XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ступак С.М. СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Аспірант каф. менеджменту організацій та ЗЕД, Ступак Світлана Миколаївна

Одеський державний економічний університет

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Економічні події останніх років значно позначились на розвитку інноваційних систем багатьох країн світу. Відбувається поступова переорієнтація інноваційної політики розвинених країн таких як Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, Японія від формування виключно інноваційної економіки у напрямку побудови нового інноваційного суспільства шляхом координації цілей і задач інноваційного розвитку державного і приватного секторів, науки і промисловості.

Нами проведений огляд національних інноваційних систем провідних країн світу, який  свідчить про здійнення активної державної підтримки інноваційної діяльності у розвинутих країнах, орієнтацію національної економіки на науково-інноваційний розвиток, державну фінансову підтримку інноваційних процесів, стимулювання інновацій через встановлення пільгового оподаткування, надання кредитів, розвиток науково-дослідної та інноваційної інфраструктури, створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату. Подібний підхід до розвитку інновацій є характерним і для ряду країн, що розвиваються, таких, наприклад, як Китай і Індія. Особлива увага приділяється сприянню відкриттю і розвитку мережі технологічних парків і бізнес-інкубаторів.

Серед пріоритетних напрямків розвитку інноваційної діяльності для США, Великобританії, Німеччини, Фінляндії та ряду інших розвинутих країн є проведення космічних досліджень, розвиток енергетичної галузі, сфери охорони здоров'я, біотехнології, інформаційні і компьютерні технології. Індійська національна інноваційна система пріоритені позиції зосередила в галузях інформаційних технологій і програмного забезпечення, розвитку біотехнологій та космічній сфері. Для Китая провідними є хімічна і нафтохімічна галузь, машинобудування, приладобудування і автоматика, біотехнології і мікробіологія та ін.

Розвиток інвестиційно-інноваційних процесів за останнє десятиліття характеризується активізацією як розвинутих країн світу, так і тих, що розвиваються. Ще у 90-х роках минулого століття на світовому горизонті інноваційних перетворень почали з'являтися нові учасники - країни Азії. Це стало результатом поширення наукових досліджень, інноваційних технологій та патентів у світі. Зміни у перерозподілі сил у інноваційній сфері відбувалися і в період з 2000 по 2006 роки. Так, щорічно знижується частка європейських країн та США в галузі проведення досліджень і розробок та скорочується їх частка у галузі патентування. Якщо у 2000 році за здійсненням досліджень і розробок Європейська зона займала 36% світових обсягів, то у 2005 році - вже 30,9% [1, Р.8]. Це стосується і США, дослідження і розробки яких скоротились з 2000 по 2005 роки на 6,6% у глобальному масштабі. При цьому досить активно зростає частка розвинених Азійських країн: Японії, Тайвані, Кореї, Сінгапуру. За проведенням досліджень і розробок їх частка виросла у цей період з 12,7% до 20,5% - на 7,8%. Проте США зберегли за собою лідерство у сфері виконання інноваційних досліджень. Подібна ситуація має місце і в сучасних умовах.

Активне світове економічне зростання, що передувало кризі, було обумовлене прагненням підвищення ефективності виробництва за рахунок інтенсифікації інноваційної діяльності. Прискорення в 21 ст. глобалізаційних процесів призвело до швидкого поширення інноваційних досягнень серед багатьох країн, активну інноваційну позицію серед яких посіли і провідні країни, що розвиваються.

