XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Виклюк М.І. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Виклюк Мар'яна Іванівна

Європейський університет, Львівська філія

  СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Сучасний етап становлення ринкової економіки в Україні потребує створення ефективної системи державного регулювання інноваційної діяльності,  що повинна базуватися на виділенні пріоритетної економічної мети, яка б сприяла  новостворюваному конкурентному ринковому механізму господарювання й відображала національні інтереси.

Під державним регулюванням інноваційної діяльності розуміють цілеспрямований вплив органів державного управління на економічні інтереси інститутів інноваційної сфери [1, с. 391].

На рівні держави заходи спрямовані на розвиток інноваційної діяльності лежать в основі державної інноваційної політики, розробка якої є найбільш важливим елементом державного регулювання сучасної економіки. Завдяки застосуванню продуманої інноваційної політики можна досягти прискорення інноваційного процесу і, як наслідок, забезпечити нову якість економічного зростання [2, с. 237]. 

Аналіз економічних аспектів поняття «державна інноваційна політика» виявляє широкий спектр підходів до його визначення. З отриманих результатів дослідження можна виокремити два основних підходи до трактування цього поняття. Перший підхід полягає в тому, що державну інноваційну політику розглядають як форму державного управління інноваційними процесами, яка сприяє розвитку інноваційної діяльності, впровадженню інновацій та їх комерціалізації. Другий полягає у виконанні державою комплексу заходів економічних, правових, організаційних і соціальних - і методів управління, спрямованих на інноваційний розвиток держави (регіону), галузі, підприємства.

Узагальнюючи вище наведені підходи щодо трактування поняття, вважаємо, що інноваційна політика держави - це система управління інноваційною діяльністю, в основі якої закладено сукупність принципів, методів та форм діяльності держави, спрямованих на створення належних умов для розвитку інноваційних процесів в економіці, стимулювання впровадження результатів інноваційної діяльності в науково-технічній та виробничій сферах.

Основні аспекти формування інноваційної політики України зафіксовано в положеннях Закону України «Про інноваційну діяльність» [3], згідно якого головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.

Створення сприятливих умов для розвитку інноваційних процесів - передусім турбота органів державної влади, без яких неможливо досягти перелому у сфері інноваційної діяльності, зокрема в підвищенні конкурентоспроможності виробництва.

Прагнучи інтегруватися до світового економічного простору, уряд України повинен забезпечувати реалізацію такої державної економічної політики, яка б спрямовувалась, передусім, на створення як державних, так і суто ринкових інститутів, що сприятимуть ефективному генеруванню і поширенню інновацій та формуванню визначального фактору сучасної конкурентоспроможності - експортного потенціалу [4, с.54].

Виконання функцій органами влади потребує ефективної системи виконання завдань і цілей поставлених перед ними та наявності контролю за цим. Реалізація поставлених функцій в повному обсязі має забезпечуватись побудовою ефективної організаційної системи державного управління інноваційною діяльності, зокрема коли [5, с.28]: функціонує єдина загальнодержавна система формування і реалізації інноваційної політики; підприємства зацікавлені в економії живої та уречевленої праці; існує раціональний протекціонізм чи розвинута конкуренція в залежності від внутрішньо економічної та зовнішньоекономічної ситуації; існують потужні джерела генерування інновацій.

Отже, вирішення проблем інноваційного зростання української економіки можливе лише за умови проведення науково обґрунтованої державної інноваційної політики, яка б базувалася на створенні державою відповідних умов, зокрема: прийняття комплексу нормативно-правових актів, які регулюють інноваційну діяльність; реалізації заходів із усунення суперечностей у правових актах; запровадження механізму гарантування дотримання законодавчих положень органами виконавчої влади; створення інноваційної інфраструктури; налагодження спільного інформаційного простору між науковцями, підприємцями та інвесторами; створення науково обґрунтованої інноваційної політики адміністрацій регіонів, великих міст і муніципальних об'єднань та умов, які б забезпечували створення у великих організаціях функціонування науково-технічних комплексів; визначення пріоритетів та концептуальних засад інноваційного розвитку країни  тощо.

Література :

•1.     Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. - К.: Либідь, 2006. - 480 с.

•2.     Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. - Львів: «Новий Світ 2000», 2006, - 432 с. 

•3.     Закон України «Про інноваційну діяльність» №40-ІУ від 4 липня 2002 р. // Голос України. - 2002, 9 серпня.

•4.     Кіктенко О.В. Механізми державного регулювання інноваційного розвитку національної економіки України // Економіка та держава,  2006 - №  11. -   С. 53-56.

•5.     Галиця І.О. Умови реалізації ефективної інноваційної політики // Фондовий ринок,  2007 - № 39 - С. 28 - 29.

 


Один комментарий к “Виклюк М.І. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ”

  1. Sonya:

    інформація цікава і потрібна


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>