XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сухаревська Д.Д. ОРГАНIЗАЦIЙНО-EKОНОМIЧНИЙ МEХАНIЗМ РEГУЛЮВАННЯ БEЗРОБIТТЯ В УKРАЇНI

Сухаревська Д.Д.

Миколаївський державний аграрний університет

ОРГАНIЗАЦIЙНО-EKОНОМIЧНИЙ МEХАНIЗМ РEГУЛЮВАННЯ БEЗРОБIТТЯ В УKРАЇНI

АНОТАЦIЯ

Стаття присвячена теоретико-методологічним‚ методичним і практичним проблемам регулювання безробіття в Україні.

Запропоновано організаційно-економічний механізм регулювання безробіття в Україні як взаємопов'язана організаційна система‚ яка спрямована на регулювання безробіття шляхом збалансування попиту та пропозиції робочої сили через спрямування дії системи різних механізмів: податкового‚ кредитного‚ бюджетного‚ механізму держзамовлень‚ адміністративного‚ організаційного‚ правового‚ програмного.

Kлючові слова: безробіття‚  зайнятість‚ реєстрований ринок праці‚ регулювання‚ міграція‚ організаційно-економічний механізм.

Постановка проблеми. Перехід України до соціально орієнтованої ринкової економіки супроводжується цілим рядом негативних явищ. Одним із них є безробіття. Внаслідок безробіття країна несе значні фінансові збитки, утримуючи безробітних, відшкодовуючи їм втрати в доходах на період пошуку нових сфер прикладання праці. Для окремих осіб перебування у статусі безробітного спричиняє депресивні настрої, почуття меншовартості та безвиході. Саме ці аргументи впевнюють в гострій актуальності теми та в необхідності її розробки в умовах перехідної економіки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі зайнятості населення присвячено чимало наукових досліджень. Їх результати широко висвітлені у працях провідних українських вчених: С.І Бандура, Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, В.В. Вітвіцького, С.О Гудзинського, Т.М. Кір'ян, А.М. Колота,  Ю.М. Краснова, В.Я. Месель-Веселяка, Т.П. Петрової, І.Л. Петрової, П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина. Заслуговують на увагу праці зарубіжних вчених: В.Г. Костакова, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта та інш.

Віддаючи належне науковим розробкам зазначених вчених, а в багатьох випадках їх основоположному внеску у вирішення теоретико-методичних проблем зайнятості та ринку праці, необхідно зазначити, що питання зайнятості населення все ще недостатньо вивчені та не отримали належного висвітлення як у науковій літературі, так і в нормативних матеріалах органів державної влади.

Формування цілей статті. Структурні зрушення‚ що відбуваються на сучасному етапі розвитку національної економіки‚ призводять до суттєвих негативних змін на ринку праці‚ зокрема‚ до достатньо значних обсягів і рівня безробіття економічно активного населення і‚ як наслідок‚ до неефективного використання робочої сили.

Аналіз кон'юнктури ринку праці свідчить про соціальну незахищеність окремих категорій населення і осіб з обмеженою конкурентоспроможністю (молодь‚ жінки)‚ для яких все ще характерні значні обсяги‚ рівень і тривалість безробіття. Через це актуальним є розробка і вдосконалення механізмів державного регулювання обсягів незайнятого населення та підвищення рівня використання робочої сили з урахуванням особливостей її розподілу та сучасної кон'юнктури ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Безробіття є однією з актуальних проблем країн ЄС, де значні диспропорції мають місце в гендерних аспектах зайнятості та у віковій структурі безробітних (зокрема‚ високим залишається рівень безробіття серед молоді - 21,8% та жінок - 12,6%)‚ а також стосовно довготривалого безробіття (від 12 місяців і більше).

Безробіття в Україні склалося під дією цілого комплексу суб'єктивних та об'єктивних факторів. Насамперед, мова йде про скорочення реальних обсягів виробництва, зменшення платоспроможного попиту населення, структурну перебудову економіки, банкрутства підприємств, зниження інвестиційної активності, трансформацію відносин власності.

