XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ткаченко Л.М. «КОНОТОПСЬКА БИТВА»

Старший викладач, Ткаченко Л.М.

Конотопський інститут Сумського Державного Університету

  «КОНОТОПСЬКА БИТВА»

Слово «історія» має грецьке походження й означає оповідь про минулі події, дослідження, знання процесу розвитку в природі й суспільстві, його закономірності. Півстоліття для історії - це як одна секунда астрономічної доби. Але й ця мить нерідко є дуже значимою, накладає відбиток на життя, стосунки, навіть породжує війни між наступними поколіннями народів.

Цими днями є привід вихопити з того «годинника історії» кілька подій давнини і сучасності, пов'язаних між собою, де українці відігравали одну з головних ролей. Мова йде про Конотопську битву і російсько-українську війну 1658-1659 рр., яка переплелася з війною громадянською.

На жаль, Конотопська битва не призвела до виграшу війни, що дало б змогу зберегти незалежність і суверенітет Української держави. У критичний для її долі момент знов активізувалася опозиція, яка висунула претендентом на булаву молодого Юрія Хмельницького, котрий не мав нічого за собою, крім славних батьківських діянь і гучного імені. Та його підтримали авторитетні й досвідчені полковники Іван Богун та Іван Сірко, а також Тиміш Цицюра. Врешті, в тилу Виговського вибухнуло повстання, а нове російське військо знов посунуло в Україну... Щоб не допустити розпалювання громадянської війни, Виговський склав повноваження 11 вересня 1659 р.

«В історії Конотопщини, як у краплині джерельної води, відображена історія всієї України. У пам'яті народу живе подія, якій в нашій славній історії відведено особливе місце - Конотопська битва 1659 року. Й до сьогодні крізь глибину століть переможним дзвоном відлунює пам'ять про цю визначну історичну подію, як взірець волелюбності та мужності українського народу. Саме з тих далеких років іде відлік нашої державності, наших національних витоків, з нею пов'язане національне відродження, честь і слава України,» - говорив Зіновій Гузар, заступник голови Сумської  обласної державної адміністрації, на відкритті чергової науково-теоретичної конференції «Конотопська битва: погляд через століття» з нагоди 348-ї річниці Конотопської битви 1659 року.

Кожного року в день святого Петра і Павла у селі Шаповалівка  збираються нащадки славного лицарства козацького, щоб відзначити  річницю визначної перемоги над московськими загарбниками, які жадібними очима дивилися на степові простори України, благословенний Київ із тисячолітньою історією.

Оцінюючи Конотопську перемогу гетьмана І.Виговського над царською армією, треба відзначити, що вона з політичної точки зору засвідчила прагнення українців захистити власну державу, а з військової - стала свідченням високої воєнної спроможності українських збройних сил козацької доби. Саме ця доленосна перемога продемонструвала істинний характер українців, які ніколи не були агресорами. Військо Виговського зупинило нахабну інтервенцію царату, вщент розгромило його цвіт військової кінноти, але не пішло в контрнаступ на імперську столицю. Бо ми ніколи не зазіхали на чужі багатства та території, а лише захищали свою землю від ворогів. Тоді, в 1659 році, українці подарували росіянам другий шанс, сподіваючись, що вони змінять своє ставлення до українських територій, а головне - до українського народу. Але не так склалося як гадалося. До самого 1991 року спочатку Російська імперія, а потім і СРСР використовували наші природні ресурси та науковий потенціал у власних цілях. І багато моїх знайомих погоджуються з тією думкою, що Виговський просто мусив іти війною на Москву і встановлювати там свої порядки, як це робили на Україні російські царі та цариці. Але ні, ми ніколи не були й не будемо такими жорстокими, егоїстичними та ненаситними як наші східні сусіди. Ми тоді змилувалися над ними, і за цю милість розплачуємося до цього часу. Славнозвісна «газова війна», яка триває між Україною та Росією вже 17 років, закінчиться не скоро, бо остання поставила собі за мету цілковитий контроль над усією українською ГТС, а ми її віддавати не збираємось. У результаті цього конфлікту постраждали країни Західної Європи, залежні від імпорту російського блакитного палива. Проаналізувавши поведінку Росії на міжнародній арені, можна зробити висновок, що це не що інше, як черговий акт вияву економічної та політичної агресії не лише проти України, а й проти європейських країн. Тому будемо сподіватися на краще, а там що буде... І, не дай Боже, почнеться війна за енергоресурси, тоді апокаліпсису не минути...

А перемога українського війська під Конотопом зобов'язує нинішнє покоління громадян нашої держави бути гідними нащадками славного роду українського.

Література:

•1.                 Указ Президента України «Про святкування річниці Конотопської битви», - Конотопський край,  №23 від 22 березня 2008

•2.                 Бульвінський А.Г. З історії українського війська та воєнного мистецтва. Конотопська битва 1659 року, - Український історичний журнал, 1998, № 3-4. К, 1998

•3.                 Довідник з історії України, - К, «Генеза», 2001, ст..342

•4.                 Конотопська битва 1659 року. Збірка наукових праць, - К, 1996

•5.                 Крип'якевич Іван. Історія українського війська, - Вінніпег, 1953

•6.                 Лисий Ігор. Три з половиною століття тому, - Конотопський край, №22 (від 19.03.2008),№25(від 29.03.2008), №31 (від 19.04.2008), №44 (від 14.06.2008)

•7.                 Субтельний Орест. Україна. Історія, - К, 1993

•8.                 Український інститут національної пам`яті. Історична довідка про Конотопську битву, - Конотопський край, №67 від 6 серпня 2008

•9.                 Франков Артем. Конотопская битва - великая ненужная победа, - Совершенно секретно, №7, 2008

e-mail: monstr_75@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>