XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Васильківська О.О., докт. пед. наук, проф. Куцевол О.М. ПРОБЛЕМА СПРИЙНЯТТЯ І ВИВЧЕННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ ЛІРИКИ СУЧАСНИМИ ЧИТАЧАМИ

Васильківська Ольга Олександрівна

студентка магістратури ІФЖ Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Наук. керівн. - докт. пед. наук, проф.  Куцевол О.М.)

ПРОБЛЕМА СПРИЙНЯТТЯ І ВИВЧЕННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ ЛІРИКИ СУЧАСНИМИ ЧИТАЧАМИ

Протягом останніх десятиліть зростає творчий і дослідницький інтерес до візуальної поезії, яка поступово відроджується й займає вже міцніші позиції у вітчизняній літературі. Серед сучасних дослідників проблеми візуальної лірики А.Мойсієнко, Т.Назаренко, М.Сорока, І.Щербань [4; 5; 7; 8] та ін.

Відповідно до чинної програми з української літератури на вивчення візуальної поезії відведено лише кілька годин у 9 класі загальноосвітньої школи. Безперечно, що цього недостатньо для того, аби учні повною мірою могли сприйняти, осмислити й зрозуміти цей унікальний жанр української поезії. Тому мета статті - дослідити можливості вивчення візіопоезії сучасними школярами як способу прилучення до художньої літератури, а через неї - до фундаментальних цінностей культури, сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі.

Однією з проблем сучасної шкільної літературної освіти є необхідність оволодіння учнів аналізом нетрадиційних і своєрідних художніх форм, з-поміж яких особливе місце займає візіопоезія. Учні повинні сприймати, розуміти й аналізувати візуальну лірику, осмислювати тему, основну думку цього специфічного жанру поезії, підпорядковувати його зміст та художньо-мовленнєве оформлення темі й основній думці, уміти глибоко проникати в зміст візуальної поезії, виокремлювати характерні особливості її художньо-зображувальних засобів.

Нині зацікавленість учених, методистів, учителів проблемою вивчення візуальної лірики в школі значно зросла, оскільки практичне володіння учнями вміннями й навичками аналізу цієї поезії, розвиток їхніх творчих здібностей неможливі без вироблення та вдосконалення вмінь сприймати, осмислювати й аналізувати візіопоезію, а також використовувати одержану інформацію під час створення власних зразків поезомалярства.

У чинній шкільній програмі більший акцент зроблено на вивченні традиційних жанрів поезії, тоді як вивченню візуальної лірики приділено недостатньо уваги. На наш погляд, це унікальний поетичний жанр, що розвиває в учнів абстрактне мислення, логіку, уяву, концентрує увагу на окремих вагомих деталях, спонукає до нестандартного мислення.

Як стверджує англійський літературознавець Д.Хіґґінс [6], термін «зорова поезія» (visual poetry) з'явився у XIX ст. Часто вживаними в науковому дискурсі є такі синоніми цього поняття: зорова поезія, візіопоезія, поезомалярство, графічна поезія, фігурна поезія, конкретна поезія [8, 7] тощо. Візуальна поезія поєднує в собі словесне та образотворче мистецтво завдяки створенню словесно-зорового образу. Так, за визначенням М.Сороки, текстовий символ (а це може бути літера, слово чи речення) є "елементом зорового образу завдяки специфічному його розташуванню в зображенні чи в об'єкті", а під час синтезу текстового символу та зображення виникає "автономний символ", основою якого є дихотомія "текст-зображення" [2, 397].

Зародження візуальної поезії, або "поезомалярства", на сучасних українських землях сягає ще часів Київської Русі. В Україні розквіт зорової поезії припадає на добу Бароко, коли значна увага приділялась пишній виразності, гостроті розуму, дивовижності, загадковості, дотепності тощо. Саме в цей час з'являються вірші-лабіринти, вірші, "вписані" у форму певних предметів.

