XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Тобота Ю.А. РОЛЬ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ, ДОБРОСОВІСНОСТІ І РОЗУМНОСТІ У ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

Тобота Ю.А.

Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"

РОЛЬ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ, ДОБРОСОВІСНОСТІ І РОЗУМНОСТІ У ЦИВІЛЬНО - ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

       Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (далі - ЦК України) досить широко використовує оціночні поняття й категорії. Серед останніх зустрічаються, зокрема справедливість, добросовісність, розумність. Вони є окремими, але взаємопов'язаними гранями (сторонами) поведінки учасників цивільних правовідносин і у сукупності визначають один з принципів цивільного права. Видається, принцип справедливості, добросовісності і розумності - це одна з керівних ідей цивільного права, відповідно до якої здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин, і яка визначає характер поведінки учасників цих відносин з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, турботи про власні права й інтереси і права й інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення.

     Принцип справедливості, добросовісності і розумності має важливе значення у цивільно-правовому регулюванні, адже:  

     1. Закріпивши у тексті ЦК України цей принцип, законодавець встановлює певний орієнтир поведінки учасників цивільних правовідносин. Тому кожен з них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права і виконувати цивільні обов'язки, виявляти турботу про власні права й інтереси і права й інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб. Таким чином, у цивільному праві з'явився мінімальний і у той же час достатній за обсягом  "перелік"  якостей,  яким  має відповідати поведінка усіх без виключення учасників цивільних правовідносин.

     Завдяки законодавчому закріпленню принципу справедливості, добросовісності і розумності у "тканину" цивільного права органічно "вплетені" загальнолюдські цінності, ідеї природного права. Без них цивільне право перетвориться у сукупність "сухих", "бездушних" правил поведінки. Отже, можна констатувати, що "ідеї  природного права тепер інтегровані у позитивне право" [1, с. 31];  

     2.  За допомогою принципу справедливості, добросовісності і розумності може бути досягнуто юридичної рівності учасників цивільного обороту. Юридична рівність - одна з характерних рис справедливості у цивільному праві й означає таке становище учасників, коли воля одного з них не залежить від волі іншого, оскільки самі учасники самостійні у прийнятті тих чи інших рішень  [4, c. 22]. Але для досягнення такої рівності необхідно, щоб кожен учасник цивільних правовідносин діяв добросовісно й розумно (тобто сумлінно виконував би свої цивільні обов'язки, з турботою і обачністю ставився до своїх прав і інтересів та прав і інтересів інших осіб, усвідомлюючи при цьому можливість завдання шкоди останнім, ставив би чужі права і інтереси у рівне, однакове положення зі своїм положенням).

     Отже, юридична рівність (тобто фактично справедливість) є там, де особа діє добросовісно й розумно, у рівній мірі враховує і свої, і чужі права й інтереси. І навпаки, якщо особа ставить власні права й інтереси не у рівне положення з чужими правами й інтересами, то про юридичну рівність не йдеться;

     3.  Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов'язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям. У цьому контексті варто зазначити, що принцип  справедливості,  добросовісності і розумності  обмежує дію принципу

свободи   договору.    Учасники    цивільних   правовідносин   можуть,   зокрема

укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.

     Отже, зазначений принцип є засобом, спрямованим на досягнення певного балансу прав та інтересів юридично рівних, вільних та самостійних у майновому відношенні учасників цивільних правовідносин. Тому порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності має бути пов'язаним із негативними наслідками (відмова у захисті права, визнання правочину недійсним, визнання недійсними окремих умов договору тощо);

     4.  Принцип справедливості, добросовісності і розумності є регулятором поведінки учасників цивільних правовідносин. При цьому існують декілька варіантів. Перший: за відсутності нормативного або договірного регулювання суспільних відносин. Йдеться про можливість прямої дії цього принципу, який може бути використаний, як "єдиний правовий засіб врегулювання прав і обов'язків" [3, c. 7]. Другий: за наявності такого регулювання, коли принцип одночасно застосовується з цивільно-правовою нормою, яка врегульовує конкретну ситуацію.

     Слід зауважити, що у останньому випадку при регламентації нормами цивільного права тих чи інших суспільних відносин більшість таких норм не містять у собі прямого обов'язку суб'єктів відповідних правовідносин діяти саме справедливо, добросовісно й розумно. Але вимоги цього принципу ми можемо так би мовити "віднайти" у змісті конкретної норми або сукупності норм. Так, наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особисті властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (ч. 2 ст. 767 ЦК України). При укладенні договору сторони мають утримуватися від дій, спрямованих на виключення з договору умов про відповідальність однієї з них, або дій щодо включення у договір явно несприятливих для іншої сторони умов [2, c. 14 - 15]. Цілком зрозуміло, що у зазначеній і інших нормах ЦК України йдеться саме про  необхідність  суб'єктів  відповідних   правовідносин  діяти   відповідно   до

вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності;

     5.  Зазначений принцип може бути у певних випадках використаний при аналогії права (ч. 2 ст. 8 ЦК України), коли він заповнює прогалини у цивільному законодавстві. При цьому якщо суддя відчуває, що судове рішення, яке він має прийняти, суперечить природі людини, яка наділена розумом і моральними почуттями, він в силу вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності повинен застосувати цей принцип, як нормативний регулятор у порядку аналогії права [1, c. 30].

     Таким чином, принцип справедливості, добросовісності і розумності у цивільному праві є дієвим "інструментом", завдяки якому може бути "налагоджений" цілісний механізм цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Дія цього принципу має бути спрямована на досягнення і підтримання справедливого балансу майнових прав і інтересів учасників цивільних правовідносин, коли їхні дії не призводитимуть до несправедливого, нерозумного чи недобросовісного результату.

 Література:

1. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України [Текст] : у 2 т. / В. Г. Ротань [та ін.] ; відп. ред. В. Г. Ротань. - 2-е вид. - Х. : Фактор, 2010. - Т. 1. - 800 c.

2. Павленко, Д. Г. Принцип добросовісності в договірних зобов'язаннях [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Д. Г. Павленко. - К., 2009. - 20 c.

3. Потапова, О. А. Принципы гражданского права [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. А. Потапова. - Ульяновск, 2002. - 20 c.4. Цивільне право України [Текст] : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова [та ін.] ; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - Т. 1. - 2004. - 480 c.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>