XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Цвєтнова О.В. ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ

О.В. Цвєтнова

Асистент кафедри економіки і менеджменту Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ «ДонНТУ»

ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ

Вступ. Розмежування прав власності є однією зі складних і найважливіших соціально-економічних проблем, бо залежно від характеру власності буде змінюватися характер всіх процесів, що відбуваються у суспільстві, в тому числі створення, розподіл, обмін і споживання суспільно необхідного продукту. Оскільки, від того, яка з форм власності привалює у державі, залежить можливість певних верств населення мати доступ до факторів виробництва.

Українська держава все ще залишається великим власником і розпорядником власності державних підприємств, акціонерних товариств і холдингових компаній, інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді  яких державі належать частки (акції, паї), нерухомості за кордоном. Сучасна модель ринкового господарства вимагає наявності державної власності і державного регулювання, про що свідчить і світовий досвід, оскільки лише сильна держава може забезпечити стабільний розвиток економіки  і зростання соціальних стандартів. Державна власність  в умовах сьогодення виконує регулюючу і стабілізуючу функцію, що сприяє згладженню вад ринкового саморегулювання та спрямовує розвиток економіки у напрямку, який є стратегічно визначеним для держави. Але це можливо лише за умови належного фінансування та ефективного управління об'єктами державної власності, яке здійснюється за допомогою певних важелів впливу: економічних (податкове, фінансове-кредитне, соціально-економічне регулювання) і адміністративних (законодавче, нормативно-правове регулювання).

Результати. Капітал, який функціонує в економіці повинен приносити власнику доход. Не є виключенням і держава, яка отримує доход від власності, що їй належить, у вигляді відрахувань частини прибутку, одержаного державними підприємствами, акціонерними товариствами, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких держава має частки. Тобто, державна власність виконує й функцію поповнення доходної частини  Державного бюджету. Тому держава повинна бути зацікавлена в тому, щоб підприємства, що їй належать, ефективно функціонували, і це реалізовувалось би у прибутку, що одержують ці підприємства. Але підприємства, установи та організації, що залишилися у власності держави, як правило, відносяться до сфер, які мають стратегічне значення у розвитку як окремих регіонів, так і  у загальнодержавному розвитку. До таких відносяться засоби телекомунікації і   зв'язок, транспорт, екологічний захист, фундаментальна наука, соціальна сфера, виробнича сфера, вчасності, виробництво продукту, що забезпечує  енергетичну незалежність держави. Тому, зважаючи на значення цих підприємств, величина прибутку не є найвагомішим і єдиним критерієм у визначенні ефективності їх діяльності. Тут на передньому плані є не економічна доцільність і ефективність, а соціальний ефект, забезпечення незалежності та розвитку держави.   

Значне скорочення державного сектору, що відбувається останнім часом, вимагає підвищення ефективності його функціонування в контексті забезпечення соціально-економічного росту регіонів і країни в цілому, реалізації екологічних, інноваційних, освітніх та інших програм. При визначенні ефективності управління державною власністю економічні показники є вторинними, а первинними - рівень підтримки малорентабельних і збиткових, але таких, що мають стратегічне значення галузей, рівень розвитку інфраструктури,  рівень зайнятості,  підтримки пільгових верств населення, рівень впровадження заходів екологічної безпеки та інші. А, отже основним критерієм ефективності управління державною власністю повинно бути досягнення соціального ефекту та максимально можливого позитивного показника фінансового результату за умови збереження державного майна.

Забезпечити досягнення необхідного результату управління державною власністю можливо за умови здійснення належного контролю. Методичними рекомендаціями застосування критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності, затвердженими Наказом Міністерства економіки України від 20 вересня 2007 р. № 314 [3], для оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання пропонується застосовувати п'ять груп показників (рисунок 1).

Рисунок 1. - Показники оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання

 

Таким чином, процес управління державною власністю має включати такі складові:

•-   визначення стратегії та розробка програм розвитку держави;

•-   побудова системи нормативів та критеріїв ефективності управління державною власністю;

•-   обґрунтування очікуваних результатів;

•-   визначення та попередження ризиків;

•-   здійснення контролю за використанням об'єктів державної власності;

•-   аналіз ефективності отриманих результатів та визначення шляхів удосконалення;

•-   перегляд існуючих нормативів і критеріїв ефективності на основі проведеного аналізу та з урахуванням змін умов господарювання.

Враховуючи вищесказане, нами було визначено принципи управління державною власністю (рисунок 2).

 

Рисунок 2. - Принципи управління державною власністю

 

Висновки. Українська держава формує і реалізує власну економічну політику, яка основана на принципах демократії, свободи підприємництва і відкритості для інтеграції у світовий економічний простір. Сучасна трансформація економіки України ставить ряд важливих і комплексних задач, до яких відноситься й перерозподіл власності в результаті переходу від моделі, в якій монополія належала державній формі власності  до плюралізму форм власності та господарювання. Так, шляхом приватизації та роздержавлення відбувається розмежування власності, що сприяє демократизації та децентралізації впливу на процеси, що відбуваються в соціально-економічному житті держави. Орієнтація на розвиток ринкових відносин, інтеграцію економіки України у систему світового господарства управління державною власністю повинно здійснюватися за допомогою таких методів, які би забезпечували виконання загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку і не суперечили ринковим принципам.

Література:

•1.     Головінов О.М. Державна власність: аналіз з погляду її суперечностей. - Вісник економічної науки України. - Донецьк, 2006. - 77 С.

•2.     Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. - Х.: Факт, 2002. - 550 с.

•3.     Методичні рекомендації застосування критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності, затвердженими Наказом Міністерства економіки України від 20 вересня 2007 р. № 314

•4.     Порядок здійснення контролю за виконанням функцій   з управління об'єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2007 р. № 832

•5.     Спаських О.Ю. Критерії побудови системи управління державною власністю. - Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали VI-ї Міжнародної науково-практичної конференції. - Черкаси, 2009. - 304 С.

•6.     Шкільняк М.М. Державна власність: методи управління. - Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки № 4(46). - ЖДТУ, 2008. - 254 С.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>