Є необхідність посилення уваги до ринку праці як у теоретичному‚ так і в практичному плані. Ринок праці визначається як інститут або механізм, у якому покупці та продавці здійснюють процеси купівлі-продажу товару "робоча сила", вступаючи у відносини товарного обміну. Очевидно, що при визначенні поняття "ринок праці" багато уваги приділяється обміну через те, що ця сфера відіграє значну роль у системі суспільного виробництва і саме в ній відбуваються процеси купівлі-продажу товару.

Дослідження міграції дозволяє розглядати її як ефективний спосіб регулювання ринку праці. Iмміграція сприяє забезпеченню робочою силою тих виробництв і підприємств, що не користуються попитом з боку корінного населення, а еміграція призводить до зростання рівня зайнятості або за рахунок прямого відпливу представників тих професійних груп, що не користуються попитом на місцевих ринках праці, або внаслідок еміграції конкурентноздатних прошарків населення і заповнення вакансій тими, хто не міг на це розраховувати при інших умовах.

Нові тенденції в розвитку економіки, стрімкий спад попиту на робочу силу в одних галузях та секторах ринку і відносно бурхливий розвиток інших прийшли у протиріччя з жорсткою регламентацією умов праці на підприємствах з традиційними режимами зайнятості, викликали до життя нові форми організації праці, нестандартні форми функціонування ринків праці.

Однією з парадоксальних характеристик ринку праці України є значний розрив між загальними та зареєстрованими показниками безробіття. Слід зазначити, що ці відмінності носять системний характер. Не існувало та не існує жодного регіону та жодної категорії населення, для яких рівень зареєстрованого   безробіття  співпав  би  з відповідним показником на повному ринку праці. Звідси витікає, що розрив між ними не можна пояснити особливостями  регіональної  політики зайнятості  або відмінностями поведінки певних соціально-демографічних груп населення, а це зумовлене дією універсальних факторів, які впливають на усі сегменти ринку праці, та особливостями методологічних підходів до розрахунку.

Базовим можна вважати два способи виміру безробіття. Перший з них базується на даних вибіркових обстежень робочої сили виходячи із критеріїв МОП, а за другим - безробітний вважається таким за рішенням органів державної служби зайнятості. Відповідно розраховуються два взаємодоповнюючих показника - повного "мопівського") та офіційного безробіття. У співставленнях між окремими країнами перевагу віддають по­казникам, які базуються на результатах обстежень робочої сили, що пояснюється єдністю методології та тим, що ці дані певною мірою вільні від адміністративного тиску.

Дослідження руху робочої сили показало‚ що чисельність вибулих працівників перевищує чисельність прийнятих в цілому по Україні і її регіонах (за виключенням м.Kиєва‚ де чисельність прийнятих за останні три роки збільшилась на 8,0 тис.осіб у порівнянні з вибулими). У режимі скороченого робочого часу працював кожен сьомий працівник в економіці України. За тривалістю безробіття в 2008 р. 18% безробітних не мали роботу понад 1 рік у порівнянні із 39,4% в 2000 р.‚ тобто значна частина безробітного населення України все ще знаходиться у стані довготривалого безробіття.

Державна політика щодо створення нових робочих місць і збереження діючих, а також захисту безробітних повинна бути спрямована на вирішення їх щодо окремих регіонів (перш за все, стосовно депресивних регіонів, монофункціональних міст тощо, наприклад, реформування вугільної галузі, проведення аграрної реформи на селі та інші).

Особливої уваги заслуговує розгляд безробіття серед сільського населення. Дослідження показали, що в сільській місцевості України відбувається значний спад економічної активності населення. Як свідчать статистичні дані за 1997-2008 рр. (за методологією МОП) чисельність економічно активного населення знизилася  на 20,55 %, зайнятих на 22,97 %, рівень безробіття зріс на 2,9 %.

