XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Тимчук Т.В. СПІЛКУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ГУМАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМИН МІЖ СТУДЕНТАМИ

Тимчук Таїса Вікторівна

Аспірантка кафедри педагогіки

Житомирського державного університету імені Івана Франка

СПІЛКУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ГУМАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМИН МІЖ СТУДЕНТАМИ

Формування і розвиток особистості, реалізація її якостей і цінностей, встановлення взаємин з іншими людьми, пізнання світу відбувається через спілкування як природну потребу людини. Дефіцит спілкування, дружніх взаємин викликає ускладнення і навіть напруженість у стосунках, конфлікти між людьми. У спілкуванні дуже важливим є необхідність зрозуміти, що кожна людина - найбільша цінність суспільства. А тому слід поважати кожного, з ким спілкуєшся. В цьому контексті особливо актуально постає проблема гуманізації взаємин. Процес гуманізації взаємин здійснюється у процесі спілкування, співтворчості людей.

Головною спонукою, що визначає характер міжособистісних взаємин студентів, зумовлюючи їх поведінку, є потреба у спілкуванні. „Спілкування - це взаємодія між людьми, в процесі якої розвиваються, проявляються і формуються їх особистісні взаємини" [1, с. 53].

У науковій літературі прийнято розглядати спілкування як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л. Виготський, С. Рубінштейн); як різновид людської діяльності (Б. Ананьєв, М. Каган, І. Кон, О. Леонтьєв); як специфічно соціальна форма інформаційного зв'язку (А. Урсул, Л. Рєзников); як джерело й умова життєдіяльності людей, відображення виявів ставлень особистості (В. Мясищев).

Ще у підлітковому віці відбувається загострення потреби у спілкуванні з ровесниками, а у студентському віці цей процес набуває особливої актуальності. З цим пов'язане, зокрема, прагнення юнаків та дівчат зайняти своє місце в колективі, бути визнаним та прийнятим товаришами, інакше кажучи, має бути задоволена потреба у статусно-рольовому самоствердженні. Ступенем реалізації даної потреби визначається емоційне благополуччя або самопочуття студента у системі міжособистісних взаємин.

І. Бех визначає потреби, реалізація яких створює сприятливі умови для гуманізації взаємин студентів: потреба у престижі - проявляється у прагненні виразити свої особистісні якості через визнання, схвалення, позитивні оцінки з боку іншої людини; потреба бути індивідуальністю - проявляється у прагненні до такого спілкування, за якого можна було б „прочитати" на обличчі, у мові, поведінці іншої людини визнання своєї неповторності, унікальності; потреба бути серед інших - проявляється у спілкуванні заради самого спілкування, заради теплих, дружніх взаємин, заради усунення дискомфорту самотності; потреба у психологічній безпеці - спілкування відбувається з метою усунення напруги, тривоги, зниження відчуття страху [2, с. 14-15].

Повноцінне спілкування неможливе без співпереживання, без включення до свого внутрішнього світу цінностей, поглядів, почуттів іншого. Осмислюючи причини тих чи інших вчинків, поглядів, оцінок інших людей, особистість починає глибше осягати себе, свої чесноти й вади. Зіставляючи себе з іншими, людина збагачується осягненням складного внутрішнього світу людей, їхніх моральних якостей.

Аналіз наукових праць В.А.Кан-Калика, О.М.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова та ін. дозволив визначити функції спілкування: когнітивну (зв'язану з обміном інформацією і пізнанням один одного); афективну (спрямовану на формування міжперсональних взаємовідносин); регулятивну (врегулювання власної поведінки і поведінки інших) [3].

Досліджуючи процес спілкування, американський психолог Е. Шостром виділяє наступні рівні (типи) - маніпуляція (відношення і поводження з людьми, як з речами) і актуалізація (це визнання незалежності іншого і його права бути іншим, природність, повнота емоційного життя у дану конкретну мить спілкування) [4].

В свою чергу В. Сагатовський визначає чотири рівні спілкування: 1) маніпуляція; 2) "рефлексивна гра" (взаємовідносини, коли людина прагне "обіграти" партнера, показати неспроможність його планів); 3) правове спілкування (узгодження "проектів поведінки", визнання норм і правил на основі справедливості); 4) моральне спілкування на основі єдності внутрішніх, духовних начал.

