XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Талімонова С.О. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД РОЗВИТКУ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

Талімонова Світлана Олексіївна

Житомирський державний університет імені Івана Франка

          СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД РОЗВИТКУ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ  ЖИТТЯ  ДОШКІЛЬНИКІВ                                                                                         

                                                          «Я не боюся ще і ще раз сказати,що

                                                            турбота про здоров'я дітей

                                                             найважливіша праця.

                                                             Від життєрадісності, бадьорості дітей

                                                            залежить їх духовне життя,

                                                            світогляд,розумовий розвиток,

                                                            міцність знань, віра в свої сили.»

                                                                                           В.Сухомлинський

   Реформування змісту та гуманізація цілей дошкільної освіти України є складовою процесу оновлення світових та європейських освітніх систем, на часі реалізація компетентнісної парадигми, яка орієнтує педагогів на впровадження у педагогічну практику цілісного підходу до розвитку особистості. Очікування суспільства пов'язані сьогодні, насамперед, з формуванням життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини. Починати розв'язання цих проблем слід з дошкільного дитинства, оскільки саме в цей віковий період закладається фундамент оптимістичного світобачення; формуються уявлення дитини про свої права та обов'язки, про себе як представника певної статі, про себе минулого - теперішнього - завтрашнього;  засвоюються моральні правила і норми, розвивається довільна поведінка.

   А особливу увагу  потрібно звернути  на формування здорового способу життя дітей дошкільного віку, їх фізичного розвитку, оскільки з цього періоду закладаються основи фізичного розвитку, і те, як дитина в подальшому буде розвиватися, як буде формуватися її світогляд на здоровий спосіб життя.

   Оскільки, саме в дошкільному віці виникає перший схематичний обрис цілісного дитячого світогляду образ світу та себе в ньому. Дитина не може жити в безладі, вона намагається пізнати навколишній світ та свої зв'язки з ним, упорядкувати, пояснити, наповнити змістом життя та діяльність людей, перевірити на власному досвіді здобуту інформацію. Вона прагне дізнатися, для чого живуть на Землі люди; познайомитися з умовами життя та його основними законами - природними,предметними, соціальними. Їй належить навчитися існувати відповідно до цих законів,  не в супереч їм, відкрити для себе та інших людей власні можливості, знаходити своє місце у складному і суперечливому широкому світі, почуватися в ньому щасливою [1, с.5].

  Проблема формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров'я дітей була, є і завжди буде одною з головних у сучасній дошкільній освіті. Так, Конституція України (ст.49), Закон України „Про дошкільну освіту" окреслюють обов'язки держави щодо піклування про збереження та зміцнення здоров'я дітей дошкільного віку, забезпечення їх психічного та фізичного розвитку [3]. У Національній Доктрині розвитку освіти в Україні, Базовому компоненті дошкільної освіти йдеться про необхідність виховання в дитини ціннісного ставлення до життя, власного здоров'я та здоров'я інших людей як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності.

  Створення умов для цілісного, гармонійного розвитку дитини дошкільного віку в освітньому процесі - один із пріорітетних напрямків діяльності ДНЗ. Базовими ознаками гармонійного розвитку дитини є її фізичне, психічне, моральне та інтелектуальне здоров'я. Фізичний, психічний і моральний розвиток і здоров'я дошкільників із кожним роком погіршується. Це вельми турбує, насамперед, батьків і педагогів дошкільної ланки освіти. На жаль, заклад освіти не може функціонувати вільно та окремо від суспільства, він є відображенням процесів, що відбуваються в Україні. Тому не можна всю провину за наявні проблеми розвитку і виховання дітей покладати на педагогів.

   Життєдіяльність дитини в ДНЗ визначається високим темпом, впливом значної кількості стресів, неможливістю дитини усамітнитися, повсякчасним оцінюванням її навчальних досягнень. Це зумовлює надмірну мобілізацію ресурсів, значну емоційну напруженість, що пов'язана з намаганням вихованців відповідати вимогам дорослих. Так виникає ризик не лише соматичних, але й психічних порушень, виникнення нервовості як хвороби особистісного зростання, прояву депресії, різних фобій, відчуття власної неповноцінності [5, с.392].

    Більшість дошкільнят зазнає дефіциту руху, діти є недостатньо загартованими, характеризуються низькою витривалістю. Життя дітей проходить за ускладнених умов у надзвичайно відповідальний період  становлення організму, психіки особистості. Наприкінці дошкільного дитинства стійкі нервові розлади фіксуються приблизно у кожної п'ятої, а функціональні - у кожної третьої дитини.

    Робота, спрямована на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя дошкільника, має базуватися, з одного боку, на визнанні значущих компенсаторних можливостей дитячого віку, розумінні тимчасового, швидкоплинного характеру багатьох розладів, з іншого - на створенні умов, що запобігають дії шкідливих чинників, сприяють зміцненню захисно-пристосувальних механізмів дитини, соціально-педагогічній реабілітації та психологічній корекції поведінки малюків із розладами здоров'я.

