XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Терешкун А. ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ДИЗАЙН-ОСВІТИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Анна Терешкун

ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ДИЗАЙН-ОСВІТИ НА ТЕРЕНАХ  УКРАЇНИ

Стаття є спробою цілісного відтворення історичних передумов до визначення та становлення дизайн-oсвіти як наукової категорії  в Україні та дається обґрунтування дизайну, як творчої проектно-художньої діяльності. Також аналізується становлення дизайн-освіти на території Європи (на прикладі Великобританії та Німеччини).

Ключові слова: дизайн-освіта, дизайн, мистецька освіта, промисловий дизайн ,графічний дизайн, дизайн середовища.

Historical principles of development of formation of design are in Ukraine.

The article is the attempt of integral recreation of historical pre-conditions to determination and becoming of formation of design as to the scientific category  in Ukraine and the ground of design is given, as creative project-artistic to activity. Becoming of formation of design is also analysed on territory of Europe (on the example of Great Britain and Germany).

Keywords: design-education, design, artistic education, industrial design, design of environment.

Вступ

           Без знання минулого не можливо уявити собі сучасне, а тим паче сформулювати проект майбутнього. Для повного портрету сучасного стану дизайн-освіти, її конструкції, методології та перспектив нам необхідно мати логічний ланцюг історично складених передумов та подій, які передували її утвердженню на теренах сучасної України. Для цього потрібно проаналізувати становлення дизайн-освіти у країнах Європейської співдружності,  її розвиток, досягнення та досвід, а також зрозуміти її зв'язок із тогочасною мистецькою освітою на території сучасної України. Сутність наукової проблеми полягає у системному підході до висвітлення історичних особливостей становлення вітчизняної дизайн-освіти, у розробці науково-обгрунтованої перспективи її розвитку та створенні оптимальної моделі дизайн-освіти в Україні на перспективу.

      Актуальність проблеми:  

      Проблеми дизайнерської освіти в Україні набувають сьогодні не стільки академічний, скільки практичний інтерес: у стислі терміни досягти економічних зрушень. Звідси крайня необхідність у великій кількості висококваліфікованих дизайнерських фахівців. Велика кількість спеціалізацій сучасного дизайну об'єднується трьома основними його гілками - дизайном

промислових виробів, графічним дизайном, дизайном середовища.  Як окрема галузь мистецтва, дизайн існує зовсім нещодавно.

Укра­їнська інтелігенція, яка з другої половини XIX століття особливо активно заявила про себе як про суспільну силу, була головним чином селянського походження, а отже, психологічно, матеріально і духовно пов'язана з сільським культурним серед­овищем. Цілком природно, що формуючи свій побут в умовах міста, діячі української культури та мистецтва свідомо робили спроби прищепити елементи і риси близького їм естетичного серед­овища. Зацікавлення традиціями побуту, етногра­фічними особливостями і народними естетичними уявленнями зростає одночасно на усій етнічній території українських земель, розділених кордо­нами кількох держав [2, c. 41].

      Історично склалося так, що як і  Україна, яку віками намагались розділити між собою сусідні держави, так і дизайн-освіта в різних її частинах була різною.

        Східна, Центральна та Південна Україна, яка входила до Російської імперії, були дещо відірвані від європейського життя, відповідно і про­цеси, що протікали на її теренах дещо відрізнялися від Європейських. Дизайн-осві­та Західної України в цей час формувалась дещо в інших, загальноєвропейських процесах, оскільки входила до складу декількох центральноєвропейських держав. Деякі урядові реформи щодо галицьких українців провела Австро-Угорська монархія, коли Галичина входила до її складу, котрі були  спрямовані на сприяння культурно-освітнього їх розвитку. Львову, а не Кракову в 70-х роках XIX ст., було надано право адміністративної столиці королівства Галичини, яка стала ок­ремою провінцією Австро-Угорщини. Тісні культурні і мистецькі зв'язки між Віднем і Львовом прагнула встановити дипломатія Австро-Угорщи­ни. Десятки стипендіатів з Галичини щороку навчались у вищих навчальних закладах та про­мислових школах Відня. В той же час у містечках Галичини і Буковини розвивались численні промислові школи. У Львові завдяки старанням львівської інтелі­генції було відкрито промислову школу, така ж школа діяла і в Ста­ніславі (Івано-Франківську). З 1905 р. до 1914 р. у Львові діяла так звана «Вільна академія мистецтв», а у 20-ті та 30-ті роки - низка приватних шкіл і студій [3,c. 21].