На селі особливо відчутно проявляють себе нові, не зовсім властиві раніше проблеми зайнятості. Сільське господарство, яке донедавна вважалося однією з найбільш трудомістких галузей і постійно потребувало залучення додаткової робочої сили, тепер саме вивільнює її.

Вважається за необхідне змінити модель макроекономічного регулювання на основі наступних принципів: вища пріоритетність соціальних цілей у діяльності владних структур; обов'язкові (і застосовані на демократичному обговоренні і законодавчому затвердженні) порівняння конкретних сценаріїв макроекономічного розвитку і вибір найкращого з них‚ що забезпечує максимальну реалізацію поставлених цілей; законодавча регламентація методів (технологій) макроекономічного регулювання як засобів реалізації обраного за соціальними критеріями варіанту економічного розвитку: об'єктивна оцінка результатів розвитку економіки за соціальними критеріями; відповідальність владних структур за реалізацію прийнятих соціальних цілей економічного розвитку.

Пріоритетним напрямом боротьби з довготривалим безробіттям в Україні має бути цілеспрямована дія на потоки осіб у безробіття та з нього за допомогою низки превентивних заходів із боку попиту та пропозиції, які б сприяли скороченню припливу у довготривале безробіття (табл. 1).

Організаційно-економічний механізм державного регулювання безробіття має розглядатися як взаємопов'язана система, що спрямована на обмеження безробіття шляхом збалансування попиту і пропозиції робочої сили через  дію системи інструментів різних механізмів та заходів державного впливу: інструменти податкової політики;кредитної політики; бюджетної політики; держзамовлення; адміністративні, правові, програмні та  організаційні

Таблиця 1

Класифікація заходів регулювання довготривалого безробіття

   Превентивні Реінтеграційні
З боку попиту •-     Грошово-кредитна політика

•-     Фіскальна політика

•-     Інвестиційна політика

•-     Регіональна політика

•-     Удосконалення законодавчої бази у сфері трудових відносин

•-     Поширення ідеології соціального партнерства

•-     Організація громадських та сезонних робіт

•-     Пільги, дотації чи інші стимули для роботодавців, які наймають на роботу довготривалих безробітних

•-     Заходи сприяння розвитку підприємницької діяльності серед безробітних

З боку пропозиції •-     Заходи у сфері освіти та професійної підготовки

•-     Соціальна політика

•-     Стимулювання територіальної та професійної мобільності

•-     Профілювання безробітних

•-     Інформаційні та брокерські послуги

•-     Профорієнтаційні послуги

•-     Професійне навчання

•-     Заходи активізації безробітних

Перелічені ринкові інструменти, заходи і методи державного регулювання безробіття повинні бути зорієнтовані на забезпечення збалансування між попитом і пропозицією робочої сили на національному і регіональних ринках праці.

Висновок.

В період переходу до ринкової економіки в Україні трансформаційні процеси супроводжуються загостренням ряду проблем і, зокрема, проблеми безробіття, посиленням напруженості на регіональних ринках праці, збільшенням чисельності трудових мігрантів, недосконалістю регулювання попиту і пропозиції робочої сили з боку держави та механізмів соціального захисту вивільнених працівників.

Основні напрями політики боротьби з безробіттям‚ це - оптимізація зайнятості; розвиток підприємництва; сприяння посиленню здатності працівників до адаптації; забезпечення рівних можливостей на ринку праці.

Література:

1.  Гуць М.I. Сучасні тенденції глобалізації економіки та її зв'язок з ринком праці // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 1(474) / Наук.ред. I.K.Бондар.- K.‚ 2005.- С.56-63.

2. Купець О.В. Оптимізація роботи державної служби зайнятості з безробітними // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. - К.: КНЕУ, 2007. - Т. 1. - Ч. І. - С. 452-459.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>