Економічна позиція таких країн значно зміцнилась, що не могло не призвести до перерозподілу сил у світовому господарстві. Так, частка країн, що розвиваються, у обсягах світового ВВП стрімко збільшується з 31,4% у 2000 році до 37,2% у 2007 році. Обсяги реального ВВП таких країн значно зросли в період з 2000-2009 роки. До основних представників світогосподарського економічного зростання можна віднести Китай, Бразилію, Індію і Росію. Реальне ВВП таких країн за темпами зростання значно випереджає США і Японію, а також деякі розвинуті країни Європи. За обсягами реального ВВП у 2009 Китай займає третє місце у світі, а темпи його зростання за 2000-2009 роки склали 315%. Найвищі темпи зростання ВВП за цей період демонструє Росія (373,89%), майже в 1,5 рази збільшився реальний ВВП Бразилії і в 1,8 рази - Індії. У 2009 році США виробила 25,3% світового ВВП,  Японія - 9%, на частку Китаю припадає більше ніж 8,8% [2]. Навіть у кризовий період 2007-2009 роки Китай демонструє позитивні темпи зростання, займаючи позицію країни з найдинамічнішим розвитком, в той час як США швидко втрачає свій рейтинг.

Країни, що розвиваються, зобов'язані своїм успіхом проведенню активних інвестиційно-інноваційних процесів, залученню іноземних інвестицій, інтенсифікації науково-дослідних розробок. Проаналізуємо частку витрат на дослідження і розробки серед світових лідерів у галузі інновацій.

 Майже 35% світових інноваційних витрат у 2009 році здійснювали США, на європейські країни приходиться 24,1%, тоді як на частку Японії припадає 12,6%. Частка найбільшого світового лідера у галузі витрат на дослідження і розробки, США, скоротилась з 1995 року на 3,7%. Активно нарощує витрати на дослідження і розробки Китай - 11,2% світових витрат у 2009 році [3]. Таким чином, країни, що розвиваються, набувають активної ролі у розвитку світових інноваційних процесів.

Однією з основних особливостей розвитку світового господарства в галузі інновацій за останні роки стало зростання обсягів витрат на дослідження і розробки серед країн з перехідною економікою. Поширення глобалізаційних процесів обумовлює переміщення в них крупними транснаціональними корпораціями як розвинених країн, так і тих, що розвиваються, науково-дослідних лабораторій та інноваційних центрів. Серед основних отримувачів інвестиційних надходжень можна виділити Індію і Китай, які за оцінками експертів [4] в недалекому майбутньому можуть стати альтернативними центрами сплеску економічного розвитку.

Фінансування інноваційних процесів є одним з найважливіших аспектів розвитку інноваційної діяльності. Світові експерти у галузі інновацій стверджують, що успішній інноваційній економіці необхідно тримати обсяги фінансування науки та науково-дослідних робіт на рівні не менше 2% ВВП. Аналіз питомої вага витрат на фінансування досліджень і розробок у відсотку до ВВП провідних країн світу дає можливість визначити тенденцію зростання частки ВВП, що направляється на фінансування НДДКР, розвинених країн світу. Для країн Євросоюзу зростання показника інноваційних витрат до ВВП країни у період з 2000-2009 роки склало 8%, в той час як США більш активно вкладає кошти у НДДКР - показник збільшився на 11,7%. Поряд з деякими розвиненими Європейськими країнами, такими як Швеція і Фінляндія, Японія інвестує у дослідження і розробки більше 3,4% ВВП: з 2000-2008 роки частка її інноваційних витрат до ВВП зросла на 18,2% [5].

Розглянемо основні джерела фінансування інноваційних процесів. Так, Європейські країни на 57,1% фінансують дослідження і розробки коштами приватних бізнес-інвесторів, тоді як наприклад у Японії бізнесом фінансується 77,1% всіх подібних робіт. Для США важливим залишається фінансування інновацій державними коштами - 27,7% у 2007 році [5].

Для Європейської інноваційної системи характерним є наявність значної частки державної підтримки у фінансуванні досліджень і розробок - 34,4% всіх інноваційних витрат. Розвинені країни Єврозони активно залучають кошти іноземних інвесторів, в тому числі транснаціональних корпорацій США та інших країн світу.