За часів Російської імперії на теренах України у другій половині XIX ст. утворилося три основні центри: Київ, Харків та Одеса, в яких виникли художні навчальні заклади, якими опікувалась Петербурзь­ка Академія мистецтв. Оскільки Харків на той час був великим інду­стріальним центром, то лише в школі М. Раєвської-Іванової доміну­вав художньо-промисловий нахил, що був праобразом дизайнерської освіти. У двадцяті роки скрізь і в Києві, і в Харкові, і в Одесі став домінувати Московський художньо-промисловий напрям. На стан­кові форми в навчальних закладах зверталось значно менше уваги. Лише згодом, коли художня освіта перейшла на наступний етап, пов'язаний з відкиданням теорії «виборного мистецтва», реформа 1934 р. позбавила ці інститути художньо-промислового напрямку.

Реформа не зачепила київський і харківський художні інститути, а одеський перетворила на училище середнього типу, що значно знизило освітньо-художній рівень Південної України аж до післявоєнних років[3,c. 22].

Харків став потужним про­мисловим центром машинобудування, харківський художній інститут перетворюється на Харківський художньо-промисловий інститут, де відкриваються в основному тільки дизайнерські спеціальності. Розви­ток машинобудівної промисловості Харківсько-Донецького регіону вплинув на формування художньо-промислової школи, яка базувалась на двох навчальних закладах: школі малювання М. Раєвської-Іванової, що мала тоді художньо-промисловий нахил, та харківському тех­нологічному інституті, який мав досвід підготовки інженерів з елементами дизайнерської освіти І хоча вищий навчальний заклад було створено, однак він ще не мав ні матеріальної бази, ні фахівців цієї галузі. З Першого навчального року було відкрито три основні напрям­ки сучасного дизайну: промисловий дизайн, графічний дизайн та дизайн середовища, про які уже йшлося раніше.

Кожний з трьох названих напрямів сучасного дизайну поділяється на велику кількість спеціалізацій. Однак методичні принципи діяль­ності дизайнерів усередині кожного напрямку залишаються спільни­ми, лише з деяким коригуванням на особливості об'єкта розробки. Методичні принципи дизайну - це фундамент, на який спирається дизайнер у своїй роботі.

У реорганізованому інституті напрям графічного Дизайну пред­ставляла кафедра промислової графіки та пакування (як її тоді було названо). Вона була створена на базі спеціальності «Графіка», що існу­вала в різний станковий період інституту[3,c. 22].

Не можна лишати поза увагою такі визначні навчальні заклади, як Львівська політехніка та Львівську національну академію мистецтв.

 З перших років свого існування Львівська політехніка зарекомендувала себе як потужний осередок науки і освіти в Європі, генератор технічних ідей та винаходів. У всі часи з її стін виходили елітні висококваліфіковані інженери. Цей престиж здобувався працею багатьох поколінь викладачів, професорів, науковців.

Львівська політехніка - одна з найдавніших академічних технічних шкіл у Європі і перша на українській землі. Як Технічна академія вона відчинила свої двері 4 листопада 1844 року і її першим директором був Флоріан Шіндлер. Восени 1848 року будинок Технічної академії згорів. В 1849-1850 роках приміщення Академії відбудували, але воно не могло задовольнити галицьку громадськість, оскільки в цей час у країнах Європи відбувалась технічна революція. Назріла необхідність будівництва нового приміщення, яке відповідало б вимогам політехнічної освіти. Підготовку проекту нового приміщення Академії і керівництво його будівництвом доручили архітектору Юліану Захарієвичу, який згодом (14 листопада 1877 року) став ректором. Будівництво головного корпусу Академії тривало 3 роки (квітень 1874 р. - жовтень 1877 р.).

У 1877 році Технічну академію перейменували на Політехнічну школу з правами вищого технічного навчального закладу Австро-Угорської імперії. Вона стала складовою європейської технічної науки. У Політехнічній школі навчалися студенти з Росії, Німеччини, Румунії, Франції, Туреччини та інших країн.

У вересні 1880 р. Політехнічну школу відвідав цісар Франц Йосиф, який замовив у Яна Матейка одинадцять картин, котрі відображали б технічний прогрес людства. Нині ці  картини прикрашають актову залу головного корпусу університету. В 1894 році прийнято статут Політехнічної школи, а в 1901 році школа одержала право на присудження наукових ступенів докторів технічних наук і почесних докторів. У 1912 році, наприклад, звання почесного доктора удостоїлись Марія Склодовська-Кюрі, Ян Франк, Юліан Медведський, Август Вітковський. До 1918 року ступінь доктора наук здобули 64 інженери.

