XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Строкань О.А. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Строкань О.А., аспірант

Черкаський державний технологічний університет

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Недостатньо повно відображає специфіку діяльності в умовах глобалізації традиційне поняття „міжнародне бізнес-середовище". Так, зокрема, у рамках теорії глобальної конкуренції його призначення націлене на одержання додаткового доходу від використання наявних конкурентних переваг. Центральним аспектом даної теорії є мінімізація витрат на пристосування підприємництва за кордоном, а найважливішою проблемою є його включення в політичні, правові, економічні й культурні умови середовища. У процесі глобалізації в результаті викликаних нею значних змін ключовим завданням стає не стільки ефективне пристосування до різних національних умов середовища, скільки використання світових ефектів масштабу, синергії, навчання. У цьому випадку на перший план висувається оптимізація всієї внутрішньої й закордонної діяльності, що дозволяє одержати або підвищити конкурентні переваги, а не просто використовувати його за кордоном. Таким чином, більшість досліджень виводять конкурентні переваги з особливостей окремих країн (забезпеченості природними й іншими ресурсами, політики влади й ін.). На нашу думку, для обліку даної специфіки необхідна розробка наукового поняття „глобальне підприємницьке середовище" (ГПС), під яким ми розуміємо загальні особливості в різних соціально-економічних сферах, врахування яких у господарській діяльності на різних рівнях забезпечує посилення конкурентних позицій країни. Сприйняття глобального підприємницького середовища як єдиного цілого дозволяє говорити про процес конвергенції й уніфікації умов ведення бізнесу в різних країнах, що сприяють економії ресурсів і підвищенню ефективності їхнього використання [1, С. 125].

До основних елементів глобального підприємницького середовища відносяться: політика провідних суб'єктів світової економіки (окремих країн, інтеграційних об'єднань, міжнародних організацій, ТНК); формальні (угоди СОТ, Кодекс ТНК, МСФЗ, ІСО й ін.) і неформальні (міжкультурна комунікація) норми, що регулюють переміщення товарів, послуг і факторів виробництва; механізми взаємодії влади й бізнесу, що базуються на нових інтеграційних формах.

Виділимо наступні передумови формування глобального підприємницького середовища: виробничі, науково-технічні й технологічні, що відображаються, насамперед, у появі якісно нового покоління транспорту й зв'язку й різкому скороченні завдяки цьому транспортних, телекомунікаційних витрат, що полегшує глобальну інтеграцію національних ринків; економічні: наявність глобальних логістичних і виробничих мереж провідних ТНК; впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до якості продукції, технології й робочої сили; посилення тенденції до стандартизації в сфері технології, екології, бухгалтерської й статистичної звітності; організаційні, включаючи появу нових організаційних форм діяльності різних суб'єктів економіки, а також підвищення ролі таких міжнародних організацій, як ООН, Світовий банк, СОТ, у досягненні прозорості економік країн світу, забезпеченні доступу до інформації й подоланні національних бар'єрів у веденні бізнесу; інформаційною, обумовленою появою й розвитком принципово нових систем одержання, передачі й обробки інформації, що забезпечують обслуговування глобальних мереж, що поєднують фінансові й товарні ринки та ринки ноу-хау; соціальні й культурні, що полягають, насамперед, у подоланні бар'єрів в освітній і культурній сферах завдяки розвитку дистанційного навчання, культурних обмінів і формуванню глобальної свідомості, що вимагає знаходження компромісних рішень [2, С. 99].

Принципами становлення й функціонування ГПС можуть виступати фундаментальні соціополітичні принципи стійкого розвитку держави, які повинні узгоджуватись з національними особливостями соціально-економічних і політичних відносин: принцип політичної, економічної й культурної свободи, покликаний забезпечити відхід від конфронтаційних ідеологій до етики стійкого розвитку на основі традиційних гуманістичних цінностей; принцип соціального партнерства держави, найманої праці й роботодавців, що сприяє проведенню політики в інтересах всіх учасників; принцип обов'язкового державного регулювання ринкових відносин з метою здійснення переходу від ринково-споживчої економіки максимізації капіталу до змішаної економіки соціальної, економічної й екологічної достатності й стійкості; принципи соціальної справедливості й демократичного колективного керування виробництвом і соціальною сферою суспільства, що забезпечують подолання соціальних диспропорцій.

На відміну від розвинених країн, де створенню нових ринкових і соціальних форм передували об'єктивні еволюційні зміни в соціально-економічних процесах, у постцентралізованій економіці адаптація до умов глобалізації й проведення ринкових перетворень здійснювалася в економічному й соціальному середовищі, сформованому в умовах централізованої економіки. У результаті цього нові ринкові форми наповнювалися старим змістом. Тому соціальні переваги ринкової економіки не змогли виявитися повною мірою.

Таким чином, трансформаційні процеси в період глобалізації й неоекономіки мають свою специфіку. Якщо в післявоєнній Західній Європі послідовність основних етапів полягала у відновленні основних елементів ринку усередині країни з наступним налагодженням координації економічної політики й лише потім - у повномасштабній інтеграції у світову економіку, то в Східній Європі в 1990-і рр., а також в Україні, послідовність трансформацій була іншою. Спочатку - відкриття економік зовнішньому світу й лише потім спроба створення нормальних ринкових інститутів усередині країни. У післявоєнній Західній Європі відновлення стосувалося, насамперед, базисних галузей економіки й багато пізніше - трансформації фінансових систем убік більшої відкритості. У Східній Європі й Україні була розпочата спроба шокового „лікування" фінансових систем замість стимулювання промисловості й сільського господарства. Стратегія якнайшвидшого відкриття економіки зовнішньому світу споконвічно пов'язана з фундаментальними труднощами. Теоретики „шокової терапії" не замислювалися про обмеження, які випливають з того, що придбання досвіду в ринкових умовах, інституціоналізація ринкових механізмів і ламання соціокультурних стереотипів господарської поведінки вимагають часу й витрат [3, С. 36].

При цьому специфіка пострадянського простору обумовлена, крім найбільш глибокої серед постцентралізованих країн економічної кризи, відсутністю мобілізуючої мети проведення реформ - вступу в ЄС, а також тим, що крайній лібералізм, що проголошувався на ранніх етапах трансформації, породив зворотній рух. На додаток до недосконалості старих і змішаних інститутів сформувалась своєрідна система, спрямована на пристосування до нестабільної ситуації перехідного періоду.

 Література:

•1.     Андреева Е.Л. Соответствие организационных изменений фирмы условиям глобализации // 4-я международная научно-практическая конференция Спб: Гос. тих. ун-т. - 2001. - С. 125-128.

•2.     Андреева Е.Л. Глобализация и значение экспорта для экономики страны // Мировая экономика: проблемы и переспективы: Сб. науч. тр. - Заисти: Изд-во Урал. гос. экон. ун-та. - 2004. - Вып. 1. - С. 98-102.

•3.     Иноземцев В. Глобализация: иллюзии и реальность. // Свободная мысль - XXІ. - 2000. - №1. - C. 26-36.

e-mail: irynamyndra@yandex.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>