XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Турко Х.В. УНІКАЛЬНІ ПЛАХТОВІ ТКАНИНИ ЖИЛІНОЇ МАРГАРИТИ ПАВЛІВНИ В СИСТЕМІ АНСАМБЛЮ УКРАЇНСЬКОГО СЦЕНІЧНОГО КОСТЮМУ

аспірантка Львівської національної академії мистецтв

Турко Христина Володимирівна

УНІКАЛЬНІ ПЛАХТОВІ ТКАНИНИ ЖИЛІНОЇ МАРГАРИТИ ПАВЛІВНИ В СИСТЕМІ АНСАМБЛЮ УКРАЇНСЬКОГО СЦЕНІЧНОГО КОСТЮМУ

 Після закінчення кафедри художнього текстилю Львівського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва молода художниця Маргарита Павлівна Жиліна була направлена на Дарницький шовковий комбінат. У 1960-х роках подукція цього комбінату славилась своїми індивідуальними рисами та нестандартним колористичним оздобленням, що вирізняли її з поміж продукції аналогічних підприємств республіки. Авторська індивідуальність виявлялась у використанні українського народного орнаменту та специфічній стилізації рослинних мотивів, притаманній українському народному мистецтву [1:14-16].

В 1973 році Жиліну М.П., уже досвідченого на той час спеціаліста, було запрошено викладачем на кафедру художнього текстилю ЛДІПДМ. Володіючи практичним досвідом, вона розпочала бурхливу діяльність, передаючи багаж безцінних знань про народну тканину та народне вбрання молодому поколінню ткачів. Під час навчання вона організовувала студентам поїздки у традиційні центри народного мистецтва такі як Седнів, Дігтярі, Решетилівка, Косів, Великі Сорочинці. З особливим трепетом вони збирали етнографічний матеріал: зразки стародавніх, чудом збережених, плахт, верет, рушників, робили замальовки знищених часом екземплярів. Під час таких експедицій було оглянуто та опрацьовано експозиції народного одягу Львівського, Київського, Полтавського та Харківського краєзнавчих та етнографічних музеїв. Накопичений матеріал став джерелом творчого переосмислення і дав могутній поштовх для технологічних експериментів, які в майбутньому привели до винаходу своєї власної авторської техніки човникового виготовлення плахтової тканини [2].

Упродовж тридцяти років Жиліна М.П. займалась тканням народних костюмів різних регіонів України, щоразу більше удосконалюючи технічні прийоми, ускладнюючи орнамент та збагачуючи колористику виробів. Невичерпним джерелом її творчості завжди були мотиви геометричної народної орнаментики. Перші спроби виготовлення плахтових тканин авторською технікою були ще у 1984 році. Вони ґрунтувались на складному саржевому переплетенні. Це була півторашарова дволицева тканина виткана двома утками, з яких один ткався грубою ниткою і утворював основний узор, а другим, тонким утком, узор закріплявся полотняним переплетенням. Таким способом утворювались цікаві ромбики, що розміщувались на тканині зліва направо. Цей рисунок творився завдяки складній зворотній заправці та спеціально продуманого ходу по підніжках. На традиційну плахтову тканину, поперечні смуги з ромбиками, ще не дуже були подібні, але, вони підштовхнули художницю до розкриття технологічного секрету ткання крайок, у яких складний узор творився завдяки складним розрахункам.

У 1994 році Маргарита Павлівна Жиліна разом з донькою Оленою Володимирівною Зальоток виконали велике замовлення для фольклорного ансамблю Мелітопольського металургійного комбінату. Це були крайки з складним узором та запаски виконані саржевим переплетенням. У запасках авторська техніка була застосована для виготовлення оздоблюючого орнаменту, в якому узор також утворювався лише за рахунок ходу по підніжках, а виглядав, як ручний перебір.

У 1995 році Жиліною М.П. з Зальоток О.В. було створено п'ять авторських комплектів народних костюмів для ведучих у Львівський відділ реєстрації актів громадянського стану. Кожний комплект складався із неповторної, витканої авторською технікою запаски, крайки та народної сорочки.

