Виклюк М.І. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Виклюк Мар'яна Іванівна
Європейський університет, Львівська філія
СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Сучасний етап становлення ринкової економіки в Україні потребує створення ефективної системи державного регулювання інноваційної діяльності, що повинна базуватися на виділенні пріоритетної економічної мети, яка б сприяла новостворюваному конкурентному ринковому механізму господарювання й відображала національні інтереси.
Під державним регулюванням інноваційної діяльності розуміють цілеспрямований вплив органів державного управління на економічні інтереси інститутів інноваційної сфери [1, с. 391].
На рівні держави заходи спрямовані на розвиток інноваційної діяльності лежать в основі державної інноваційної політики, розробка якої є найбільш важливим елементом державного регулювання сучасної економіки. Завдяки застосуванню продуманої інноваційної політики можна досягти прискорення інноваційного процесу і, як наслідок, забезпечити нову якість економічного зростання [2, с. 237].
Аналіз економічних аспектів поняття «державна інноваційна політика» виявляє широкий спектр підходів до його визначення. З отриманих результатів дослідження можна виокремити два основних підходи до трактування цього поняття. Перший підхід полягає в тому, що державну інноваційну політику розглядають як форму державного управління інноваційними процесами, яка сприяє розвитку інноваційної діяльності, впровадженню інновацій та їх комерціалізації. Другий полягає у виконанні державою комплексу заходів економічних, правових, організаційних і соціальних - і методів управління, спрямованих на інноваційний розвиток держави (регіону), галузі, підприємства.
Узагальнюючи вище наведені підходи щодо трактування поняття, вважаємо, що інноваційна політика держави - це система управління інноваційною діяльністю, в основі якої закладено сукупність принципів, методів та форм діяльності держави, спрямованих на створення належних умов для розвитку інноваційних процесів в економіці, стимулювання впровадження результатів інноваційної діяльності в науково-технічній та виробничій сферах.
Основні аспекти формування інноваційної політики України зафіксовано в положеннях Закону України «Про інноваційну діяльність» [3], згідно якого головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.
Створення сприятливих умов для розвитку інноваційних процесів - передусім турбота органів державної влади, без яких неможливо досягти перелому у сфері інноваційної діяльності, зокрема в підвищенні конкурентоспроможності виробництва.
Прагнучи інтегруватися до світового економічного простору, уряд України повинен забезпечувати реалізацію такої державної економічної політики, яка б спрямовувалась, передусім, на створення як державних, так і суто ринкових інститутів, що сприятимуть ефективному генеруванню і поширенню інновацій та формуванню визначального фактору сучасної конкурентоспроможності - експортного потенціалу [4, с.54].
Виконання функцій органами влади потребує ефективної системи виконання завдань і цілей поставлених перед ними та наявності контролю за цим. Реалізація поставлених функцій в повному обсязі має забезпечуватись побудовою ефективної організаційної системи державного управління інноваційною діяльності, зокрема коли [5, с.28]: функціонує єдина загальнодержавна система формування і реалізації інноваційної політики; підприємства зацікавлені в економії живої та уречевленої праці; існує раціональний протекціонізм чи розвинута конкуренція в залежності від внутрішньо економічної та зовнішньоекономічної ситуації; існують потужні джерела генерування інновацій.
Отже, вирішення проблем інноваційного зростання української економіки можливе лише за умови проведення науково обґрунтованої державної інноваційної політики, яка б базувалася на створенні державою відповідних умов, зокрема: прийняття комплексу нормативно-правових актів, які регулюють інноваційну діяльність; реалізації заходів із усунення суперечностей у правових актах; запровадження механізму гарантування дотримання законодавчих положень органами виконавчої влади; створення інноваційної інфраструктури; налагодження спільного інформаційного простору між науковцями, підприємцями та інвесторами; створення науково обґрунтованої інноваційної політики адміністрацій регіонів, великих міст і муніципальних об'єднань та умов, які б забезпечували створення у великих організаціях функціонування науково-технічних комплексів; визначення пріоритетів та концептуальних засад інноваційного розвитку країни тощо.
Література :
•1. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. - К.: Либідь, 2006. - 480 с.
•2. Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. - Львів: «Новий Світ 2000», 2006, - 432 с.
•3. Закон України «Про інноваційну діяльність» №40-ІУ від 4 липня 2002 р. // Голос України. - 2002, 9 серпня.
•4. Кіктенко О.В. Механізми державного регулювання інноваційного розвитку національної економіки України // Економіка та держава, 2006 - № 11. - С. 53-56.
•5. Галиця І.О. Умови реалізації ефективної інноваційної політики // Фондовий ринок, 2007 - № 39 - С. 28 - 29.
9 мая 2011 в 19:44
інформація цікава і потрібна