У червні 1920 року приймається новий статут Політехнічної школи і вона перейменовується на Львівську політехніку. В 30-ті роки в Політехніці функціонували сім інститутів: архітектурний, хімічний, механічний, сухопутної та водної інженерії, рільничо-лісовий, загальний. У жовтні 1939 року Львівська політехніка перейменовується на Львівський політехнічний інститут.

У 1877 р. факультет розмістився у новому щойно збудованому корпусі, який був споруджений за проектом випускника Віденської технічної академії, уродженця Галичини, Юліана Захарієвича. У цьому, головному корпусі Львівської політехніки, факультет знаходиться і сьогодні. Нині факультет, із 2001 р. реорганізований в Інститут Архітектури, очолює доктор архітектури, професор, академік Української Академії Архітектури і Саксонської Академії мистецтв, Богдан Черкес.

Інститут Архітектури об'єднує 6 кафедр, а саме: дизайну та основ архітектури, архітектурного проектування, дизайну архітектурного середовища, містобудування, реконструкції та реставрації архітектурних комплексів і архітектурних конструкцій. Інститут архітектури проводить підготовку бакалаврів за трьома освітньо-кваліфікаційними напрямами, а саме: "Архітектура", "Дизайн", "Реставрація творів мистецтва", а також підготовку спеціалістів і магістрів за спеціальностями "Архітектура будівель і споруд", "Дизайн архітектурного середовища", "Містобудування", "Реставрація пам'яток архітектури", "Графічний дизайн", "Інтер'єр та обладнання".

Сьогодні в інституті архітектури навчається 1400 студентів, тоді як у 1994 році їх кількість складала 475, і він, поруч із Київським національним університетом будівництва і архітектури, є найбільшим в Україні. За останні п'ять років конкурс серед абітурієнтів на вступних екзаменах до Інституту складав 3-4 особи на місце.

       Після ІІ Світової війни, яка перервала роботу навчального закладу на 4 роки (1942-1944 р.р.) Львівська політехніка відновила свою роботу. В цей час змінювалися структура інституту і профіль спеціальностей.

Львівська політехніка як один із найстаріших вищих навчальних закладів України має високий рейтинг у молоді. Тут склалися властиві лише цьому закладові навчальні, наукові, культурно-мистецькі та спортивні традиції. За результатами рейтингу Канадської асоціації інженерів Львівська політехніка входить у двадцятку найавторитетніших ВНЗ світу, а за результатами інтегрованого рейтингу вищих навчальних закладів України, який проводився в 2000 році Міжнародною кадровою академією, Львівська політехніка увійшла в десятку кращих навчальних закладів України. Інтегрований рейтинг оцінювався за результатами опитування молоді віком від 16 до 25 років та групи експертів, в яку входили ректори (проректори) ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації, відповідальні працівники профільних міністерств, працівники обласних та міських управлінь освіти і працівники обласних та міських центрів зайнятості.

 Львівську національну академію мистецтв, яка представляє один з найбільш цікавих напрямів вищої освіти України, а саме - професійну підготовку і виховання творчих особистостей у галузях образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, дизайну, реставрації, культурології, мистецтвознавства та менеджменту мистецтва. Ідея створення у Львові мистецької академії зародилася понад сто років тому, а тому сучасний навчальний заклад є спадкоємцем кращих традицій і надбань художньої освіти, започаткованої у Львові ще в середині 19 ст. Свою історію він веде від Художньо-промислової школи (1876 р.), Вільної академії мистецтв (1905 р.), Мистецької школи Олекси Новаківського (1923 р.), інших навчальних закладів, у системі яких апробувалася академічна освіта. У цих мистецьких закладах навчалися, а згодом і викладали видатні митці, вихованці провідних європейських академій Іван Труш, Осип Курилас, Антін Манастирський, Олена Кульчицька, Григорій Смольський, Святослав Гординський та багато інших.

Висновки

 Отже, проблеми становлення дизайнерської освіти в Україні мають важливе значення .З вищесказаного зрозуміло, що дизайн-освіта на шляху свого розвитку пройшла багато випробовувань та змін. На сьогоднішній момент вона є важливою та самостійною складовою мистецької освіти  в цілому та має вплив на культурне життя країни.

Література:

•1. Даниленко В.Я. Основы дизайна: Учебное пособие. - Х.: ХДАДМ, 2003. - 18 с.

•2. Шмагало Ростислав Тарасович. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ- середини ХХ століття: структурування, методологія, художні позиції :  Львівська національна академія мистецтв. - Л., 2005.- с.

•3. Шумега С. С. Дизайн. Історія зародження та розвитку дизайну. Історія дизайну меблів та інтер'єра: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -298 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>