченко, О. Барвінський. Підготовка висококваліфікованого, творчого вчителя  є провідною темою у працях    сучасних  педагогів-науковців: О.Сухомлинської, Н.Дем"яненко, Б. Ступарика, Т. Завгородньої. Останнім часом активізувався процес дослідження особливостей самостійної роботи педагогічних кадрів, зокрема студентів,  на різних етапах їх професійного становлення та діяльності. Більше того, існує цілий ряд досліджень, які обґрунтовують наявність взаємозв'язку між педмайстерністю і самостійною роботою над собою (Ю. Азаров, В. Сластьонін, В. Лозовий).

          Ніхто не може заперечувати, що широкі, багатогранні й ґрунтовні знання облагороджують людину, підносять її думки, зосереджують увагу на " питаннях розуму, вищої творчості, а не на матеріальних, звичайних інтересах"[2,54 ]. Великого значення педагоги досліджуваного періоду надавали покликанню, інтересу до педагогічної професії, наявності відповідних здібностей та нахилів. Актуальним до сьогодні є висновок, зроблений К. Ушинським про те, що кінцевий результат по підготовці майбутніх учителів у великій мірі залежить від природних задатків та систематичної праці над собою тих, хто готується стати педагогом. Він наголошував на тому, що "ні в якому разі не слід приймати  до учительських семінарій випадкових людей. Тільки молодь з яскраво вираженими педагогічними нахилами має становити основний контингент таких навчальних закладів"[ 8,13 ].

              Творчим вчителем може стати, на думку А. Мастрюкова, дописувача до журналу "Вестник воспитания", лише той, хто має ґрунтовну  філософську освіту, хто вміло поєднує теоретичні знання з педагогіки,  історії педагогіки, психології з активною практичною діяльністю. К. Ушинський наголошував на особливому значенні для вчителя знань з педагогіки, що є узагальненим досвідом багатьох поколінь учителів, вершиною всіх знань[8,15 ].

        Цю думку підтримували всі педагоги-журналісти другої половини ХІХ - початку ХХ ст., стверджуючи, що вивчення педагогічної діяльності застерігає педагога від помилок, дисциплінує його розум, виробляє здібності критично ставитися до своєї праці і вдосконалювати професійну майстерність.

     Не менш важливим для вчителя є вивчення історії педагогіки, яка надає можливість використовувати прогресивні ідеї минулого у професійній діяльності. Вона вчить мислити педагогічними категоріями, розкривати і аналізувати під час навчання й виховання непомітні явища, привчає вчителя знаходити насолоду у своїй праці [7,75]. У публікаціях на сторінках вітчизняної педагогічної журналістики другої половини ХІХ - початку ХХ століття можемо знайти перелік умов, які  забезпечують  не лише високий професіоналізм вчителя, але й сприяють виробленню у нього творчого підходу до розв'язання проблем навчання та виховання учнів. Серед них  найважливішою є вміння   любити свою справу й бути відданим їй, любити дітей, глибоко розуміти дитячу натуру[6, 37].

      В історії педагогічної практики найбільше цінується педагог-митець, педагог-творець, який засвоює  педагогічну науку не лише розумом, а й всім своїм єством. Це вищий рівень прояву  педагогічної майстерності, бо у такому разі педагог переробляє  науку у собі, поєднує зі своєю власною особистістю і за допомогою цього створює свою власну педагогіку [6, 35 ].

      Для всіх, хто готує  нову генерацію педагогів ХХІ ст., для тих, хто обрав професію вчителя, зокрема початкових класів, справжньою настановою у щоденній  діяльності мають, на нашу думку,  служити слова видатного педагога М. Демкова: " Про високу майстерність вчителя, його творчий підхід до справи навчання і виховання учнів свідчить уміння зацікавити та добитися уваги всіх учнів, уміння ввійти у їхній духовний  світ, володіти собою, передбачати події та їх результати, аналізувати свій досвід, вибрати з нього найкраще та створити свій стиль викладання, володіти педагогічним тактом. Цей  такт формується на основі духовного та інтелектуального розвитку, тонкої духовної організації і спостережливості"[4, 93 ].

           Готуючи вчителя початкових класів ХХІ століття, педагогічним  закладам варто використовувати раціональні зерна із досвіду роботи учительських семінарій, які  були першими навчальними  закладами, що готували вчителів народної школи в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.[5, 49].

       К. Ушинський, автор Проекту Статуту учительських семінарій, вважав, що шлях до формування творчого вчителя йде через самовдосконалення, вивчення передового досвіду, що  забезпечує вироблення власного стилю викладання, власної системи педагогічної праці.

