XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ураков Д.В. Атрибути посткризового менеджменту: соціально-філософський аналіз

Ураков Д.В.

Запорзький національний університет

Атрибути посткризового менеджменту: соціально-філософський аналіз

Сьогоднішня економічна криза змушує дослідників переглянути не тільки основи ліберальної економіки, які раніше вважалися непорушними, але й принципи теорії керування та, як наслідок, підходи до менеджменту. На думку таких дослідників як П.Друкер та О.Тоффлер менеджмент генерує більшість найважливіших світових досягнень у галузі економіки й соціального прогресу. Їхньою основою є, насамперед, успішний корпоративний менеджмент. Згідно з оцінкою П. Друкера, приблизно 80% успіху в досягненні поставлених цілей забезпечується за рахунок якісного, високопрофесійного менеджменту. В умовах радикального переосмислення принципів менеджменту і його сутності як соціокультурного феномена виникає необхідність філософської рефлексії соціальних атрибутів менеджменту у кризовій та посткризовій економіці [1].

У наш час менеджмент як соціокультурний феномен розглядається в роботах Д. Лайкерта [2], Б. Бернса, І.М. Шавкун [4] які пропонують досить всебічну філософську характеристику явища менеджменту. Суть даної характеристики полягає в тому, що визнається семантична природа явища управління соціальними процесами. У цьому випадку сутність менеджменту позначена як регуляція поведінки людини за допомогою ціннісно-смислового інгредієнту та зміст його розгортається як соціальна взаємодія у площині прийняття управлінських рішень,

Форми менеджменту залежать від того, у якій площині їх розглядають: у горизонтальному аналізі вони виступають як види менеджменту, а у вертикальному - як рівні менеджменту;

Соціальна атрибутивність менеджменту взагалі та й менеджменту посткризової економіки зокрема, недостатньо розроблена в наукових дослідженнях, що не відповідає тому величезному впливу, який здійснює феномен менеджменту на соціум в 21 столітті.

Проведене дослідження дозволяє виділити наступні атрибути сучасного менеджменту:

1) відмова від раціоналізму технократичного підходу класичних шкіл менеджменту. Стало очевидним, що успіх будь-якої компанії визначається, насамперед, аж ніяк не раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації (інакше кажучи - впливом керування на внутрішні фактори виробництва), а використанням гнучкості й пристосування до постійних змін зовнішнього середовища, що являє собою всі ті зміни, що перебувають за межами фірми й не включені в сферу безпосереднього впливу з боку менеджменту підприємства (це постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, торговельні організації, споживчі товариств, управлінські органи й ін.).

2) інтелектуалізація управлінських процесів в економіці. У наш час дуже поширилось використання різних систем знань (технічних, екологічних, психологічних, соціальних і т.д.) у системі корпоративного менеджменту. Деякі дослідники вважають, що за допомогою цифрових інформаційних технологій відбулась справжня «Цифрова революція» [5].

Інформаційні технології не просто роблять більш ефективним якийсь один аспект діяльності фірми. Вони сприяють росту ефективності практично в усіх сферах діяльності фірми - від дизайну та маркетингу до бухгалтерського обліку - і практично у всіх секторах економіки. Інформаційні технології мають справді глобальний характер. Сьогодні немає ніяких технічних перешкод для передачі будь-яких обсягів інформації з однієї крапки земної кулі в будь-яку іншу. А, отже, практично й немає технічних перешкод для практично миттєвих всесвітніх переливів капіталу, технологічної взаємодії, одержання нової інформації. Завдяки інформаційним технологіям робота ринків стає більш прозора та ефективна, що дозволяє практично миттєво одержувати інформацію про ціни, ділові пропозиції від величезної кількості постачальників. Ефект від впровадження інформаційних технологій у багатьох випадках не викликає підвищення продуктивності праці, але створює принципово нову якість комунікаційних, управлінських і технологічних процесів. Це явище одержало назву парадокса продуктивності [7,11].

3) використання в управлінні теорії систем, що істотно полегшило вивчення діяльності компанії в єдності її складових частин, тісно пов'язаних із зовнішнім оточенням. Підприємство розглядається як відкрита система, який властивий ряд особливостей: наявність певного числа компонентів; структурний зв'язок і взаємовплив різних компонентів системи і, як наслідок, виникнення нових явищ, оновлених процесів; ідентифікація системи, що дозволяє відрізняти її складові компоненти від інших явищ, що не входять у систему; концептуальний характер системи (її форма віддзеркалює мету й цінності розроблювачів концепції системи).

