Подпишитесь на рассылки о научных публикациях
Свіркін Д.О.
здобувач Чекраський державний технологічний університет
ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО СЕКТОРУ В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД
Досліджуючи механізм управління економічним комплексом у період існування командно-адміністративних методів ми дійшли висновку про те, що управління радянського періоду не можна назвати раціональним, і воно не позбавлене багатьох недоліків. А саме: організаційна роз'єднаність відомчого житлово-комунального господарства (ЖКГ) зумовила появу великої кількості дрібних підприємств і організацій зі слабкою виробничою та експлуатаційною базою, що гальмувало підвищення рівня обслуговування населення, створювало труднощі під час експлуатації житлового фонду; багато ланок у галузі; не відповідність діючої системи керування умовам господарювання; відсутність автоматизованих систем керування; роз'єднаність галузевих і територіальних органів під час вирішення важливих стратегічних завдань[1]. Ідеологією функціонування ЖКГ до періоду здобуття незалежності нашої держави, який протягом багатьох десятиліть супроводжувала житлова криза, було жорстке державне регулювання всіх житлових відносин і домінування державної власності. Житлова криза була результатом політики житлового патерналізму, державної монополії на будівництво, розподілу і перерозподілу житла [2, С. 210].
Тому, саме з вищевикладених причин, вітчизняна житлова система за багато десятиліть свого функціонування не могла дати та не дала необхідного соціального результату: мільйони громадян протягом десятків років не мали можливості одержати нормальне житло із суспільних фондів споживання. Крім того, будівництво та експлуатація державного, місцевого й суспільного житла вимагала великих, постійно зростаючих бюджетних і суспільних асигнувань, яких ні в держави, ні в місцевій владі, ні в громадських організацій не було. Населення було пролетаризоване системою обмежень його доходів, кількістю та розміром житлових приміщень, що доводилися на одну людину або родину, паралізоване організаційними складнощами і було не в змозі брати участь у масовому житловому будівництві.
Розпад політичної й економічної системи СРСР, а разом з нею й житлової сфери з домінуванням інституту державного забезпечення вимагав розробки концепції перебудови всієї системи економічних, політичних і соціальних відносин [3, С. 145].
Зазначимо, що в умовах збереження пріоритету державних капітальних вкладень значний розвиток одержало будування кооперативних житлових будинків за рахунок коштів населення та індивідуальних житлових будов, особливо в сільській місцевості, селищах, малих і середніх містах. Цьому сприяла диференціація фінансово-економічних пільг для різних категорій родин, а також все більше використання коштів підприємств і населення.
Значна проблема функціонування ЖКГ у період після розпаду сформованих у радянський час політичної та економічної систем полягає в тому, що підприємства ЖКГ в умовах переходу до ринку зіштовхнулися з відсутністю ефективної системи управління: старі радянські підприємства в умовах централізованого планування народного господарства не потребували вироблення реакції на зміну умов господарської діяльності і, відповідно, створення відкритих систем управління, а нові комерційні структури найчастіше взагалі не мали традицій організованого керування.
Література:
•1. О. Русанов формування нової парадигми розвитку житлового -комунального господарства (економіко-правовий аспект) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Skhid/2010_3/11.pdf
•2. О.Ю. Амосов, сучасні проблеми тарифної політики в житлово-комунальній сфері // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник ХНАГХ, № 89. - К.: Техніка, 2009. - С. 208-212.
•3. Варналій З. Регіональна політика України: нові умови, нові вимоги / З. Варналій // Стратегічні пріоритети. - 2007. - № 1(2). - С. 141-149.