XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Везетіу К.В. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІВ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Везетіу Катерина Вікторівна

аспірант кафедри педагогіки

Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта)

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІВ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Виклад основного матеріалу дослідження. Умова - це „необхідні обставини, особливості реальної дійсності, які уможливлюють здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяють чомусь" [2, с. 1295].

Розглянемо детальніше педагогічні умови розвитку науково-методичної компетентності вчителів-філологів.

Спеціальна підготовка андрагогів (людей дорослого віку - не студентів у прямому значенні цього слова) передбачає ґрунтовну методологічну підготовку, оволодіння дидактикою навчання дорослих, технологіями взаємодії, які найбільшою мірою сприяють особистісному професійному розвитку всіх учасників педагогічного процесу. Чинниками, які зумовлюють необхідність спеціальної підготовки андрагога до майбутньої професійної діяльності, є такі: високий освітній рівень студентів (наявність мінімум однієї вищої освіти); різноманітність складу аудиторії за віком, статтю, фахом, стажем професійної діяльності, освітніми та культурними потребами; відмінність завдань, які стоять перед різними категоріями учителів-філологів; партнерство як форма взаємодії в навчанні дорослих.

Випереджувальна спрямованість як принцип, що орієнтує зміст і методи підготовки учителів-філологів у післядипломній освіті не на існуючий стан педагогічної теорії та практики, а на перспективи майбутнього розвитку. Чинниками забезпечення цієї педагогічної умови можуть бути усвідомлення суспільно значущих завдань філолога ХІ ст.; опанування навичками та вміннями, необхідними для професійного та фахового зростання.

Неперервність освіти вчителя-філолога є необхідною умовою і вимогою до розвитку науково-методичної компетентності. Відповідна педагогічна умова означає створення такої системи, яка б не обмежувала навчання вчителів-філологів усталеними формами та термінами, наприклад, тільки курсами підвищення кваліфікації або семінарами. Необхідно забезпечити послідовність і цілісність етапів розвитку науково-методичної компетентності, об'єднаних змістовно та організаційно. Безперервність розвитку науково-методичної компетентності вчителів-філологів має забезпечуватись: наступністю між підготовкою вчителів у закладах вищої освіти та післядипломної, у курсовий і міжкурсовий періоди; проведенням семінарів та інших навчальних форм професійного розвитку педагогів, які підпорядковані не лише загальній меті, а й враховують особисті потреби слухачів, об'єднуються змістовно та структурно. Про це зазначають Б. М. Андрієвський [1], Г. Н. Жуков [3], Н. Г. Ничкало [4], І. К. Раченко [7], Т. І. Шамова [9].

Варіативність змісту та форм післядипломної фахової підготовки вчителів-філологів є необхідною для здійснення ними самостійного і свідомого вибору мети, цінностей, змісту, способів навчання з урахуванням особистісних запитів та суспільних вимог до професії „вчитель-філолог"; реалізація можливостей міжкурсового періоду для професійного зростання.

Інтерактивність навчання дозволяє встановити партнерську взаємодію викладачів із дорослими студентами, що зумовлює діалог, взаємозбагачення, обмін думками як форми навчання, що забезпечується такими чинниками, як готовність до професійного діалогу; активність у взаємодії з іншими учасниками навчального процесу; прагнення до спільної навчальної діяльності

Залучення вчителів-філологів до науково-дослідної роботи. Важливою умовою розвитку вчителя як творчого, ініціативного фахівця є його інтерес до науково-дослідницької діяльності, яка розглядається нами не як окрема функція (або вид діяльності), а як наскрізний фактор, який наповнює діяльність учителя в цілому, а також кожний конкретний вид діяльності з орієнтацією на постійне пізнання, прагнення до визначення сутності будь-якого явища, пошук найкращих засобів розв'язання професійних проблем, постійне експериментування, самоаналіз і самооцінку. Саме науково-дослідницький характер діяльності привчає вчителя до самостійності, виховує вимогливість до себе, розвиває вміння аналізувати та синтезувати процеси і явища, що відбуваються у філологічній оболонці та суспільстві. Науково-дослідний характер діяльності сприяє вдосконаленню не лише професійних знань, умінь і навичок вчителя-філолога, а й формує відповідний склад мислення та спілкування, що важливо в умовах науково-технічного прогресу. І як зазначає С. М. Ніколаєнко: „... наукова і науково-технічна діяльність є невід'ємною складовою існування вищої школи. Вона створює нові фундаментальні знання, які використовуються в навчальному процесі. Освіта, науково-дослідна та виробнича, підприємницька діяльність - саме в цьому інноваційному трикутнику ми зможемо знайти опору у виході нашої країни на якісно новий рівень розвитку" [5, с. 27]. Володіння основами науково-дослідної діяльності сприяє розвитку творчості вчителя-філолога.