              У Інструкції для учительських семінарій, виданій Міністерством народної освіти у 1886 році у пункті 32 розділу У "Навчальна робота" зазначалося, що "викладачі учительської семінарії повинні звертати увагу на самостійну діяльність учнів"[9,12].   Зокрема наголошувалося на тому, що " самостійна робота дає користь лише тоді, коли навчальний матеріал засвоєний глибоко і вона не вимагає особливих зусиль"[9,13]. Самостійна робота учнів учительських семінарій  була одним із елементів організації навчального процесу. Вони займалися нею під час підготовки як до уроків так і до практичних занять, які проводили у двокласному училищі чи школі вправ, що діяли при учительських семінаріях.

        Важливу роль у організації самостійної роботи учнів учительських семінарій відігравали бібліотеки, які працювали при цих навчальних закладах. Поповнення бібліотек підручниками, довідковою літературою, журналами планувалося Попечителем навчального округу і затверджувалося Міністром народної освіти. Один  із розділів щорічного звіту директора учительської семінарії про роботу за навчальний рік присвячувався аналізу бібліотечного фонду та організації роботи учнів у бібліотеці. Цікавим є і той факт, що обов'язки бібліотекаря виконував один із найдосвідченіших викладачів учительської семінарії, який призначався рішенням педагогічної ради терміном на два роки[9,43].

             Розвитку творчості  учнів учительських семінарій сприяла і система організації педагогічної практики, зокрема глибоке, детальне обговорення проведених уроків як учнями, так і викладачами учительських семінарій. Під час обговорення високо оцінювали не лише вміння передати учням програмовий матеріал, але і  вміння зробити повідомлення із використанням додаткових джерел, зацікавити учнів, стимулювати їх до самостійної роботи вдома [3,167].

       Аналіз архівних документів про діяльність учительських семінарій в Україні дає право зробити висновок про те, що вони не лише готували народних вчителів, але і здійснювали професійну перепідготовку сільських учителів. У розпорядженні попечителя Київського навчального округу №63 від 24 березня 1877 року "Про ознайомлення вчителів народних училищ з новітніми прийомами навчання" зазначалося, що учительські семінарії повинні організовувати місячне навчання-перепідготовку сільських учителів[10,23]. Під час такого навчання особлива увага зверталася на обмін педагогічним досвідом, сільські вчителі переймали кращі професійні надбання викладачів учительських семінарій.

          Аналіз архівних матеріалів свідчить про те, що викладацький колектив учительських        семінарій   у       щоденній    роботі      керувався настановою В. Ключевського, педагога, оратора, публіциста, який наголошував на тому, що педагогічну майстерність, творчість важко передати, а ще важче відтворити, вона має бути виношена і народжена автором, це - його дитина [2,53].

         Така система роботи сприяла формуванню вчителя - особистості, яка, на думку відомого педагога, психолога П. Каптєрова, повинна втілювати в собі сукупність бажаних та очікуваних суспільством привабливих людських якостей [5,46].

        Формування висококваліфікованого творчого вчителя початкової школи, вироблення  в нього вмінь і бажання самостійно працювати над собою, віддавати свій розум і серце підростаючому поколінню є одним із найважливіших завдань сучасної педагогічної освіти, актуальним залишаються і в наші дні слова видатного педагога, державного діяча Галичини О.Барвінського:"...яке виховаємо покоління, таким буде народ, таким буде наше майбутнє"[1,2].

Література:

1.Барвінський О. Новими шляхами до народної самостійності і незалежності //Український голос.-1922.-Ч.16.-С.1-3.

2.Габрик Р. Підготовка учительських кадрів в Україні дорадянської доби//Наукові записки психолого-педагогічного факультету Полтавського держ. педаг. інституту.- Полтава.- 1997.- С.52-54.

3.Гречин Б. Гомадсько-просвітницька та педагогічна діяльність Олександра Барвінського.- Івано-Франківськ.-2001.- 232с.

 4.Демков М. О задачах русской педагогики// Русская школа .-1892.-№5-6.-С.78-106.

5.Летние учительские  съезды и курсы// Журнал Министерства Народного Просвещения.- 1873.- №9.- С.45-47.

6. Русский учитель. Воспитательная задача школьного учителя //Семья и школа.- 1872.-№3.- С.33-49.

7.Ушинський К. Про народність у громадянському вихованні. вибр. пед. твори у 2 т.- К.- 1993.- Т.1.- С.49-103.

8.Ушинский К. Педагогические сочинения в 6 т. /Сост. С.Ф. Егоров.- М: Педагогика, 1990.- т.5-С.15.

 Центральний державний  історичний архів України, м. Київ

9. ф.707.оп.296 спр.120.

10. ф.707. оп.207. спр.133.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>