XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сулейманова Е.Р. ОЦІНКА І МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

Сулейманова Е.Р.

Студентка Кримського інженерно-педагогічного університету.

ОЦІНКА І МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

Один із найважливіших принципів банківського кредитування полягає у тому, що наданий кредит має бути повернений у чітко обумовлені в кредитному договорі строки. Дотримування цього принципу є запорукою успішного функціонування комерційного банку.

Під кредитним ризиком розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди.

Оцінка кредитного ризику позичальника -це вивчення і оцінка якісних і кількісних показників економічного становища позичальника. Робота з оцінки кредитного ризику в банку проводиться в три етапи:

Проводиться оцінка якісних показників діяльності позичальника.

Здійснюється оцінка кількісних показників.

Проводиться отримання зведеної оцінки - прогнозу і формування остаточного аналізу.

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтових знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета - визначати чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики у складі кредитного.

При здійснені кредитування банк неодмінно управляє ризиком. Для мінімізації  кредитного ризику банк може здійснювати багато заходів, забезпечуючи найоптимальніший вплив на ризик. Виділяють внутрішні і зовнішні способи зниження ризику.

Внутрішні способи мінімізації кредитного ризику досить різноманітні і стосуються в основному внутрішньобанківського кредитного менеджменту . Основними серед них є: оцінка кредитоспроможності позичальника, лімітування, нормування, диверсифікація, створення резервів.

Лімітування - це встановлення ліміту, тобто верхньої межі обсягів коштів, які надаються у позику одному клієнту.

Нормування кредитів має дві форми. Перша застосовується  тоді, коли банк відмовляється надати позику позичальнику на будь-яку суму, навіть за умови, що позичальник  погоджується платити вищу процентну ставку. Друга має місце тоді, коли банк готовий надати позику, але обмежує її розмір  до суми, яка менша за ту, що хотів би отримати позичальник.

Створення резервів на покриття ймовірних втрат за кредитними операціями являє собою ще один спосіб зниження ступеня ризику. В Україні формування  таких резервів є обов'язками і регулюється положенням НБУ від 27 березня 1998 р. «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків».

Одним із найпоширеніших способів зниження рівня ризику (за кордоном) є страхування кредитних ризиків. Його сутність полягає в тому, що кредитор готовий відмовитися від частини доходів, аби уникнути ризику.

Ще одним способом є гарантія. Це письмове зобов'язання  третьої сторони сплатити борг у разі відмови від сплати позичальником. 

         Таким чином, можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча своєчасними діями банк може в певній мірі пом'якшити їхній вплив і попередити великі втрати. Велика увага повинна приділятися управлінню кредитним ризиком за допомогою важелів внутрішньої  політики банку.

Література:

1. Замовець В.Акумуляція фінансових ресурсів та економічний розвіток: Монографія/відпов. ред. д.е.н.,проф.. В.І.Кононенко.-К.: Ін-т економіки НАН Україна, 2003.

2.Карпенко Г.В. кредитна діяльність вітчизняніх банків та можливості їх інтеграції до світової фінансової системи// Фінанси України.-2007.-№2.-с.89-96

3.Польова о.Банковская система Украины в условиях глобализации мировой экономики// предпринимательство, хазяйство и право №3,2006, с.166-168.

e-mail: elvina1601@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>