Волкова І.В. ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ І ШЛЯХИ ОВОЛОДІННЯ НИМ У ШКОЛІ
І. В. Волкова
Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
ЗВ'ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ І ШЛЯХИ ОВОЛОДІННЯ НИМ У ШКОЛІ
Загальновідомо, що рівень мовленнєвої підготовки школярів з погляду володіння ними усним і писемним мовленням є соціально недостатнім.
Нині, коли дуже зросла активність народу, вміння говорити, писати логічно, переконливо і правильно - одна з передумов участі людини в суспільному житті, показник загальної її культури. До того ж уміння сприймати чуже мовлення, відтворювати зміст почутого і прочитаного, уміння спілкуватися з людьми для багатьох професій просто необхідні.
У нових соціально-економічних умовах розбудови незалежної держави зростає значення проблеми формування соціально активної та духовно багатої особистості. Центральним є питання мовленнєвої культури. А точніше, забезпечення високої культури мови й мовлення в усіх сферах життя.
Навчання рідної мови закладає основи цілісного виховного процесу в середній школі. Воно дає учням навички усного і писемного вираження своїх думок і є умовою успішної навчальної діяльності. Сьогодні ми переживаємо складний етап національно-культурного відродження, який відзначається тим, що має різнобічний характер. Духовний потенціал народу ґрунтується на його мові, культурі, зокрема, багатому фольклорі, високих моральних цінностях, які витримали перевірку часом і екстремальними ситуаціями протягом сторіч.
Протягом десятиліть культурі мовлення у суспільстві не приділялося достатньої уваги. Мовознавці і лінгводидакти оминали розмежування основних базових понять "мова" і "мовлення", "культура мови" і "культура мовлення".
Як мова, так і мовлення є об'єктом дослідження різних наук - психології, логіки, мовознавства та ін. Але якщо психологія, наприклад, вивчає процес народження мовлення, то лінгвісти аналізують сукупність мисле-мовленнєвих актів, виділяють те загальне, що існує в організації мовлення будь-якої людини, знаходять ті засоби, без яких взагалі неможливо охарактеризувати внутрішню будову мовленнєвого потоку. Таким чином, предметом дослідження лінгвістики є мовленнєві засоби.
У лінгводидактиці під зв'язним мовленням прийнято розуміти таку мовленнєву діяльність, яка становить єдине самостійне ціле, передає закінчену думку і членується на складові частини.
Розвиток зв'язного мовлення - один із розділів розвитку мовлення взагалі. Суть цієї роботи полягає в озброєнні учнів умінням виражати свої думки зв'язко - в усній і писемній формах.
Розвиток зв'язного мовлення учнів знайшов широке відтворення в лінгводидактичній концепції В. О. Сухомлинського, І. І. Срезневського, Л. В. Щерби.
Чинна програма з української мови чітко вичленовує у певній послідовності і взаємозв'язку основні вміння та знання, які слід виробляти в процесі навчання і які визначають зміст роботи над зв'язним мовленням школярів.
Вправи з розвитку зв'язного мовлення вимагають від учнів рецептивної, репродуктивної і продуктивної діяльності, відповідно до якої виділені такі їх види: рецептивні, до яких відносяться як загально мовленнєві, так і стилістичні вправи; репродуктивні вправи пов'язані з умінням учнів відтворювати набуті знання, показують способи діяльності, передбачають вибір мовних засобів за певною ознакою; продуктивні вправи потребують від учня творчого застосування знань, використання їх у новій мовленнєвій ситуації, володіння способами діяльності, необхідними для виконання вправ типу трансформації текстів, редагування, написання творчих робіт різного стилю, типу і жанру мовлення.
Успіх у розвитку зв'язного мовлення учнів на уроках мови зумовлюється рівнем педагогічного керівництва - цим складним процесом з боку вчителя-словесника, наявністю чіткої системи навчання. Під системою навчання у широкому значенні прийнято розуміти порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням та взаємним зв'язком частин, стрункий ряд, зв'язане ціле. Методика розвитку зв'язного мовлення мусить мати свою, властиву тільки їй строгу, методично продуману й науково обґрунтовану систему навчання.
Отже, систематична і цілеспрямована робота з розвитку зв'язного мовлення у школі на уроках української мови має зробити істотний внесок у формування загальної культури різнобічно розвиненої, соціально активної особистості і підготовленої до максимально ефективної участі в мовленнєвому спілкуванні.
Література:
•1. Донченко Т. К. Методи організації навчальної діяльності учнів на уроках української мови / Тамара Кузьмівна Донченко. - К.: Ленвіт, 2000. - 74 с.
•2. Ладыженская Т. А. Система работы по развитию связной устной речи учащихся / Таисия Алексеевна Ладыженская. - М.: Педагогика, 1974. - 256 с.
•3. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность / Алексей Алексеевич Леонтьев. - М.: Просвещение, 1969. - 214 с.
•4. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна (українська) мова для шкіл з українською мовою навчання. 5 клас 12-річної школи // Укл. Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова, В. І. Тихоша, А. М. Корольчук, В. І. Новосьолова, Я. І. Остаф // Дивослово. - 2005. - № 5. - С. 36 - 46.
•5. Стельмахович М. Г. Система роботи з розвитку зв'язного мовлення в 4-8 класах: навчально-методичний посібник / Мирослав Гнатович Стельмахович. - К.: Радянська школа, 1981. - 130 с.
•6. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность / Лев Владимирович Щерба. - М.: Наука, 1974. - 428 с.
e-mail: vit19602607@mail.ru
