XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Тіщенко О.М. ДІАЛОГ ЯК ЗАСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ

Тіщенко Олена Миколаївна

Харківський  національний педагогічний університет  ім. Г. Сковороди

  ДІАЛОГ ЯК ЗАСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ

Актуальність

Важливо пам'ятати про те, що полікультурна освіта - порівняно нова

концепція, яка буде трансформуватися, для того щоб відповідати потребам

суспільства, що соціально постійно змінюється. Полікультурна освіта - це складний прогресивний процес реорганізації та реформування освіти, основною метою якого активна і ефективна життєдіяльність в багатонаціональному і полікультурному середовищі, що уміє жити в мирі та злагоді, а також є глобальне переосмислення існуючих недоліків та запобігання дискримінаційних процесів в освітній практиці. На порозі нового тисячоліття багато міст і країн визначили освітню реформу своїм основним пріоритетом.

Моральна мета полікультурної освіти полягає в тому, щоб змінити толерантно життя учнів, не зважаючи на підґрунтя, і допомогти виховати громадян, які зможуть мирно жити і продуктивно працювати у суспільстві, яке стає все динамічнішим і складнішим.

Полікультурна освіта повинна сприяти покращенню розуміння між учнями та вчителями, побудові діалогу різних культур та кращому розумінню своєї

власної самобутності на основі загальнолюдських цінностей.

Виклад матеріалу

Першоджерелом полікультурної освіти вважається програма "Панпедія". розроблена Я. А. Каменським у XVI столітті. Великий чеський мислитель, опираючись на думку про спільність людей, їх потреб та устремлінь, обґрунтував панпедію як універсальну програму виховання всього людства. Істотну частину "Панпедії" становлять настанови формування у дітей вмінь жити в мирі та дружбі з іншими, виконувати взаємні обов'язки, поважати і любити людей. Навчаючи, розвиваючи і виховуючи дитину, вчитель завжди є посередником між суспільством і дитиною, носієм і виразником цінностей, які лежать в основі суспільного життя [3].

Полікультурна освіта і полікультурне виховання вживаються як синонімічні. Серед українських науковців окремі аспекти полікультурної освіти досліджували В.Баркасі, М.Баяновська, Л.Голік, Т.Грабовська, І.Зязюн, В.Каврайський, М.Красовицький, О.Кузнецова, Г.Онкович, А.Подольський, О.Сухомлинська, І.Тараненко, Г.Філіпчук, Б.Чижевський та інші [7].

Важливо пам'ятати, що окремий вчитель може позитивно впливати на кожного окремого учня. Вчителі, які спроможні встановити активну і ефективну життєдіяльність в багатонаціональному і полікультурному середовищі, що уміє жити в мирі та злагоді,  можуть значно покращити сучасне становище [5].

Актуалізація засад полікультурної освіти в Україні розпочалася з кінця 90-х років ХХ століття. У науковій літературі зустрічається багато споріднених термінів для позначення напрямку освітньої політики на засадах полікультурного виховання. Це такі поняття, як "полікультурна освіта" (О.Гаганова, М.Красовицький, Т.Клінченко, З.Малькова, Л.Супрунова, Є.Ковальчук), "багатокультурна освіта" (Г.Дмитрієв, О.Дубовик, В.Міттер), "інтеркультурна освіта і виховання" (Г.Ауернхаймер, П.Дойє), "полікультурна освіта і виховання"

(І.Антонюк, Р.Баяновська, О.Гаганова, О.Джуринський, І.Лощенова,

Т.Рюлькер, О.Сухомлинська) [1].

Актуальність упровадження полікультурної освіти зумовлена потребою

організації нашого суспільства на засадах гуманізму, свободи, рівності та соціальної справедливості. У полікультурній освіті акцент робиться на закладені в етнічних культурах цінності, що мають загальнолюдське значення, а отже, сприятимуть розвитку особистості, встановленню добросусідського співробітництва на міжособистісних, державних і міжнародних рівнях.

Полікультурна освіта розглядається як невід'ємна складова національного виховання. Вона реалізує принцип діалектичної єдності національного і загальнолюдського, що дає змогу людині глибоко відчувати належність до рідного народу і в той же час усвідомлювати себе громадянином і суб'єктом світової цивілізації. Полікультурне виховання - процес соціалізації школярів, спрямований на оволодіння особистістю системою національних і загальнолюдських культурних цінностей, формування комунікативних та емпатичних умінь, що дозволяють школяреві здійснювати інтенсивну міжкультурну взаємодію, розуміти інші культури, толерантно ставитися до їх носіїв [4].

