XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сторожук О.Р. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ КОНСУЛЬСЬКИХ СЛУЖБОВЦІВ

Сторожук О.Р.                                                                                   

Національний університет біоресурсів і природокористування України

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ КОНСУЛЬСЬКИХ СЛУЖБОВЦІВ

Консульська служба є невід'ємною складовою дипломатичної служби. Вона покликана забезпечувати захист прав та інтересів своїх держав, їх юридичних і фізичних осіб [1].

Для належного виконання своїх функцій працівники консульських установ отримують відповідний правовий статус, зокрема наділяються привілеями та імунітетами, відповідно до  Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р., міжурядових двосторонніх консульських конвенцій, які укладаються між акредитуючими державами та державами перебування, а також  законодавства держави перебування. Україна є стороною Віденської конвенції та двосторонніх консульських конвенцій, укладених з державами, з якими встановлені дипломатичні відносини. Положення таких конвенцій відповідно є частиною законодавства України [3].

Працівники консульських установ поділяються на три категорії: консульські посадові особи, консульські службовці, обслуговуючий персонал [2].

Важливість дослідження питання щодо правового статусу (привілеїв та імунітетів)  консульських службовців і обслуговуючого персоналу консульських установ обумовлена перш за все тим, що значну частину працівників консульських установ у державі перебування, у т. ч. в Україні, складають працівники саме цих категорій.

Необхідність поширення привілеїв та імунітетів на зазначену категорію осіб у тому чи іншому обсязі викликана тим, що в силу специфіки виконуваних функцій деякі консульські службовці, наприклад шифрувальники, діловоди, секретарі-референти та інші, інформовані в питаннях конфіденційного характеру навіть більше, ніж окремі консульські посадові особи.

Арешт та інші примусові заходи щодо них можуть серйозно дезорганізувати діяльність консульської установи і завдати значної шкоди акредитуючій державі.

У той же час надання привілеїв та імунітетів консульським службовцям консульських установ означає:

- звільнення від місцевої юрисдикції дуже численної групи іноземних громадян;

- погіршення фінансових інтересів країни перебування (звільнення від податків і митних зборів);

- погіршення забезпечення правопорядку і державної безпеки (звільнення від карної юрисдикції)  [3].

Тому, у ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. було закріплене компромісне положення про те, що консульські службовці не підлягають юрисдикції судових чи адміністративних органів держави перебування, як і консульські посадові особи, але щодо дій, вчинених ними при виконанні консульських функцій [4, 5].

 Разом з тим, під час розгляду питання про привілеї та імунітети консульських службовців, положеннями Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. обмежуватися неможливо.

 В ст. 72 Конвенції зазначено, що під час застосування положень Конвенції держава перебування не повинна допускати дискримінації між державами.

Разом з тим не вважається, що має місце дискримінація, якщо держава перебування застосовує якесь положення Конвенції обмежено у зв'язку із обмеженим застосуванням цього  положення до його консульських установ в акредитуючій державі або якщо за звичаєм чи відповідно до договору держави надають одна одній режим більш сприятливий чим той, що передбачений положеннями Конвенції [5, 6].

В ст. 73 зазначається, що положення Конвенції не відображаються на інших міжнародних договорах, які діють між державами та ні одно із положень Конвенції не перешкоджає державам укладати міжнародні договори, які підтверджують, доповнюють, поширюють або розширяють її положення.

 Ці положення, по суті, привели до того, що привілеї та імунітети  консульських службовців різних країн у тій самій державі перебування значно відрізняються, що відображено в двосторонніх консульських конвенціях.

У двосторонніх консульських конвенціях немає єдиного підходу  навіть у розподілі працівників консульських установ на категорії, не говорячи вже про різницю в наданих привілеях та імунітетах.  

Конвенції між Росії з Монголією, КНДР, США, Великобританією, Фінляндією, Японією, Швецією, Норвегією, Малі та деякими іншими державами підрозділяють працівників консульської установи на дві категорії: консульські посадові особи і співробітники консульської установи.

 Тобто в них не проводяться відмінності, наприклад, між привілеями та імунітетами шифрувальника і садівника.

Особливо виділяється Конвенція між Росією і ФРН, у якій до консульських посадових осіб віднесені секретарі і референти, а до співробітників консульських установ - співробітники канцелярії, перекладачі, друкарки, стенографістки, бухгалтери, завідувачі господарством, шофери та інші працівники обслуговуючого персоналу.

Що стосується положень двосторонніх консульських конвенцій, укладених Україною з іншими державами, то привілеї та імунітети  ними регулюються більш уніфіковано, хоча і тут мають місце розбіжності, зумовлені позиціями держав, з якими укладаються ці конвенції.

Таким чином, навіть у разі  розподілу на категорії в конвенціях закладається тенденція до надання різних імунітетів особам, що займають ту саму посаду в різних консульських установах.

Як бачимо, передбачений Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 р. розподіл персоналу консульської установи на три категорії носить дуже умовний характер, про що свідчать розглянуті двосторонні конвенції.

 Питання віднесення до тієї  чи іншої категорії конкретних працівників консульських установ відноситься винятково до компетенції акредитуючої держави і не регулюється нормами міжнародного права  [7,8]. Позиції ж акредитуючої держави з цього питання далеко не однозначні і нерідко суперечать позиціям держав перебування.

Грані між різними категоріями персоналу дуже невизначені, що наочно ілюструють приведені вище приклади. Це може бути пов'язано з інтересами забезпечення режиму безпеки в консульській установі, а також з тим, що акредитуюча держава під час призначення конкретних працівників може бути не зацікавлена в публічному визначенні їх функціональних обов'язків.

На практиці це приводить до того, що держава, яка представлена, призначаючи працівників у консульські установи, не зазначає, на які посади вони призначаються, а іноді навіть не уточнює, до якої категорії відноситься той чи інший працівник.

Неоднозначність у питанні щодо визначення статусу консульських службовців та працівників обслуговуючого персоналу у двосторонніх консульських конвенціях приводить до множинності підходів.

Аналіз правового статусу (привілеїв та імунітетів), наданих консульським службовцям (адміністративно-технічним працівникам) та працівникам обслуговуючого персоналу консульських установ різних держав, показує, що вони сильно відрізняються між собою.

Таким чином за результатами аналізу міжнародно-правової практики щодо надання привілеїв та імунітетів консульським службовцям (адміністративно-технічним працівникам) та працівникам обслуговуючого персоналу консульських установ можна дійти висновку, що держави надають велике значення цьому питанню, визнаючи, що ці привілеї та імунітети є важливим чинником забезпечення належного функціонування консульських установ. В той же час ці привілеї та імунітети не є уніфікованими і в кожному конкретному випадку суттєво різняться за своїм змістом.

Література:

1. Бобылев Г. В., Зубков H. Г. Основы консульской службы. - М.: Наука, 1986.

2. Віденська конвенція про консульські зносини. - 36 с.

3. Віденська конвенція про дипломатичні зносини. - 18 c.

4. Гуменюк Б. Основи дипломатичної та консульської служби. - К.,1998 - 255 с.

5. Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала. -М.: Международные отношения, 1995. - 204 с.

6. Іванов Ю.А. Міжнародне право. - К.: Вид. Поливода А.В., 2004 -

198 с.

7. Короткий український дипломатичний словник. Упорядник: Я. Серкіз. // за заг. ред. М. Мальського. - Львів, 2002 - 264 с.

8. Hamilton K.Longhorne R. The Practice of Diplomacy. Its Evolation, Theory and Administration. - L.; N. Y., 1995.

 

prodigyaphextwin@gmail.com

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>