XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Трокоз Л.О. ПРОБЛЕМНА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Трокоз Л.О.

аспірант,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

ПРОБЛЕМНА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Головним завданням банківської системи України в посткризовий період є вирішення проблем управління проблемними активами та їх мінімізація. Одним з основних факторів, що гальмують зростання кредитних портфелів банків є недосконала система управління ризиками. В свою чергу неконтрольоване збільшення проблемних активів в кредитних портфелях комерційних банків може призвести до зменшення їх кредитної діяльності, що суттєво або навіть повністю гальмує зростання галузі в цілому [1].

Одним з найважливіших інструментів запобігання ризикам комерційного банку є розроблена ним кредитна політика [2], проте вона не є панацеєю від проблемних кредитів. Так важливим розділом кредитної політики є опис процедур виявлення симптомів неблагонадійності кредитів, правил реагування на ці симптоми та поводження із ненадійними активами.

У більшості випадків проблемні кредити не виникають раптово. Тому першочерговими завданням для банків є визначення сигналів, які свідчать про виникнення можливих проблем із погашенням заборгованості за кредитом з боку позичальника. Причини виникнення труднощів у погашенні позик [3, 5] можуть бути пов'язані з діями банку, роботою підприємства та факторами, що не залежать від учасників кредитної угоди.

У банківських закладах виділяють чотири групи неплатників. До перших двох відносяться ті, хто забув про свої зобов'язання, або тимчасово не може їх виконувати через погіршення фінансового стану. Працювати з такими позичальниками найпростіше. Їм досить нагадування або короткого роз'яснення про наслідки невчасних розрахунків. Проблемною категорією є позичальники, що сподіваються, що банки про них забудуть або неплатіж зійде їм з рук. Частіше всього такі позичальники не знають про відповідальність за прострочені борги, загубили або пошкодили придбані в кредит товари або недооцінили вартість кредиту. Як правило, боржники цієї групи відмовляються вносити платежі за кредитом у середині терміну погашення. При залученні до роботи операторів по збору боргів, 80% таких кредитів швидко повертається. Найбільша проблемна категорія - це шахраї. Шахрайство з споживчими кредитами зростає через те, що банки не обмінюються базами даних про позичальників. З «молодими» (до трьох місяців) простроченими кредитами банки віддають перевагу працювати самі, «середні» (від трьох місяців до півтора року) іноді віддають на відкуп колекторам і тільки заборгованість, що прострочена більше за півтора року найчастіше продається колекторським агентствам.

Управління проблемними кредитами має на меті мінімізувати втрати за кредитними операціями за допомогою розробки та реалізації відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів банку.

Завдання кваліфікаційної роботи з проблемними активами перетворилася для вітчизняних кредитних установ в дуже актуальну, а в деяких випадках - в першочергову задачу. Напрямками роботи банку щодо зниження рівня проблемних активів і запобігання їх виникнення є: теоретичний, що пов'язаний з аналізом сформульованої проблеми та прикладний, завданням якого є створення умов для реалізації намічених програм по роботі з проблемними активами [4].

Методи управління проблемними кредитами можна поділити на такі, що спрямовані на розробку спільного з позичальником плану заходів щодо погашення заборгованості за кредитом, та такі, що спрямовані на погашення заборгованості в результаті проведення претензійно-позовної роботи [3].

На сьогодні сформувалися чотири типові схеми погашення проблемної і простроченої заборгованості [5]:

•1.    Прострочена заборгованість за кредитом погашається одноразово без додаткового кредитування і переведення позичкової заборгованості на третю особу, але з використанням дебіторської заборгованості третіх осіб позичальнику банку.

•2.    Сума простроченої заборгованості за кредитом погашається позичальником коштами, отриманими за реалізовану продукцію від кредитоспроможної зацікавленої третьої особи, що одержує у свою чергу кредит у банку.

•3.    Прострочена заборгованість за кредитом перетворюється в термінову позичкову або дебіторську заборгованість шляхом переведення боргу на юридичну особу, діяльність якої контролюється банком. При цьому зазначена юридична особа одержує деяке майно позичальника, експлуатуючи яке можна отримати кошти, достатні для погашення позичкової заборгованості.

•4.    Банк видає кредит юридичній особі, діяльність якої контролюється. Вона фінансує позичальника з метою завершення виробничого циклу. Кошти від реалізації готової продукції направляються на погашення як простроченої заборгованості позичальника, так і кредиту, виданого підконтрольній юридичній особі.

Серйозною проблемою комерційних банків є відсутність застосовних на практиці інструментів прогнозування і планування величини показника питомої ваги простроченої позичкової заборгованості як у короткостроковому так і у довгостроковому періодах.

При наявності достатньої кількості кредитних історій доречним є застосування статистичних методів для побудови прогнозних моделей. При обмеженій кількості кредитів адекватним є використання експертних методів. Досить часто статистичні методи використовуються разом з експертними. Наприклад, маючи базу з декількох тисяч кредитів для оцінки ймовірності дефолтів можемо використовувати логістичну регресію. У моделі можуть приймати участь будь-які характеристики, що задовольняють умови аналізу. Один із варіантів аналізу характеристик описує Naeem Siddiqi [7].

Протягом останніх років у галузі споживчого кредитування відбулося значне зростання використання скорингових технологій з метою стягнення простроченої заборгованості (колекторський скоринг) [6]. Колекторський скоринг застосовується для самих різних цілей: від роботи з позичальниками, що заходяться на ранніх стадіях перевищення ліміту, або що мають невелику прострочену заборгованість, до стратегій залучення сторонніх організацій щодо стягнення безнадійної заборгованості.

Існують дві основні передумови використання скорингових стратегій для стягнення простроченої заборгованості. Перша полягає в тому, що інформація про стан рахунку на даний момент разом з даними про манеру поведінки за минулі періоди часу може бути використана для прогнозування вірогідності дефолту в майбутньому. Друга полягає в тому, що при точному прогнозі стану позичальника можна реалізувати підходи, що дозволяють скоректувати поведінку принаймні деякої частини клієнтів.

Література:

1.  Вісник НБУ. Напрями вдосконалення роботи банків України з проблемними активами в посткризовий період. Л. Слобода, Н. Дунас  С. 46-51 - №4/2011.

2.  Банківський менеджмент. О. Кириченко - К.: ОСНОВИ, 1999.

3. Вовк В.Я., Хмеленко О.В. Кредитування і контроль: Навч. посібник. - К.: Знання, 2008.

4. Денисенко М.П. Кредитування та ризики: Навч. посібник. - К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008.

5. Мороз А.М. Кредитний менеджмент: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2009.

6. Руководство по кредитному скорингу / под ред. Элизабет Мэйз. Перевод с англ. И.М. Тикота - Минск: Гревцов Паблишер, 2008. - 464 с.

7. Naeem Siddiqi. Credit Risk Scorecards. Developing and Implementing Intelligent Credit Scoring. Wiley and Sons, New York, 2005. 196 P.

 

e-mail: Trokoz.Liubov@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>