Особливістю полікультурної освіти є уроки народознавства, що дозволяє розглядати проблеми полікультурного в до домінуючої нації та своєї культури. Предмети гуманітарного циклу можна розглядати як своєрідну моделюючу систему культури, яка синтезує її різні культурно-історичні коди.

 Варто звертати широку увагу на взаємодію різних культур на території кожного конкретного регіону держави; починати це питання на уроках географії шляхом виховання та навчання дітей у зрізах культурного різноманіття нашого суспільства;підсилити заданий напрям можна в сценарно-обрядовій та хореографічній діяльності. Підготовкою до такої роботи може бути уроки літератури, живопису, що включатимуть діалог та спілкування.

Діалоговий підхід, заснований на ідеях відвертості, діалогу культур та культурного плюралізму. Суть цього підходу полягає в розгляданні полікультурної освіти як способу залучення до різних культур з метою формування загальнопланетарної свідомості, що дозволяє тісно взаємодіяти з представниками різних країн і народів, інтегруватися в світовий та загальноєвропейський культурно-освітній простір.

Тема діалогу стосовно культури вперше виникла у античну епоху. Удосконалелась вона на початку XX століття в роботах К. Ясперса, О. Шпенглера, М. Бубера, М. Бахтіна. Пізніше проблема "діалогу культур" піднімалася в працях Л. Баткіна, М. Кагана, на межі 80-90-их років - в працях П. Гайденко, В. Біблера та інших [6].

Діалогічність - це особлива якість культури, прагнучої до цілісності. Цю якість забезпечує механізм самозбереження і саморозвитку культури, допомагає уникнути її стагнації, окам'яніння і ритуалізації. Діалогічність дозволяє прийняти чужі аргументи, перейняти чужий досвід, завжди шукає балансу, компромісу.

Світ - це відмінність, а тому необхідне єднання культурного різноманіття. Діалог, що являється фундаментальним принципом життєдіяльності культур, вказує на істотну потребу однієї культури в іншій. М. Бахтін писав: "Ми задаємо чужій культурі нові запитання, яких вона сама собі не задавала, ми шукаємо в ній відповіді на ці запитання, і чужа культура відповідає нам, відкриваючи свої нові сторони, нові смислові глибини. При такій діалогічній зустрічі двох культур вони не зливаються і не змішуються, кожна зберігає свою єдність і відкриту цілісність, але вони взаємозбагачуються" [2].

Сьогодні важливими на уроках хореографії є питання підвищення соціальної компетентності й відповідальності учнів; формування навичок ведення діалогу і переговорного процесу, розв'язання проблемних і конфліктних питань відповідно до демократичних принципів і принципів " культури миру "; розвиток критичного мислення, що забезпечує формування особистісної позиції, уміння продукувати нові конструктивні ідеї, уваги до обрядової, звичаєвої, міфологічної культури різних національностей у порівнянні [6].

Діалог, на нашу думку сприяє толерантності, розумінню, активної солідарності, взаємодії. На вище зазначених уроках  полікультурне освіта забезпечує засвоєння зразків і цінностей національної та світової культури, культурно-історичного та соціального досвіду різних держав та народів; формування соціально-настановчих та ціннісно-орієнтаційних нахилів учнів до інтеркультурної комунікації та обміну, а також розвиток толерантності й емпатії щодо інших суспільств, народів, культур і соціальних груп; активну соціальну взаємодію з представниками різних культур при збереженні самобутності культури своєї країни.

Висновки

Розуміння полікультурної освіти починається з усвідомлення

різноманітності навколишнього світу, того, що країна, в якій ти живеш, і весь світ населені представниками різноманітних етнічних і культурних груп. І якщо навчальні заклади орієнтовані на індивідуальні потреби тих, хто навчається, то вони мають забезпечити таку освіту, яка б допомагала жити разом на основі гармонійної взаємодії.

Література:

1. Ананьїн Е. Генезис становлення і розвитку ідей полі культурної освіти.//Рідна школа.2006.№2. С.12-14.

2. Бахтин М.М. Літературно-критические статьи.- М., 1986.

3. Коменский Я.А. Собр.соч.: В 2т.- М., 1982.- Т1.

4. Ковальчук О.С. Полікультурний підхід у сучасній шкільній освіті   Росії: Дис.канд. пед. наук. - К, 2004. - 189 с.

5. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності. - К.: Вища школа, 1997. - 179 с.

6. Сива Ю.В. Аналіз основних підходів та провідних концептуальних ідей до визначення суті полі культурної освіти. http://studentbank.ru/

7. Шоруба І.М. Проблеми полі культурного виховання старшокласників у процесі вивчення географічних курсів. // Студентський науковий вісник.: [зб. наук. праць]. - Вип. 9. Ч.1. - Кіровоград, 2011.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>