   Оскільки фізичне здоров'я нерозривно пов'язане з психологічним, соціальним і духовним, його забезпечення можливе лише за умови поєднання медичних засобів, оптимальної системи педагогічних впливів, соціально-педагогічної реабілітації та психокорекції, різних культурних заходів, чого можна досягти  чіткою координацією дій медичного персоналу, вихователів, батьків, психологічної служби.

    В  останнє десятиліття активно розвивається і впроваджується в соціально-педагогічну практику особливий процес, який у різних джерелах отримав назву «підтримка» або « супровід», який в даний час активно застосовується в сфері сімейних відносин.

    Поняття «соціально-педагогічний супровід» і «підтримка» тісно пов'язані, але не є рівними за значенням. Соціально-педагогічна підтримка спрямована на захист прав дитини та надання допомоги у вирішенні її індивідуальних проблем, забезпечення базових потреб дитини.

    Супровід же передбачає підтримку природно розвиваючих реакцій, процесів і станів особистості. Супровід направлено на реалізацію потенційних можливостей особистості, розкриття індивідуальних особливостей  дитини, на підтримку оптимально значущих якостей особистості та корекцію вад розвитку; на надання суб'єкту виховної діяльності права самостійно здійснювати свій вибір і нести за нього відповідальність [2,с 3].

     М.І.Рожков виводить визначення що «соціально-педагогічний супровід є найважливішим компонентом соціально-педагогічної діяльності, суть якої в посиленні позитивних і в нейтралізації негативних тенденцій у розвитку людини.» [2, с.3]. За визначенням Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», соціальний супровід як вид соціальної роботи спрямований на подолання складних життєвих обставин, а також на адаптацію до нового середовища, створення у ньому оптимальних умов життя окремих категорій дітей та молоді шляхом надання комплексу соціальних послуг [4].

    Для того, щоб  долати постійні психічні  навантаження, стреси, вчитися швидко адаптуватися до нового середовища,  долати труднощі,  дитина повинна бути, насамперед, здоровою.

    Здоров'я - це не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Це стан душевного, фізичного і соціального благополуччя. Це позитивне відчуття життя, повний вияв життєвих сил, багатогранна тривала соціальна активність, гармонійний розвиток особистості. Виокремлюють фізичний, психічний, соціальний і духовний рівні здоров'я, які взаємопов'язані та доповнюють один одного [2, с.3].

    Особливо велике значення у формуванні здоров'я дитини має сім'я. Авторитетом для більшості дошкільників стає той з батьків, хто однієї статі з дитиною. Його  емоційно неприйнятна поведінка може травмувати дитину.  Але в той же час, дитина не є об'єктом чиїхось впливів - вона активний діючий суб'єкт. Тому потрібно враховувати саморозвиток дитини. У цьому контексті  особливий інтерес має внутрішня картина здоров'я (ВКЗ) дитини як її особисте ставлення до свого здоров'я. Дошкільники ще не аналізують свого ставлення до здоров'я (тобто це ставлення ще не входить до смислової структури особистості). Міцне здоров'я вони пов'язують з правильним харчуванням, дотриманням режиму, виконанням вимог дорослого тощо.

    Найближчі дорослі створюють певний виховний простір, який відповідає умовам духовності, захисту, раціонального дозування позитивних та негативних переживань, що давало б дитині відчуття впевненості в собі та людях, які її оточують. Дорослий презентує для дитини суспільство, займає центральне місце в духовному світі дитини, виступає носієм знань, умінь, моральних цінностей, а з іншого боку - безпосереднім організатором виховного процесу.

    У педагогічному супроводі розвитку дитини дорослий, вихователь - це суб'єкт, що справляє вплив на вихованця як на об'єкт його впливу. Незважаючи на заперечення частини дослідників у тому, що вихованець не може бути об'єктом, відзначимо, що дитина в силу психофізіологічних особливостей свого віку ще не може бути суб'єктом виховної діяльності і брати участь в ній на рівні зі своїм вихователем ( хоча  може бути суб'єктом активності). Д.Н.Узнадзе, характеризуючи протиріччя між «суб'єктом» (вихователем) і «об'єктом» (вихованцем), підкреслював, що дитина при всьому бажанні не може передбачити майбутнє так, як це робить дорослий [2, с.3].

    Cупровід дасть можливість створювати умови для самопізнання й саморозвитку дитини, що не виключає, в разі необхідності, надання допомоги й підтримки дошкільникам та їх батькам. Саме супровід покликаний попередити можливі відхилення та ускладнення, орієнтувати на профілактичну діяльність, яка дає можливість спочатку виключити прояви дефектів. Тут існує принцип переходу від допомоги й підтримки до задіяння механізмів саморегуляції й саморозвитку всіх ланок, що беруть участь в даному процесі.

 Література:

•1.  Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» / М-во освіти і науки України, Акад.пед.наук України; наук.ред. та упоряд. О.Л.Кононко.  - К.: Світич, 2008. - 430 с.

•2.  Газета «Дитячий садок», травень,2010.

•3.  Закон України «Про дошкільну освіту» ( від 11.07.2001)

•4.  Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»

( від 21.06.2001)

•5. Настільна книга вихователя ДНЗ  - Х., 2009. -492 с.

e-mail: svitana9@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>