Наприкінці 1990-х років молодіжний колектив університету «Львівська Політехніка» зробив замовлення на серію комплектів сценічних костюмів. У їх склад обов'язково мали входити плахти різних регіонів України. Маргарита Павлівна Жиліна зробила нові розрахунки для виготовлення плахтової тканини човниковою технікою на чотирьохремізному ткацькому верстаті на основі київських, полтавських та чернігівських старовинних зразків. Комплекти вийшли настільки вдалими, що й інші ансамблі, танцювальні колективи, дитячі хори, оцінивши роботу художниці, зробили аналогічні замовлення. Жиліна М.П. підходила до виконання цих замовлень творчо і ніколи не дублювала вже зроблене. Її вироби характеризувались вишуканими ритмами орнаментальних і гладких смуг, багатством колориту та насиченістю кольорів, різноманітністю орнаментальних форм та декоративністю. Завдяки певній авторській імпровізації, вони були традиційними і, разом з тим, сучасними.

У 2004 році Жиліна Маргарита Павлівна отримала замовлення на виготовлення комплектів сценічних костюмів від Київського драматичного театру для постановки «За двома зайцями». Творчо переосмисливши традиційні орнаментальні форми, художниця переробила їх пристосувавши до вимог нової техніки та матеріалу. Плахтам для хору та солістів вона надала своєрідної декоративності, неповторності, легкості та сучасного вигляду. Плахти солістів були яскравими, насичених кольорів, чим підкреслювали характер своїх персонажів. Так, плахта Проні Прокопівни була червоно-оранжевою, з жовтими, зеленими, червоними, бордовими, оранжевими зірочками, з великою кількістю люрексу та шовкової нитки. Ця плахта горіла та переливалась як дорогоцінна парча. Для Оксани колорит плахти був більш стриманий: золотисто-зелений з охристими, золотистими, оливковими, червонуватими, оранжевими тонами, без надмірної кількості люрексу та шовку, щоб показати образ бідної дівчини. Плахта матері Проні Прокопівни, була червоно-бордових відтінків, досить стриманих кольорів. Ще вісім плахт для хору були синього кольору і відрізнялись тим, що у них кожна клітинка узору уже не закладалась іншим кольором, а прокидка робилась човником від краю до краю. Ці плахти вже не були такими картатими і не привертали до себе зайву увагу. У плахтах солістів клітинки видовжені вгору, і, в деяких місцях, розділені горизонтальною смугою навпіл. Кольоровий узор перебирався вручну, а в наступних рядах цей колір посувався по-діагоналі. Застосовувалась різна щільність ниток для кліток узору і для просновки, завдяки чому утворювались додаткові структурні ефекти, що збагачували тканину. Виготовлялись ці плахти на чотирьохремізному верстаті, узор утворювався завдяки складній зворотній заправці по узору та за рахунок ходу по підніжках. Відрізняються вони дещо іншим розміщенням поперечних смуг, ніж у традиційній плахті. Заправка верстату була особисто розроблена Жиліною Маргаритою Павлівною, а за основу було взято розробки для восьмиремізного верстату. Це було вдалою спробою створити новий цікавий варіант плахти та суто авторська розробка.

Аналізуючи унікальні плахтові тканини Жиліної М.П. дивуєшся різноманіттю кольорів, яке в них присутнє. Пояснюється все кольоровою сновкою та маленьким секретом закладки кольорів.

Зараз Жиліна М.П. плідно працює на кафедрі художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв та у львівському підприємстві «Світлячок» надомником. Спеціалізується на створенні унікальних плахтових тканин у системі ансамблю українського сценічного костюму.

Література:

1. Жук А.К. Сучасні українські художні тканини [Текст] / А.К. Жук. - К.:Наукова думка, 1985. - 110 с:іл.;

2. Жиліна М.П. [Особисте інтерв'ю]. - Львів, 30 січня 2005.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>