XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Волинець Ю.С., Ліщинська Л.Б. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Волинець Ю. С.

Науковий керівник: Ліщинська Л. Б.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського Національного торговельно-економічного університету

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Ризик є невід'ємною складовою людського буття. Він супроводжує практичну діяльність людини незалежно від суспільного ладу та економічної формації. В сучасну епоху проблематика ризику набуває актуального значення для світової спільноти.

Управління ризиками дозволяє подолати статику державних структур в умовах зростання складності завдань, що ставляться перед ними. На сьогодні в центральних органах виконавчої влади впроваджено лише окремі елементи механізму управління ризиками. Знання про те, що є основними, вихідними положеннями управління ризиками визначає подальше успішне функціонування цього механізму. Тому важливим і сучасним є наукове обґрунтування процесу управління ризиками, як основи діяльності органів державної влади.

Дослідженню такого явища як «ризик» присвятили свої праці такі учені, як В. Вітлінський, А. Альгін, О. Ястремський, Е. Уткін, М. Хохлов. Окремі аспекти управління ризиками у державному управлінні є предметом наукових пошуків таких вітчизняних дослідників: А. Рачинського, А. Качинського, В. Горбуліна, Г. Ситника, В. Сороко, Т. Пахомової.

Метою дослідження є розгляд теоретичних та методичних основ управління та аналізу ризиків як засобу підвищення ефективності державного фінансового контролю.

Важливим інструментом державного управління, що дозволяє виконувати зазначені завдання та зменшувати кількість проблемних питань, пов'язаних із діяльністю органів державного і комунального сектору, є державний внутрішній фінансовий контроль, який має забезпечити належне (законне, економічне, ефективне, результативне та прозоре) управління державними фінансами, їх гармонізацію.

Ефективність діяльності підприємства, установи, організації багато в чому залежить від правильної організації внутрішнього фінансового контролю, що базується на ефективному управлінні ризиками.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року зазначається, що елементом структури внутрішнього фінансового контролю є оцінка ризиків. Для здійснення внутрішнього контролю повинна проводитися ідентифікація та оцінка ризиків, з якими стикаються органи державного і комунального сектору.[1]

Згідно Закону України від 05.04.2007, № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ризик - кількісна міра небезпеки, що враховує імовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них. [2]

Оцінювання ризику як компонент системи державного внутрішнього фінансового контролю являє собою процес ідентифікації та аналізу відповідних ризиків на шляху досягнення цілей органу управління, а також розробку відповідних заходів з управління ними, і включає чотири основні стадії, що формують своєрідній цикл оцінювання ризиків:

1. Ідентифікація ризиків.

2. Оцінка ризиків.

3. Оцінка схильності організації до ризиків.

4. Розробка заходів з управління ризиками.[3]

Ідентифікація ризиків передбачає визначення ризиків, що можуть негативно вилинути на досягнення цілей органу управління і мають внутрішнє або зовнішнє походження. Ідентифікація ризиків є важливою не тільки з точки зору ефективного використання ресурсів для внутрішньою фінансового контролю, а й з огляду на необхідність розподілу повноважень і відповідальності за управління цими ризиками.

Оцінка ризиків включає встановлення значущості ризиків і ймовірності їх настання. Для того, щоб розробити заходи з управління ризиками, важливо не тільки визначити, які ризики існують, а й оцінити їх значення та ймовірність настання несприятливих подій. Однією з важливих цілей оцінки ризиків є надання інформації керівництву про сфери ризиків, де потрібно вжити заходів, та їх відносну пріоритетність. Таким чином, при побудові системи державного внутрішнього фінансового контролю необхідно розроби критеріальну базу для групування ризиків.

Оцінка схильності органу управління до ризику є важливою для розробки заходів з управління ризиками. Схильність до ризику - це сукупність ризиків, вплив яких організація здатна витримати до вжиття заходів з управління ризиками. При визначенні такої схильності розрізняють дві категорії ризиків: 1) внутрішні ризики та 2) залишкові ризики. Внутрішні ризики - це ризики, ймовірність або вплив яких керівництво органу управління може змінити без вчинення будь-яких управлінських дій. Залишкові ризики - це ризики, які продовжують існувати навіть після вжиття заходів щодо управління ними.

