Толкачова А.С. КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ
старший викладач Толкачова А. С. ,
Бердянський державний педагогічний університет
КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ
Проблема формування компетентності як складової соціально зрілої особистості є найбільш важливою в теорії і практиці виховання. Сьогодні загальноосвітній навчальний заклад має забезпечити формування і розвиток інтелектуальної, творчої та ініціативної особистості, здатної жити у принципово нових умовах, реалізувати себе в житті, бути успішною і сприяти розвитку суспільства. Отже, завдання педагога полягає не тільки в тому, щоб дати учням певний обсяг знань і вмінь, але й сформувати людину, здатну творчо мислити, приймати рішення, мати свою позицію, брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов життя, здатну до мобільності, швидкої зміни соціальних ролей, тобто компетентну особистість.
Актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробка в сучасних умовах розбудови національної системи освіти зумовили необхідність вивчення теоретичних аспектів проблеми формування компетентності.
Теоретичні аспекти компетентності дитини у загальній педагогіці та психології розробляли Т. Бородіна, Н. Буртова, І. Виноградова, Т. Гвасалія, А. Меднікова, Е. Сапелькіна, Р. Солонинко.
Українські вчені О. Савченко, О. Пометун, О. Овчарук по-різному тлумачать поняття компетентності. Найбільшого поширення у вітчизняній науковій літературі набуло визначення компетентності як «сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: уміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію».
У сучасних педагогічних джерелах вживаються поняття «компетенція» і «компетентність», які сьогодні широко використовуються в державних документах. Наприклад, у Національній доктрині розвитку освіти України в XXI ст. серед провідних завдань формування особистості зазначається необхідність набуття компетентності. У той же час у чинній програмі для початкової школи зазначено, що в результаті вивчення навчальних дисциплін в учнів мають бути сформовані певні компетенції. За тлумачним словником ці поняття вельми схожі .Так, компетенція - належна обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи. Компетентність - властивість, утворено від «компетентний». Компетентний - такий, що має достатні знання в якій-небудь галузі, із чимось добре обізнаний, тямущий; такий, що ґрунтується на знанні, кваліфікований, має певні повноваження, повноправний [3].
Аналізуючи визначення термінів «компетенція» і «компетентність», поданих у «Тлумачному словнику» С. І. Ожегова, можемо зробити висновок, що ці два поняття співвідносяться між собою як дуже близькі. Річ у тому, що у значенні обох дефініцій виділяються два компоненти: 1) знання, поінформованість, досвід особи; 2) коло питань, галузь знань, із яких особа є поінформованою. У понятті «компетенція» на перший план виступає значення «галузь знань» або «коло питань», а в понятті «компетентність» - значення «знання, досвід, поінформованість». Отже, спостерігаємо явище взаємозаміни одного визначення іншим, що на думку С. І. Ожегова дозволяє вживати ці терміни як синонімічні поняття.
В етимологічному словнику української мови похідний термін «компетенція» пояснюється через поняття «компетентний». Сам же термін «компетенція» через польське «посередництво» запозичений із латинської мови і в перекладі означає «відповідність, узгодженість» [2].
Проте ураховуючи вітчизняні мовні стереотипи, слід розвести ці поняття. Так компетенція традиційно вживається у значенні «коло повноважень», компетентність же пов'язується із кваліфікованістю, обізнаністю, авторитетністю. Тому в педагогічному сенсі доцільно користуватися саме терміном компетентність.
Компетентність - це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих особистістю у процесі навчання. Тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В. Бусела розглядає компетентність як певну суму знань особиcтості, яка дозволяє їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку [1]. Отже, ми можемо назвати людину компетентною, якщо вона обізнана у певній галузі
Аналіз підходів до визначення поняття компетентність дозволив виділити основні характеристики компетентної особистості:
•· оволодіння специфічними здібностями, що включають особливі риси і характеристики поведінки, значущі для певної діяльності;
•· здатність отримувати високі результати у процесі діяльності, яка не є обов'язково опосередкованою природними даними, інтелектом і здобутою освітою;
•· наявність не тільки знань, але і практичних умінь.
Аналізуючи подані визначення, можна зробити висновок про те, що поняття компетентності згідно з метою навчання можна вважати педагогічним явищем, оскільки воно співвідноситься із знаннями, уміннями й навичками особистості, які найбільш точно відображають її багатогранність і відіграють важливу роль у розвитку людини.
Література:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад і голов. ред. В. Т. Бусел] - К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. - 1440 с.
2. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; редкол. О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. - К. : Наукова думка, 1985. - Т. 2. - 1985. - 570 с.
3. Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений /. С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова, - [4-е изд., доп.]. - М. : Азбуковник, 1999. - 944 с.
e-mail :ang0402@mail.ru
