XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ворон Н. Б. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Ворон Н. Б., викладач-методист

Луцький педагогічний коледж

УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Сьогодні, як відомо, світ відмовився від формаційного підходу до періодизації суспільно-історичного розвитку і звернувся до цивілізаційного, що має ряд переваг.

Період незалежності в Україні пов'язаний з прагненням усвідомити своє місце і роль в світових процесах і міжнародній політиці. У цьому може допомогти цивілізаційний підхід до історії нашої держави. Без визначення місця країни у системі цивілізації неможлива розробка обгрунтованих стратегічних напрямів державної політики. Саме тому актуальності набуває сьогодні поглиблене дослідження всіх аспектів проблеми цивілізаційної ідентичності України.

Завданням цієї статті є визначення місця України в сучасному цивілізаційному розвитку на основі аналізу різноманітних концепцій цивілізації.

До мислителів, які розглядали історичний розвиток як розвиток окремих суспільних сутностей, окремих локальних цивілізацій належать сучасний німецький філософ Освальд Шпенглер та англійський історик XX століття Арнольд Джозеф Тойнбі. Саме в працях цих мислителів сформувалось поняття цивілізації як локальної моно- або поліетнічної спільності з яскравою соціокультурною специфікою, тобто концепція «історичної цивілізації» (давньоєгипетської, вавилонської, грецької, римської, китайської, індійської, візантійської, мусульманської, середньовічної західноєвропейської і т. п.). Разом з тим, не дивлячись на наявність певного емпіричного ґрунту з метою виділення локальних цивілізацій, в науці до сьогодні не розроблені єдині методологічні принципи і критерії для класифікації тієї або іншої спільності в якості локальної цивілізації. Останнім часом набуває поширення визначення цивілізації як локальної міжетнічної спільності, що формується на основі єдності історичної долі народів, що проживають в одному регіоні, тривалої і тісної культурної взаємодії та культурного обміну між ними, в результаті чого виникає високий рівень схожості в інституціональних формах і механізмах їх соціальної організації та регуляції.

Для того, щоб усвідомити місце України в системі світової цивілізації, скористаємось концепцією «історичної цивілізації» і схемою, що була вироблена завдяки розробкам О. Шпенглера і А. Тойнбі. Сьогодні на планеті сформувались чотири основні цивілізаційні світи: Китайсько-Далекосхідний, Індійсько-Південноазійський, Мусульмансько-Афразійський та найбільший і дуже неоднорідний Макрохристиянський. Залежно від багатьох обставин, насамперед міри консолідованості, ці світи можуть відповідати одній або декільком цивілізаціям. Макрохристиянський світ поділяється на три цивілізаційні складові: центральну - Західноєвропейсько-Північноамериканську (Західну) з Австралією та деякими іншими територіями, а також дві периферійні щодо неї: Латиноамериканську і Православно-Східнослов'янську. Дві останні цивілізаційні спільноти мають зі Заходом спільне коріння і впродовж останніх п'яти століть розвивалися під його вирішальним впливом. Але процеси, що відбувалися на Заході та в двох зазначених цивілізаційних регіонах, нерідко мали майже протилежну спрямованість.

Яким же чином охарактеризувати цивілізаційну приналежність України? Це є непросте завдання. Протягом століть Україна не мала власної держави та національно-державної традиції, на основі яких  визначила б цивілізаційний зміст. Саме тому у науковій літературі можна зустріти суперечливі думки щодо цього. Поширеними є такі погляди на цивілізаційну приналежність України: 1) вона належить до Західної цивілізації; 2) вона є самобутньою цивілізацією; 3) частина її належить до Західної, а частина - до Православно-Східнослов'янської цивілізації; 4) вона належить до Російської цивілізації (імперська ідея Російської цивілізації виникла серед деяких російських вчених та політиків).

Аналіз різноманітних характеристик цивілізації стосовно України дає підстави заперечити перераховані точки зору. Базуючись на концепції, запропонованій А. Тойнбі, науковці доходять висновку, що наша держава є органічною частиною Макрохристиянського світу, а в його межах разом з Росією та Білорусією - Православно-Східнослов'янської цивілізації, водночас залишаючись її окремою субцивілізацією, яка одержує назву Західно-Православна субцивілізація. Отже, відповідно до концепції А. Тойнбі, Україна належить до Західно-Православної субцивілізації Православно-Східнословянської цивілізації Макрохристиянського цивілізаційного світу.

Окрім концепції «історичної цивілізації» у науковому обігу широко  використовується інша концепція, автором якої є американський соціолог Даніел Белл. Саме йому належить термін «постіндустріальне суспільство», головні ознаки якого вчений сформулював у книзі «Прихід постіндустріального суспільства» (1973). Д. Белл виділяє декілька основних висхідних компонентів прогностичної моделі суспільства, яке на сьогоднішній день вже сформувалось у ряді найрозвинутіших країн світу, а саме:

- перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

- перевага класу «технічних професіоналів»;

- перетворення теоретичного знання на базовий вид знання;

- розробка нових інтелектуальних технологій, що одночасно здійснюватимуть контроль та оцінку рішень, навіть політичних.

Виходячи із вказаної концепції, в суспільствознавстві утверджується поділ цивілізацій на такі види: 1) доіндустріальна (аграрна); 2) індустріальна; 3) постіндустріальна. Така класифікація дає можливість зарахувати Україну до індустріальної цивілізації і усвідомити насамперед свої завдання в економічній сфері.

Отже, Україна є державою, яка має власну цивілізаційну природу і власні інтереси, котрі далеко не завжди відповідають західним проектам щодо місця нашої держави в світі. Усвідомлення Україною свого цивілізаційного статусу має сприяти виробленню нею оптимальної моделі соціально-економічного розвитку і чіткій орієнтації у системі міжнародних зв'язків. Розробка цивілізаційної проблематики має не лише теоретичне, але й практичне, економічне значення.

Література:

•1.    Тойнбі А. Дослідження історії / А.Тойнбі. - В 2 т. - К., 1995. - Т. 1. - 614 с.

•2.     Культурология. XX век. Словарь. - Санкт-Петербург, Университетская книга, 1997. - 640 с.

•3.    Павленко Ю. Історія світової цивілізації / Ю. Павленко. - 2 вид. - К., 2000. - 358 с.

•4.    Комаров В., Більченко В. Україна у світовому цивілізаційному просторі: деякі дискусійні питання / В. Комаров, В. Більченко // Історія в школі. - 2006. - № 6. - С. 1-6.

•5.    Гузенков С. Україна в контексті «російської цивілізації» / С. Гузенков // Історія в школі. - 2007. - № 10. - С. 6-11.

  


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>