XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Троц І.В. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОБЛЕМИ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Аспірантка Троц І.В.

Хмельницький національний університет

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОБЛЕМИ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Банкрутство підприємств в Україні є поширеним явищем сьогодення. Світова економічна криза, нестабільність економічного і політичного середовища в країні, недосконалість правового та податкового законодавства призвели до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, які прямують до банкрутства, що призводить у більшості випадків до ліквідації таких підприємств.

Загалом банкрутство є регулятором ринкової економіки, основне призначення якого полягає у «відсіюванні» неефективних, неплатоспроможних та збиткових суб'єктів підприємницької діяльності. Незважаючи на це, ми можемо констатувати, що рівень банкрутства в Україні є досить високим.

Актуальність проблеми банкрутства підприємства в Україні особливо загострюється у зв'язку з кризовими явищами в економіці країни як в цілому, так і на рівні кожного окремого підприємства. Серед вітчизняних науковців, що висвітлювали в останні роки дану проблематику, можна виділити таких, як: Бланк І.О., Подольська О.В., Терещенко О.О., Штангрет А.М. та ін. Також слід відмітити сучасних науковців, предметом дослідження яких є проблема банкрутства, це Андрушко О.Б., Гук О.В., Коломієць Н.І., Матвійчук А.В, Шапурова О.О. та багато інших.

Активізація наукових досліджень щодо банкрутства підприємства підтверджує актуальність теми та наявність невирішених проблемних питань, що потребують подальшого дослідження. Необхідно відмітити, що недостатньо уваги приділяється визначенню основних проблем з банкрутства підприємства на макроекономічному рівні, тобто на рівні держави.

За даними Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації позиція України у рейтингу «Ведення бізнесу» за індикатором «закриття бізнесу» є низькою порівняно з іншими країнами світу і за останні роки на краще не змінилась. За показником «закриття бізнесу» Україна у 2009 році посіла 145 місце серед 181 країни світу, бізнес-клімат яких досліджувався; у 2010 році - 145 місце серед 183 країн. Низький рейтинг України за показником «закриття бізнесу» свідчить про наявність в українському законодавчому полі, яке регулює правові аспекти процедури банкрутства суб'єктів господарської діяльності, певних перешкод, а також про відсутність в останні три роки прогресивних реформ у цій сфері державного регулювання. Україна має низький рейтинг за показником «закриття бізнесу» і порівняно з іншими країнами регіону (Східна Європа та Центральна Азія) - 26 позиція із 27, випереджаючи у 2010 році лише Албанію [4].

Державний Департамент з питань банкрутства наводить останні аналітичні дані щодо ситуації банкрутства в Україні станом на 01.05.2011 [1], які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 - Аналітична інформація Державного Департаменту з питань банкрутства

Інформація щодо підприємств Кількість
1. Загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства, з них: 

- державних підприємств;

- підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.

14 265 

 

331

236

2. Кількість припинених протягом квітня 2011 року справ, з них: 

- державних підприємств;

- підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;

- відсутнього боржника.

674 

11

4

 

445

Отже, як видно з таблиці 1, кількість  припинених справ щодо банкрутства - 674, в той час як в процедурах банкрутства перебуває близько   14 265 підприємств. Крім того, варто відзначити, що під загрозою банкрутства в Україні перебувають у переважній більшості малі та середні підприємства, а стабільність розвитку ринкової економіки, як відомо, залежить від ефективності функціонування в країні малого та середнього бізнесу. В Україні спостерігається стабільна тенденція до підвищення ролі малого підприємництва в економіці [3, 250].

Як відзначає Коломієць Н.І. [3], починаючи з 1994 року переважну більшість банкрутств в Україні становлять підприємства малого бізнесу та комерційні структури приватного сектору. Випадки банкрутства великих промислових підприємств досить рідкісні, оскільки фінансово вони більш міцні, і нерідко держава надає їм певну фінансову підтримку [3, 251-252].

Як показує практика, в Україні жодне велике збиткове підприємство із значними обсягами простроченої заборгованості досі не збанкрутувало: процедура банкрутства застосовується переважно до малих приватних підприємств у сфері торгівлі, що є негативним не лише для збанкрутілих підприємств, але й для їх кредиторів, партнерів, працівників, держави та економіки в цілому. У зв'язку з цим держава втрачає платників податків, працівники - робочі місця, і кредитори не отримують у повному обсязі повернення своїх коштів. Однією з причин такого стану є неврегульованість законодавства.