У сучасній Україні починає відроджуватися традиція візуальної поезії в контексті постмодерністських течій ("друге необароко"). Дослідник українського вірша А.Мойсієнко виділяє такі різновиди сучасної візуальної поезії: силуетний вірш (М.Сарма-Соколовський "Дзвін гетьмана Івана Мазепи", І.Іов "Хрест", М.Мірошниченко "Куля земна", "Хіросима"); силуетний вірш з елементами-вкрапленнями (М.Мірошниченко "Фенікс - птах із земель руських", М.Сарма-Соколовський "Вітряк", "Кобзарям Коліївщини", І.Іов "Різдвяна ялинка"); контурний вірш (М.Луговик "Запорізький курінь", І.Лучук "Вуха", І.Іов "Метелик"); силуетно-контурний вірш (М.Сарма-Соколовський "Найсердечніше серце") [4, 21-22].

Є вірші, які будуються на виокремленні окремих літер ("летризм"). До таких віршів А.Мойсієнко відносить акро-, теле- та мезостихи, вірші-лабіринти, вірші-кола, вірші-квадрати тощо [4, 23].

Удалим прикладом зорової поезії, в основі якої лежить одна літера, є вірш "Стогін" Віктора Женченка. Він побудований на основі літери "с" (чотири шаблі у вигляді літери "с", у середині яких напис: "Стогне століттями сива слава серед спраглих степів, скликаючи своїх ситих сонних сучасників...") [4, 29].

Серед виражальних засобів візуальної поезії можуть бути не тільки окремі слова або літери, а й математичні, розділові та нотні знаки, цифри, лінії тощо. Яскраві приклади таких віршів - "Блискуча ідея" (Я.Балан), "Лижниця", "Кошеня" (М.Луговик), "Блукання в просторі" та "Боби космічні" (В.Старун).

Сучасна візуальна поезія має більший набір виражальних засобів, що пов'язане з ускладненням семіосфери постмодерної культури: від цифр, різноманітних ліній, геометричних та нотних знаків до мечів, шабель, дзвонів, шибениць, бокалів, квадратів тощо. У переважній своїй більшості дихотомія "текст-зображення" виражає саму ідею конкретного візуального вірша. Характерною рисою також виступає динаміка сприйняття, відчуття перцептивного й семантичного руху. Для необароко більш актуальною є опозиція "реальне-дивовижне", "реальне-містичне".

У наш непростий час у форматі так званої масової культури й нівелювання духовних цінностей тішить той факт, що молодим літераторам болить вітчизняна культура й вони намагаються «докричатись» до суспільства у такий химерний спосіб як «поезографія» [5].

Нас цікавить візуальна поезія як продукт антропологічного та техногенного факторів розвитку людської комунікації з акцентом на візуальному сприйнятті як прояві чуттєвості, а також проблема створення образів (психологія та зорове сприйняття) і видимих форм.

Щодо механізмів формування образів у свідомості людини класичний підхід пояснення спирається на сенсорні еталони, пам'ять, загальну змістовну картину у свідомості, де сприйняття базується на відчуттях. У працях американського психолога Дж.Гібсона увагу приділено здебільшого поясненню функціонування системи «око-голова-тіло» та «можливостей», що їх надає суб'єктові об'єкт, досвід вимірюється кількістю, а не якістю, сприйнятих моментів, які переживаються. Традиційне пізнання спирається на зіставлення, а інформаційна теорія на постійне навчання, опанування світом через механізм концентрування/розсіювання уваги, при постійному збиранні інформації про якості об'єкта. Саме підхід Дж.Гібсона відкриває для нас шлях пошуку альтернативних каналів передачі інформації, одним з яких якраз і виступає візуальна поезія, оскільки саме через поєднання буквених та візуальних знаків створюється образ, утілений через лінії й фарби, розширюється підхід до інформаційного виміру візуальної поезії. Тут уява починає активніше включатися в дослідження навколишнього світу та філософських систем, сприймаючи їх не як абстракцію, але відчутно «кольорово», майже на дотик.

Характерна риса зорової поезії - це наявність зорового концепту, гри понять і гри слів, «різновид словесного консепту, створений на основі зовнішньої зорової форми... для курйозної поезії зорова форма, незалежно від змісту, уже являла консепт сама собою» [8].

Авангард обирає пошук нових онтологічних основ світу та людини, гучне руйнування норм масового характеру, незвичайні комбінації позитивного з негативним [3, 7]. На загальному фоні змін визріває потреба «оживити поезію». Вона «вмирає від старості». На неї «тисне структура мови, ідеологічна мистецька вартість» [8].