Проаналізувавши наукову літературу, виділимо наступні рівні спілкування студентів: 1) маніпулювання (спілкування з метою досягнення особистих цілей, нерідко за рахунок інших); 2) конкуренція, змагання, суперництво; 3) формалізованість (спілкування з дотриманням загальноприйнятих моральних норм); 4) співробітництво (спілкування із врахуванням інтересів, потреб, особливостей інших людей).

Отже, найвищим є рівень, при якому спілкування носить саме гуманний характер.

Процес формування комунікативних умінь, необхідних у сфері міжособистісного спілкування, включає кілька етапів: засвоєння стандартних прийомів поведінки, доведення їх застосування до автоматизму, розвиток імпровізації у використанні заданих прийомів і перенесення умінь з однієї ситуації в іншу.

Гуманізація взаємин студентів неможлива без виявлення у процесі спілкування таких моральних якостей, як чесність, порядність, справедливість, совість, любов та повага. Гуманні взаємини - це особливі стосунки між людьми, при яких враховується людська гідність, повага , визнаються особисті чесноти індивіда та його належність до певної спільноти, що сприяє встановленню контакту, взаємодії в цілому. Спілкування при цьому буде відкритим і націленим на продуктивний діалог, на співробітництво і згоду, ґрунтуватиметься на врахуванні моральних норм і принципів справедливості, рівноправності, доброзичливості, ввічливості тощо.

Повага до співрозмовників, опонентів по спілкуванню, толерантність тісно пов'язані з самоповагою. Як би не ставилися до нас інші люди під час спілкування, у ділових взаєминах, самоповага буде тим моральним механізмом, який допоможе не допустити приниження, глузування тощо. Людина з розвиненою самоповагою чинитиме опір цьому, виявить волю, відстоюючи свою гідність, честь

У процесі спілкування у студентів формується інтелектуальна, психологічна і соціальна здатність до налагодження контактів з іншими людьми та відбувається засвоєння способів практичної реалізації цієї здатності. Гуманізація відносин членів групи забезпечується правилами сумісної роботи, додержання принципу на рівних, завдяки чому студент може розкрити свій творчий потенціал. Практика спілкування може бути організована в різних формах: це участь у бесідах, диспутах, обговореннях, виступи з доповіддю, висловлювання власної думки та погляду на ту чи іншу проблему, тощо.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що залучення студентів до групової діяльності сприяє вихованню гуманних взаємин між студентами, умінню відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу. У спілкуванні формуються колективізм, моральні, гуманні якості особистості.

Особливу увагу під час організації практики спілкування слід приділяти розвитку у студентів культури мови та культури мовлення. Це передбачає дотримання установлених норм вимови слова і побудови фраз, наявність великого запасу слів, образності мовлення, формування здатності правильно сприймати те, що говорить інший учасник спілкування, і, в свою чергу, достовірно, без спотворень передавати думки партнера своїми словами ; вироблення вміння висловлювати суть почутого; коректно ставити запитання і стисло, точно, логічно формувати відповіді на запитання партнера. А культура мовлення охоплює сукупність мовних засобів, які регулюють поведінку людини в процесі спілкування.

Таким чином, основу спілкування становлять гуманні взаємини людей. Саме у спілкуванні якнайкраще виявляються гуманні якості людини, відповідність її поведінки загальноприйнятим моральним нормам та принципам. Гуманне спілкування знімає емоційну напругу студентів, стимулює їх навчальну діяльність, викликає радість пізнання, впевненість у власних силах, потребу у саморозвитку і самовихованні.

Література:

•1.  Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива: Система личных взаимоотношений. / Я. Л. Коломинский - Мн.: Нар. асвета, 1984. - 239с.

•2.  Бех І. Д. Технологія правиловідповідного виховного процесу / І. Д. Бех // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. - Київ-Житомир: Вид-во „Волинь", 2003. - Кн. І. - С. 6-16.

•3.  Леонтьев А.Н. Педагогическое общение / А.Н. Леонтьев - М.: Знание, 1979. - 314 с.

•4.  Шостром Э. Человек-манипулятор/ Шостром Э - М., Эксмо-Пресс, 2002. - 325 c.

 

Е-mail: t-a-i-s-a@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>