Інтеграція післядипломної педагогічної освіти і районних методичних кабінетів у розвитку науково-методичної компетентності вчителів-філологів. Наші дослідження і практика проведення курсів підвищення кваліфікації вчителів-філологів показали, що навчально-пізнавальна діяльність є ефективною, коли органічно використовує і включає різні сучасні методи і форми навчання. Особливо, якщо це органічно поєднується із діяльністю РМК. Форми співпраці обласних ІППО (Інститут післядипломної педагогічної освіти) і РМК (районні методичні кабінети)з розвитку науково-методичної компетентності вчителів-філологів відображено на рис. 4.

Єдність розвитку науково-методичної компетентності вчителів-філологів і їхньої загальної культури. Важливим завданням курсів підвищення кваліфікації є робота з підвищення загальнокультурного рівня вчителів-філологів. Практика курсів підвищення кваліфікації свідчить про те, що чим вищий культурний рівень учителів-філологів, різноманітніші їхні інтереси, тим глибшими і ґрунтовнішими є знання з проблем філології, педагогіки, психології, управління, методики. Розвиток загальнокультурного рівня вчителів-філологів сприятиме і розвитку науково-методичної компетентності.

Інтерактивність як педагогічна умова розвитку науково-методичної компетентності вчителів-філологів зумовлена гуманізацією освіти, пошуками нових технологій навчання, які розвивають компетентності особистості, здатної до взаємодії у професійній діяльності. Інтерактивне навчання передбачає партнерську взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу, обмін думками, взаємозбагачення, що в цілому є передумовою особистісного розвитку. Чинниками, які забезпечують інтерактивність розвитку науково-методичної компетентності, є: готовність до професійного діалогу; прагнення до спільної навчальної діяльності, активність у взаємодії з іншими учасниками навчального процесу.

Однак, варто зауважити, що це не повний перелік педагогічних умов. Ми зупинили свій вибір лише на тих, які співзвучні з усіма ланками навчання системи підвищення кваліфікації. Водночас, кожна педагогічна умова не існує відокремлено, всі вони складають єдину систему умов, які взаємопов'язані і тісно переплітаються, притаманні для системи післядипломної педагогічної освіти.

Перспективними вбачаємо надалі впровадження дистанційних форм та методів навчання вчителів-філологів, що здобувають освіту у післядипломній сфері, корегування навчальних планів підготовки вчителів-філологів у системі післядипломної освіти з метою збільшення кількості годин на практичну підготовку й тренінгові форми навчальної діяльності для формування професійного образу мислення вчителів-філологів.

Література:

1. Андрієвський Б.М. Реалізація концепції неперервної педагогічної освіти - вимога часу// Актуальні проблеми розбудови національної освіти. Зб. наук.-метод. праць. - Херсон: ХДПІ, 1997. - С. 14-17

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ Перун, 2001. - 1440 с.

3. Жуков Г.Н. Готовность к деятельности как социально-педагогическая категория: инновационный подход // Образование и наука. Известия уральского научно-образовательного центра РАО. - 2000. - №3(5). - с. 176-180

4. Ничкало Н.Г. Методичні проблеми безперервної професійної освіти // Психологічні проблеми безперервної професійної освіти: Наук. метод. зб. / Ред. кол. І.А.Зязюна та ін. - К.: Віпол, 1994. - С. 22-26.

5. Ніколаєнко С.М. Вища школа і наука - найважливіші сфери відповідальності громадського суспільства та основа інноваційного розвитку // Вища школа. - 2005. - №1. - С. 27.

6. Радченко А. Є. Моніторинг професійної педагогічної компетентності вчителя // Управління школою. - 2005. - №35-36. - С. 24-58.

7. Раченко И.К. Как осуществить принцип стимулирования и перспективности в процессе организации педагогического труда. - Пятигорск, 1978. - 22 с.

8. Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М.: Педагогика, 1990. - 292 с.

9. Шамова Т.И. Факультеты повышения квалификации организаторов народного образования // Нар. образование. - 1986. - №6. - С. 17-19.

  


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>