 На активність та обсяги інвестиційних процесів в інноваційній сфері в умовах глобалізації економіки впливають темпи та динаміка прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Провідну роль в здійсненні ПІІ займають транснаціональні корпорації (ТНК).  Лідируючі позиції по обсягам ПІІ займають США, які мають близько 200 закордонних дослідницьких організацій, розміщених в Японії, Канаді, Великобританії, Франції, Німеччині. Серед нових індустріальних країн можна виділити ТНК, розташовані у Сінгапурі, на Тайвані, у Китаї та в Індії [6, с.146].

Період 2003-2007 роки характеризується постійним зростанням ПІІ, рівень яких у 2007 році досяг 1,8 млрд. дол. США. Проте вже на початку 2008 року погіршення інвестиційного клімату негативно позначилось на всіх інвестиційних програмах, в тому числі і ПІІ. Проаналізовані нами дані [7] свідчать про спад у першому семестрі 2008 року показників транснаціонального злиття і поглинання (M&As) та потоків ПІІ у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Банкрутство крупних фінансових компаній США, таких як Леман Бразерс (Lehman brothers) і АІГ (AIG), та європейських фінансових організацій Фортіс (Fortis), Дексія (Dexia), ряду банків Ісландії значно погіршили ситуацію на світовому інвестиційному ринку.

Слід зазначити, що розвинуті країни виявились більш схильні до наслідків фінансово-економічної кризи. Потоки ПІІ в ТНК розвинутих країн значно скоротились, проте почали нарощуватися темпи зростання ПІІ в компанії держав, що розвиваються, та держав із перехідною економікою. Частка країн, що розвивається, у світовому обсязі ПІІ у період з 1999-2001 роки до 2007-2008 роки зросла на 10% [8, р.9]. На 5% зросли прямі інвестиційні вливання в економіку країн Південно-Східної Європи і країн СНГ, які стали активними реципієнтами ПІІ.

Таким чином, перерозподіл світового економічного простору у секторі ПІІ спричинив скорочення частки розвинених країн на 15% в бік країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

Отже, проведене нами дослідження тенденцій розвитку інвестиційної активності та інноваціних процесів у світовій економіці свідчить про зростаючу роль провідних країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою таких як Китай, Бразилія, Індія, Росія і частково Казахстан.

Інноваційна система країн з перехідною економікою та тих, що ще розвиваються, за винятком вже вище зазначених, характеризуються незначною роллю держави у процесі регулювання інновацій, слабкою державною підтримкою інвестиційно-інноваційних заходів, відсутністю дієвих стимулюючих механізмів. До таких країн можна віднести країни Східної Європи та СНГ, Латинської Америки (за виключенням Аргентини, Мексики), Африки (окрім деяких країн Південної Африки). Нерозуміння значення інвестиційно-інноваційної діяльності в процесі зростання національної конкурентоспроможності призводить до того, що такі країни реалізують свій інноваційний потенціал лише за рахунок імітування інноваційної продукції або взагалі не займаються інноваціями. 

Характерними особливостями розвитку національних інноваційних систем розвинених країн світу є активна державна підтримка інноваційної діяльності, орієнтація економіки на науково-інноваційний розвиток, стимулювання інновацій та ін. Такий підхід забезпечує країнам зростання науково-інноваційного потенціалу і розширення інвестиційних можливостей.

Література:

  1. Key figures Report 2008-2009. Science, Technologies and Competitiveness // European Commision. - 2010. - Р.169
  2. За матеріалами сайту Proximity One Information resources & solutions:

http://proximityone.com/worldgdp.htm

  1. За матеріалами сайту: http://www.rdmag.com/
  2. R&D and Innovation System in Asia. Science and Technologies Policy Division // OECD. - 2009. - Р.17
  3. За матеріалами сайту: http://www.stat.ee/29990
  4. Антонюк Л.Л., Поручник А. М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.
  5. За матеріалами сайту: http://www.unctad.org/
  6. UNCTAD, World Investment Report 2009. Transnational Corporations, Agricultural Production and Development // United Nations. New Yourk and Geneva. - 2009. - Р.27

E-mail: stupack@bk.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>