Вєлієва А.Ш.

Студентка Кримського інженерно-педагогічного університету.

АНАЛІЗ МЕТОДІВ І ФОРМ ВПЛИВУ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

У сучасних умовах дуже актуальною проблемою є кредит і його використання в розвитку економіки. Кредит ставиться до числа найважливіших категорій економічної науки. Його вивченню присвячені добутки класиків Марксизму, численні роботи радянських, а потім і російських,  також закордонних економістів.

         Кредит у сучасних умовах служить об'єктом активного державного регулювання. Центральний банк - це головний, але не єдиний орган регулювання. Існує цілий комплекс регулюючих органів.

         Форми кредитного регулювання:

1.  Рефінансування комерційних банків. Термін «рефінансування» означає одержання коштів кредитними установами від Центрального банку. Центральний банк може видавати кредити комерційним банкам різними шляхами. Найбільш типовий випадок - переоблік векселів, що перебувають у портфелях комерційних банків й операції на відкритому ринку.

2. Політика обов'язкових резервів. Цей метод кредитного регулювання є зберігання частини резервів комерційних банків в центральному банку. Сума зберігання коштів на спеціальних рахунках встановлюється в певному відсотковому співвідношенні від величини депозитів банку.

3. Політика кількісних кредитних обмежень. Цей метод кредитного регулювання являє собою кількісне обмеження суми виданих кредитів. На відміну від розглянутих вище методів регулювання, контингентирування кредиту є прямим методом впливу на діяльність банків.

Підводячи підсумки, можна зазначити, що аналіз перших двох методів кредитного регулювання показує, що встановлення й зміна норми обов'язкових резервів мають свої переваги й недоліки в порівнянні з методами рефінансування банків. Слід зазначити, що примусове встановлення обов'язкових резервів для комерційних й інших банків є суто адміністративним методом, на відміну від операцій на відкритому ринку, що відноситься до ринкових метода регулювання.

         Якщо рефінансування впливає вибірково на банки, то політика обов'язкових резервів діє в цілому в рамках всієї кредитної системи. Недолік цього методу полягає в тім, що деякі установи, наприклад, інвестиційні й інші спеціалізовані банки, що мають незначні депозити, виявляться в переважному положенні в порівнянні з комерційними банками, що володіють більшими ресурсами. Останнім часом спостерігається тенденція до зменшення ролі зазначеного методі кредитного регулювання. Про це говорить той факт, що повсюдно відбувається зниження норми обов'язкових резервів і навіть її скасування.

         Потрібно відзначити, що добиваючись за допомогою зазначеної політики, стримування банківської діяльності й помірного росту грошової маси, держава сприяє зниженню ділової активності. Тому метод кількісних кредитних обмежень став використовуватися не так активно, як раніше, а в деяких країнах взагалі відмінений. В даний час в розвинутих країнах спостерігається зниження ролі Центрального банку як головного орану грошово-кредитного регулювання. Це пояснюється розвитком нових форм небанківського кредиту, падінням ефективності інтервенцій на грошовому ринку залежністю центрального банку від уряду.

Література:

1. Енциклопедія банківської справи України. За ред. В. С. Стельмаха. К: «Молодь».-2001.-С155.

2. Перспективи розвитку. Погляд практиків і науковців// Вісник НБУ. 2008.-№1.-С.43-45.

3. Ярослав Чайковський. Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування// Банківська справа - 2007. - №6. стр.41 - 48.

e-mail: ayshe4ka@inbox.ru

Залиште коментар!