Схильність органів управління до ризику буде різнитись залежно від тих чи інших особливостей. Визначення схильності до ризику - це суб'єктивне питання, хоча є важливою стадією при формуванні загальної стратегії управління ризиками.

Заходи з управління ризиками можна розділити на чотири категорії:

1) передача ризику - може здійснюватись шляхом страхування ризику:

•2) прийняття ризику - таке рішення приймається у випадку, якщо можливості вплинути на ризик іншими заходами обмежені, або якщо витрати на здійснення управлінських дій перевищують потенційні втрати від впливу ризику;

•3) зменшення ризику - передбачає активний вплив на ризик; механізми впливу на ризик є складовою внутрішньої контрольної діяльності;

•4) зупинення діяльності - відповідно, зупинення впливу ризику.[3]

Розробка моделі управління ризиками має на меті виявлення можливих економічних і фінансових ризиків; зменшення фінансових збитків, що пов'язані з економічними ризиками. Головне в оцінці ризику при проведенні аудиту ефективності полягає у визначенні зон і показників допустимого та критичного ризику. Слід зазначити, що управління ризиками - це систематична робота з розробки та практичної реалізації заходів із попередження та мінімізації ризиків, оцінки ефективності їх застосування.

До основних завдань системи управління ризиками можна віднести:

•• створення єдиного інформаційного простору що забезпечує функціонування системи управління ризиками;

•• розробку методик із виявлення ризиків;

•• визначення потенціальних і фіксування виявлених ризиків;

•• виявлення причин і умов, що сприяють фінансовим правопорушенням;

•• оцінку можливого збитку у випадку виникнення потенційних ризиків і збитку при виявлених ризиках;

•• визначення можливостей попередження або мінімізації ризиків, а також визначення необхідних ресурсів і розробку пропозицій з їх оптимального розподілу;

•• розробку і застосування методик оцінки ефективності застосованих заходів;

•• розробку і практичну реалізацію заходів із попередження або мінімізації ризиків;

•• контроль за практичною реалізацією заходів із попередження або мінімізації ризиків;

•• оцінку ефективності застосованих заходів із управління ризиками і відповідне корегування управлінських рішень;

•• накопичення і аналіз інформації про результати застосування окремих форм контролю або їх сукупності, а також про причини й умови, що сприяють фінансовим порушенням.[4]

Таким чином, система управління ризиками має забезпечити організацію ефективного фінансового контролю на основі принципу вибірковості, що дозволить контролюючим органам зосередити увагу на найбільш важливих і пріоритетних напрямах роботи і, відповідно, сприятиме ефективному використанню ресурсів, а також виявленню і прогнозуванню порушень фінансового законодавства.

Для ефективної оцінки ризиків органами державного фінансового контролю необхідно: по-перше, створити відповідну правову базу, розробити стандарти визначення ризиків та правила їх оцінки; по-друге, запровадити планування контрольних заходів за принципом оцінки ризиків діяльності об'єктів контролю (а це, у свою чергу, потребує розробки методології управління ризиками); по-третє, сформувати інформаційний каталог ризикових фінансово-господарських операцій; по-четверте, визначити перелік ризикових операцій, які слід взяти до уваги при складанні програми аудиту.

Література:

1. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 р. N 1347-р. - Режим доступу : http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article?art_id=50176&cat_id=43247

2. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007, № 877-V. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=877-16

3. Дмитренко Г.  Оцінювання ризиків у системі державного внутрішнього фінансового контролю / Г. Дмитренко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2010. - № 2. - С. 127-135.

4. Микитюк І. Оцінка ризиків у системі внутрішнього фінансового контролю / І. Микитюк // Вісник КНТЕУ. - 2011. - № 3. - С. 42-50.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>