Футуристи всі разом плекали заповітні мрії знайти «ту універсальну мову, бажано писемну, яка була б зрозумілою всім народам світу» [8, 24]. Не для того, щоб донести абстрактні істини, - а просто в ім'я спілкування. Твір М.Семенка «Поезомалярство» відкриває дивний світ альтернатив, головна мета якого полягає в ліквідації академічних форм поезії, вивільнення з-під ідеології форми, утілення «масивності», «велетенності». Сучасна візуальна поезія «хоче бути всім, та перш за все вона хоче бути видимою» [5, 7], тобто «отілесненою».

Щодо питання зовнішньої та внутрішньої форми сучасного візуального вірша, то за видами рецепції їх можна було б розділити на «те, на що дивитись» та «те що бачити», оскільки класичне визначення О. Потебні (зовнішнє - звук та зміст, внутрішнє - найближча етимологія за умови забуття наочного значення слова) обмежує рамки форми. Отже, визначаючи зорову поезію як застиглу оптичну інформацію, самі митці говорять про це так: «Візуальна поезія прагне існувати між абсолютними знаками, які перетворилися на концепти, щоб ​​уникнути диктату систем» [1].

Цінність української зорової поезії полягає у відкритті нових можливостей давньоукраїнського слова та створенні цілком своєрідної естетичної реальності, в якій воєдино злились різноманітні види мистецтва: література, графіка, музика, мистецтво шрифту та ін. Така поезія збагатила українську літературу новими формальними знахідками, сприяла залученню її до західноєвропейської художньої традиції, розкрила перед вітчизняними митцями нові естетичні обрії.

"Багато людських зусиль докладається до того, щоб створити щось талановите (цінне), особливо в наш вік, бо коли хтось говорить недотепно й не талановито, то його слухають байдуже" [1]. Так висловився про курйозне віршування автор "Касталійського джерела"  у 1685 році. Цей вислів досі сприймається як сучасний, тому що мистецтво слова має надзвичайно важливе значення в житті кожної людини.

Візуальна лірика все більше приваблює сучасних митців слова, тому що така поезія дає більшу можливість для реалізації їхнього творчого начала. Сучасна візуальна поезія справляє сильний естетичний вплив на людські відчуття й робить більш інтенсивний імпульс для створення відповідного художнього образу.

Важливість й актуальність проблеми розробки методики навчання візіопоезії в сучасній школі зумовлені невисоким рівень умінь учнів загальноосвітніх навчального закладів різного типу аналізувати поезомалярство, що виявляється в невмінні сприймати тексти зорової поезії та розуміти їх у повному обсязі, а часто - у неадекватному розумінні текстів та невмінні висловити власну думку стосовно цього жанру поезії.

Література:

•1.   Григорьев В.П. Грамматика идиостиля: В. Хлебников / Виктор Григорьев. - М.: Наука, 1983. - 235 с.

•2.   Ковалів Ю.І. Літературна енциклопедія: у 2 томах / Юрій Ковалів. - К. : ВЦ "Академія", 2007. - Т. 1. - 608 с.

•3.   Маяковский В. Полн. собр. соч. / Владимир Маяковский. - М.: Наука, 1959. - Т. 12. - 277 с.

•4.  Мойсієнко А. Візуальна поезія сьогодні // Традиції модерну і модерн традицій / Анатолій Мойсієнко - Ужгород: ВАТ "Патент", 2001. - С. 19-41.

•5.  Назаренко Т. Поезографія (передмова) // Сучасна зорова поезія: Альбом / Тетяна Назаренко. - К. : Родовід, 2005. - 275 с.

•6.  Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили / Дмитрий Наливайко. - К.: Мистецтво, 1981. - 286 с.

•7.  Щербань І. Зоровий вимір поезії / Ірина Щербань // Дике Поле. - 2003. - № 3. - С. 3-6.

•8.   Яременко В. Витоки українського авангарду // Сорока М. Зорова поезія в українській літературі кінця ХVІ-XVІІІ ст. / Володимир Яременко  - К.: Головна спеціаліз. ред. літератури мовами нац. меншин України, 1997. - С. 7-10.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>