XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Відьма Б. О. СИМВОЛІЧНА МОВА СКІФСЬКОГО МИСТЕЦТВА

Відьма Богдан Олександрович

аспірант ІІ року навчання

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтва

СИМВОЛІЧНА МОВА СКІФСЬКОГО МИСТЕЦТВА

В одній зі своїх праць, присвячених кочівникам, Г.О. Фьодоров-Давидов говорить, що можливим є погляд на «стиль, який розуміється як «мова» мистецтва, як певне художнє світоспоглядання, система «бачення», як метод вираження ставлення суспільства до оточуючого світу та спосіб будування та розуміння форм» [3, 17].

Подібні думки поступово розвиваються в семіотичний підхід до скіфської проблеми. Значну увагу йому приділяла О.В. Переводчикова. Вона говорить, що «в скіфському звіриному стилі за допомогою зооморфних образів виражались певні ідеологічні уявлення, тобто образ звіра виступав як елемент коду - знак, що наділений певним значенням» і, таким чином, «це мистецтво можна представити як своєрідну мову, а його витвори вивчати як тексти, складені на цій мові» [2, 16].

Міфологічні уявлення у скіфському суспільстві передавались з уст в уста, а твори мистецтва вірогідно були саме символічними зображеннями цих уявлень. Це добре видно на прикладі срібної бляхи з Краснокутського кургану зі стилізованими зображеннями чотирьох кінських голів, розташованих так, що шиї виходять зі спільного центра; голови закручуються по колу у вихровому русі. О.Є. Кузьміна говорить у своїй статті, що в таких зображеннях може втілюватися уявлення про бога сонця Митру, який в Авесті називається: «кінь-сонце; колісниця, запряжена чотирма білими кіньми з одним колесом» [1].

І в цьому випадку важливим є те, як в даному конкретному зображенні втілюється ця конкретна ідея. Бляха близька до форми кола і це вказує на одне колесо сонячної колісниці. Чотири срібні кінські голови означають чотирьох білих солярних коней. Але і колесо і коні (точніше - частини коней, що їх означають) скомпоновані в одне декоративне схематичне зображення. Немає колісниці, немає колеса самого по собі і немає коней, зображених повністю, є тільки чотири надзвичайно стилізовані кінські голови, розташовані по колу. Такою є особливість «мови» скіфського звіриного стилю в подібних зображеннях - граничний лаконізм, який не розповість міфологічного сюжету тому, хто його не знає; а в межах цього лаконізму - неймовірна вичурність і декоративність.

До того, хто не знає сюжетів, зображених у закодованій формі на творах, виконаних у звіриному стилі, скіфські зображення будуть «промовляти» тільки на загальнолюдському рівні, вони будуть захоплювати своєю незвичайністю, але не зможуть змалювати міфологічної сцени, яка за ними прихована.

Важливо зауважити, що мистецтво звіриного стилю - це народне декоративно-прикладне мистецтво. В ньому була сильною традиція народу, яка відбирала найкраще з того, що вдавалося створити народним майстрам і відкидала те, що було невдалим. Та скіфське анімалістичне мистецтво не було подібне, наприклад, до ікони, де все диктує канон і митець не може від нього відступити. Видається безсумнівним, що скіфський митець був вільний у своєму творчому пошуку принаймні до того моменту, поки не виходив за межі загальноприйнятого у скіфському суспільстві. І це проявляється в розмаїтті мистецтва звіриного стилю. «Мова» скіфського мистецтва була живою і вірогідно одна ідея, один сюжет могли втілюватися в багатьох різноманітних варіантах зображення.

Разом з тим, особливість символічних зображень звіриного стилю в тому, що вони можуть бути багатозначними. Анімалістичне зображення є одночасно і зображенням конкретної тварини і знаком божества; воно і декоративне і сакральне в один і той же момент. Воно одночасно є ілюстрацією міфологічної оповіді, апотропеєм і декором.

Виглядає так, що в скіфські зображення, які ілюструють міфологічні сюжети, майстер повинен був внести означення ключових моментів сюжету, а вже скомпонувати їх можна було за принципом декоративності; і тоді така композиція являє собою «орнаментальне» зображення, складене зі знаків, які є втіленнями основних акцентів міфологічної оповіді. Це в першу чергу стосується пізніх творів звіриного стилю, які добре показують особливості «мови» скіфського мистецтва і демонструють її в зрілому вигляді.

Але в скіфському анімалістичному мистецтві є і зображення дещо іншого характеру. Сцена терзання, наприклад, що була дуже популярною у скіфів, часто представляє собою композицію з повнофігурними зображеннями реальних чи вигаданих тварин. Але і вона в пізній період часом представляється як зображення всього однієї тварини, в якій злиті воєдино риси травоїдного і хижака.

Скіфському мистецтву властивий символічний характер, що проявляється і у вигляді зображень, і у способі, за допомогою якого ці зображення передають міфологічну інформацію. Твір мистецтва є символічним зображенням міфологічної оповіді, яке містить означення основних (найбільш важливих) моментів міфу, але організовує їх за принципом декоративності.

Література:

•1.  Кузьмина Е.Е. Занавес поднимается (О семантике скифского искусства) / Кузьмина Е.Е. // «Знание-сила».- М.: «Знание», 1985 № 11 (701).- ст. 38-42. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000055/index.shtml

•2.  Переводчикова Е.В. Язык звериных образов: Очерки искусства евразийских степей скифской эпохи. / Е.В. Переводчикова.- М.: «Восточная литература», 1994.- 206 с.

•3.  Фёдоров-Давыдов Г.А. Искусство кочевников и Золотой Орды: Очерки культуры и искусства народов Евразийских степей и золотоордынских городов / Г.А. Фёдоров-Давыдов.- М.: «Искусство», 1976.- 228 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>