XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Тетянко Н. А. ПРОБЛЕМИ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЯКІСНОГО РЕФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Тетянко Н. А., здобувач

Уманський національний університет садівництва,

м. Умань

ПРОБЛЕМИ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЯКІСНОГО РЕФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки необхідно розробити дієві заходи, що нарешті дозволять запустити механізм якісного реформування аграрного сектору в Україні.  З метою ефективного функціонування аграрні підприємства держави гостро потребують оновлення матеріально-технічної бази. Не є таємницею те, що для вітчизняних суб'єктів господарювання грошові ресурси є неабияким дефіцитом [2]. Основними напрямками досягнення стабілізації сільськогосподарського виробництва є державна підтримка  та залучення в аграрний сектор нових фінансових потоків.  Ідея дотування і пільгового кредитування сільського господарства  України розглядається як опорна для аграрних підприємств.

Тривалий час  основним видом кредитного обслуговування  аграрного сектора є банківські кредити короткострокового характеру. Але задовольнити повною мірою попит сільськогосподарських товаровиробників на кредитні ресурси вони не здатні. Якщо за короткостроковими кредитами потреба покривається приблизно на 50%, то частка довгострокових мізерна.

Так як галузі АПК мають різний період обороту капіталу, а найдовший з них у сільському господарстві, отож природним є те, що потреба у кредитних ресурсах, як і термін користування кредитом, тут повинні бути вищими. На практиці ж спостерігається зовсім інша тенденція: сільськогосподарським підприємствам   банки надають кредити на коротший період і не так жваво. Причиною такого скрутного становища є високий рівень ризику для сільськогосподарських підприємств та слабка кредитоспроможність даних суб'єктів господарювання.

Основне цільове призначення таких кредитних запозичень  є фінансування фондів обігу та обігових виробничих фондів. Відсутність доступного довгострокового позичкового капіталу стримує процес оновлення основних фондів сільськогосподарських підприємств. Зрозуміло, що такий підхід до кредитування аграріїв не сприятиме подальшому зростанню економічної ефективності виробництва, зниженню собівартості продукції та підвищенню продуктивності.  Тому в даний час саме довгострокові кредити є необхідною вимогою для розширення виробництва та забезпечення сталого розвитку аграрного сектора України.

Враховуючи особливості виробничого процесу сільськогосподарських підприємств (уповільнена оборотність у виробничій стадії, необхідність створення великих виробничих запасів, поступове і нерівномірне нарощування витрат, тощо) удосконаленню кредитування аграріїв може сприяти диференціація умов їхнього кредитування та застосування  диференційованих ставок за користування кредитом.

У кредитному забезпеченні аграрного сектора України однією з проблем є зниження ризику неповоротності кредитів. Як ефективний інструмент підвищення доступності кредитних ресурсів для аграрної галузі доцільно створити чіткий механізм часткового або повного державного гарантування повернення позик та поступово удосконалювати механізм пільгового кредитування.

Основою механізму пільгового кредитування є компенсація комерційним банкам з бюджету маржі між ринковими та пільговими відсотковими ставками. Механізм часткової компенсації почав функціонувати з 2000 року і продовжує діяти дотепер, щорічно він удосконалюється шляхом змін суми часткової компенсації, яка передбачається у Законі «Про  Державний бюджет України» [3].  Проте, аналізуючи схему отримання компенсації кредитної ставки, слід сказати, що вона є занадто громіздка , в ній задіяно багато установ та учасників, що робить процедуру одержання пільгових кредитів надто складною та утруднює доступ сільськогосподарських підприємств до кредитних коштів.

 Дієвим засобом вирішення проблеми неповоротності кредитів є застава (іпотека). Ситуацію з іпотечним кредитуванням сільськогосподарських підприємств значно ускладнює відсутність ринку землі в нашій  державі, вона унеможливлює виконання банками їх важливої місії - бути регуляторами при передачі землі, основних фондів у власність тих, хто може і хоче краще на них працювати, виробляти більше продукції за меншими затратами.

Аграрна іпотека визначається як спосіб господарювання, який при заставі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, дозволить залучити додаткові кредитні ресурси в сільське господарство, тим самим забезпечить сталий розвиток даної галузі. Обґрунтовано, що економічне значення  аграрна іпотека має не сама по собі, а як спосіб залучення кредитних засобів із заставою земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якщо ця мета не досягається, то економічна сутність іпотеки, як кредитних ресурсів під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, втрачається для сільгоспвиробника.

Дослідження вітчизняного іпотечного ринку показують, що він знаходиться на початковому етапі розвитку і характеризується незначними обсягами, недоступністю окремих видів іпотечного кредитування, зокрема під заставу земель сільськогосподарського призначення, відсутністю практичного  досвіду потенційних кредиторів і позичальників, нерозвиненістю законодавчої та нормативної бази, неврегульованістю відносин власності [1].

Реалії сьогодення показують, що робити революційні перетворення в аграрному комплексі держави без залучення ефективного механізму оцінки і застави землі - справа важка і невдячна. Тому особливо важливо розпочати працювати з землею, як з товаром, оскільки оцінка землі викличе до неї зовсім інше ставлення з боку її реальних господарів. Вона має стати чинником, завдяки якому село активізується, збагатить свій потенціал, вийде на шлях цивілізованого розвитку.

Література:

1. Костюк В.А. Іпотечне кредитування - запорука сталого розвитку аграрного сектору економіки / В.А. Костюк // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К.: НАУ, 2007. - Вип. 111.- С.245-250

2. Олійник О.В. Аналіз фінансового стану аграрних підприємств як  передумова їх довгострокового банківського кредитування / О.Олійник // Економіка, фінанси, право. - 2003. - №1. - С.20-24.

3. Шиндрук І.П. Кредитування діяльності сільськогосподарських товаровиробників/ І.П. Шиндрук// Економіка АПК. - 2002. - №10. - С. 89-96.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>