У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалося за двома принципово різними напрямками. Один із них базувався на принципах британської моделі, яка розглядала банкрутство як засіб повернення боргів кредиторам, що, відповідно, супроводжувалося ліквідацією боржника. Інші основи були закладені в американській моделі, основна мета якої полягає у реабілітації підприємства і відновленні його платоспроможності. Однак останнім часом у законодавстві розвинутих країн спостерігається тенденція до зближення і поєднання обох зазначених моделей. Особливість даної сфери законодавства полягає в тому, що це одна з найбільш динамічних сфер правового регулювання [2, 304].

Як зазначає Штангрет А.М. [5], завдання, яке має вирішувати законодавство про неплатоспроможність, пов'язане з відновленням платоспроможності (оздоровлення) боржника, або, як у випадку неможливості його вирішення, проведенням справедливого розподілу майнових збитків серед усіх суб'єктів права, чиї інтереси можуть бути обґрунтовані неплатоспроможністю боржника [5, 310].

Отже, чинне законодавство України необхідно переорієнтувати так, щоб усіх учасників процедури банкрутства стимулювати до дій, спрямованих на відродження підприємств-боржників, на відновлення їх платоспроможності, а не на ліквідацію, як це відбувається зараз.

Підсумовуючи все вище сказане, можемо виділити найбільш актуальні та невирішені на нашу думку питання проблеми банкрутства підприємств в Україні, а саме:

- недостатність законодавчої бази для регулювання питання банкрутства підприємства, що потребує вдосконалення;

- відсутність методики визначення та попередження банкрутства підприємств за галузями господарювання;

- недостатній контроль держави щодо рівня банкрутства підприємств в Україні та здійснення заходів щодо його зниження;

- відсутність консультаційних центрів допомоги для неплатоспроможних підприємств.

У зв'язку з вище зазначеним, пропонуємо наступні способи вирішення наведених проблем:

- удосконалення українського законодавства про неплатоспроможність підприємств із залученням допомоги учасників системи господарювання;

- визначення єдиної вітчизняної методики попередження банкрутства підприємств, що базується на галузевому розподілі підприємств і є адаптованою безпосередньо до української економіки з урахуванням всіх регулюючих факторів ризику;

- активізація участі держави у регулюванні та відстеженні рівня банкрутства підприємств не лише державного, але й приватного сектору, а також її зацікавленість в збереженні підприємства як суб'єкта господарювання, а не його власника, та здійсненні заходів щодо зниження рівня банкрутства підприємств;

- необхідність створення можливостей використання позасудових способів вирішення проблеми відновлення платоспроможності підприємства як засобу повернення боргів;

- надання консультаційної допомоги неплатоспроможним підприємствам шляхом створення на місцях здійснення підприємницької діяльності спеціальних консультаційних центрів.

Крім того, цілком погоджуємося з думкою Коломійця Н.І. [3], що дуже важливо виділяти серед неплатоспроможних суб'єктів господарювання тих, які тимчасово потрапили у скрутне становище і мають певний потенціал для подальшого успішного функціонування. Оскільки у банкрутстві підприємств не зацікавлений жоден суб'єкт макроекономічної системи, це зумовлює необхідність створення певної державної системи контролю, діагностики та захисту підприємств від фінансового краху [3, 257].

Загалом можемо дійти до висновку, що наявність значної кількості невирішених проблем щодо банкрутства підприємств в Україні є причиною її низького рейтингу щодо ведення бізнесу в світі і, як наслідок, недостатньої інвестиційної привабливості українських підприємств. Крім того, наявність проблем у сфері регулювання банкрутства підприємств тягне за собою негативні соціально-економічні наслідки для країни в цілому, саме тому вони потребують негайного вирішення та подолання.

 Література:

1. Аналітична інформація Державного Департаменту з питань банкрутства щодо реалізації державної політики у сфері банкрутства [Електоронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sdb.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=47511&cat_id=38904

2. Жук Л.А. Господарське право: Навчальний посібник /Жук Л. А.,      Жук І. Л., Неживець О. М. - К.: Кондор, 2003 - 400 с.

3. Коломієць Н.І. Запобігання банкрутству малих підприємств // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. Міжвідомчий науково-технічний збірник. Вип. 29. - Львів, 2004. - С. 248-256.

4. Матеріали інформаційного сайту Z-Україна: Процедура банкрутства в Україні [Електоронний ресурс]. - Режим доступу: http://zet.in.ua/bankrotstvo/procedura-bankrutstva-v-ukraїni/

5. Штангрет А. М. Антикризове управління підприємством: навч. посібник / А. М. Штангрет, О. І. Копилюк. - К. : Знання, 2007. - 335с.

 

e-mail: siv_oa@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>