4) застосування ситуаційного підходу до керування, в основі якого лежить ствердження, що організація підприємства є відповіддю на всілякі впливи ззовні. Усе вирішують конкретні особливості - сукупність обставин, що впливають на діяльність підприємства в конкретний період часу. Тому дуже важливо відокремити можливості та прийоми, застосування яких здатне активно сприяти досягненню мети.

5) багатоваріантність менеджерських рішень та стратегій, гнучкість і неординарність господарських комбінацій, унікальний характер кожної ситуації становлять основу менеджменту. Тому упор у діяльності менеджерів робиться не на стандартні рішення, а на здатність швидко й правильно оцінити реальну господарську ситуацію й знайти той єдиний можливий у даному положенні підхід, що є оптимальним в конкретних умовах.

6) визнання соціальної відповідальності менеджменту як перед суспільством у цілому, так і перед працівниками організації. У цьому зв'язку характерна підвищена увага до таких факторів, як організаційна (корпоративна) культура (наявність у працівників загальних цілей, їх особиста участь у досягненні цих цілей, зацікавленість у загальних кінцевих результатах організації), демократизація керування, участь працівників у розподілі прибутку, власності та у керуванні.

7) полікультурність менеджменту, що має гарантувати авторитет суб'єкта управління в очах тих на кого спрямована його професійна дія, з одному боку, і сприйняття його команд - з іншого боку. У цьому плані характерне формування нових відносин між організацією й працюючими в ній людьми.

На початку XXI сторіччя (ця тенденція обов'язково збережеться й надалі) все більша увага звертається на людський аспект керування. У період кризи, один з головних пріоритетів у менеджменті - уміння працювати з людьми, домогтися їхньої зацікавленості в найбільшій ефективності своєї праці й загальної прибутковості фірми. Менеджмент націлений на людину, на те, щоб спонукувати людей до результативних спільних дій.

Серед важливих атрибутів сучасного менеджменту є необхідність роботи в умовах ризику, який свідомо береться до уваги але який важко розрахувати за допомогою математичних моделей. Ризик притаманний зовнішньому середовищу яке дуже швидко змінюється та має значну ступень невизначеності. Фактор ризику вносить значні зміни у загальновідомі та поширені системи менеджерського впливу адже процесі у бізнес-середовиші майже ніколи не відтворюються зі стовідсотковою ідентичністю. Таким чином, необхідність прогнозування видів ризику та їх оцінки зумовила появу нового виду менеджменту-менеджменту ризику, що має на меті розробку теоретичних основ прогнозування ризику та роботи у зовнішньому середовищі, якому притаманні різні види ризику.

Ускладнення завдань менеджменту обумовлює відмовлення від «інструментального» підходу до людини як до одного з «ресурсів» виробництва, переоцінку ролі соціально-психологічних факторів в управлінні й акцентування творчого потенціалу особистості. При визначенні ефективності менеджменту враховуються передусім не висока локальна ефективність виробництва, а його глобальні наслідки, не точність виконання централізованих розпоряджень, а самостійність і ініціативність людей. Відтак, вирішальною ознакою менеджменту у сучасному суспільстві стає його людиновимірність [4,184].

Література:

  1. Друкер П. Энциклопедия менеджмента. - М.: Вильямс, 2004. - 432 с.

2. Лайкерт Д., Майер Д. Практика дао Toyota. Руководство по внедрению принципов менеджмента Toyota. - М.: Альпина Бизнес Букс. 2006. - 592 с.

3. Картер Д., Вагнер Р. 12 элементов успешного менеджмента. - М.: Альпина Бизнес Букс. 2009.-248с.

4. Шавкун І.Г. Філософія менеджменту. - Запоріжжя, 2007. - 257 с.

5. Gates W. Report at the general meeting of The Technology Council of North Virginia 14.03.2008.

6. Toffler A. Revolutionary wealth. Knopf. 2006. 512 c.

7. Solow R. The last 50 years in growth theory and the next 10. //Oxford Review of Economic Policy.2007; 23: 3-14.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>