Войтюк А.М. ЗНЯТТЯ СТАТИЧНОГО ТА МЕХАНІЧНОГО ЗАТИСНЕННЯ РУК УЧНІВ
Войтюк Анатолій Миколайович
викладач акордеону
секції народних інструментів
Луцького педагогічного коледжу
ЗНЯТТЯ СТАТИЧНОГО ТА МЕХАНІЧНОГО ЗАТИСНЕННЯ РУК УЧНІВ
Відправним пунктом творчого шляху баяніста-акордеоніста являється набуття основних постановчих навиків. Глобальною проблемою при вирішенні цього питання являється затиснення рук учнів, яке буває як природне так і набуте. На протязі багатьох років я прийшов до своєї методики зняття затиснення рук, особливо кистьового апарату у своїх учнів наступним чином.
Для цього на початковому етапі використовуються певні фізичні вправи для розтяжки сухожиль пальців та самої кисті.
Вправа 1. Зап'ястковий суглоб правої руки знаходиться в рівному положенні. Вказівний, середній, безіменний та мізинний пальці згинаються лише в п'ястково-фаланговому суглобі на 90О до фіксованого упору за допомогою лівої руки. Після чого пальці правої руки розпрямляються у витягнуте рівне положення. Вправа повторюється до відчуття легкого болю на тильній стороні правої долоні.
Вправа 2. Використовується для розтяжки сухожиль на пальцевих фалангах, що знаходяться між п'ястково-фаланговим та фаланговим середнім суглобом пальців правої кисті. Для виконання цієї вправи зап'ясний суглоб правої руки фіксується в рівному положенні. Вказівний, середній, безіменний та мізинний пальці правої руки фіксуються в зігнутому на 90О положенні в п'ястково-фалангових суглобах правої руки. Далі фаланги цих пальців згинаються в середньому фаланговому суглобі на 90О і своїми кінцівками міцно притискаються до долоні. Потім пальці розпрямляються, але лише в середньому фаланговому суглобі. Цю вправу можна повторювати довільну кількість разів.
Вправа 3. Використовується для вирівнювання пальцевих фаланг мізинного пальця. Виконується вихитуванням фалангових суглобів мізинного пальця у відповідному напрямку. При цьому слід уважно стежити, щоб не був задіяний п'ястково-фаланговий суглоб мізинного пальця.
Вправа виконується наступним чином. Права кисть руки знаходиться в умовно-робочому стані. Пальці зігнуті в середньому фаланговому суглобі на 90О. Далі вказівним пальцем лівої руки фіксується середній фаланговий суглоб мізинного пальця правої руки з відвідної сторони, а великим пальцем лівої руки натискається на кінчик мізинного пальця правої руки в районі нігтя у відповідному напрямку. Амплітуда відхилення залежить від больового відчуття мізинного пальця правої руки. Вправа виконується на протязі 5 хвилин.
Оскільки вертикальне положення клавіатур перешкоджає візуальному спостереженню учня за рухами пальців, тому на початковому етапі використовується горизонтальне положення інструменту, який кладеться на столі клавіатурою доверху, що дає можливість учневі візуально спостерігати рухи кисті руки та пальців і контролювати роботу певної групи м'язів кисті та пальців які забезпечують розслаблення тієї ж руки.
Для цього учень сідає в притул до столу, лицем до клавіатури. Права рука від плеча до ліктьового суглоба опускається паралельно корпусу зігнута в ліктьовому суглобі. Всією ліктьовою частиною рука кладеться на стіл, так щоб пальці опинились на правій клавіатурі інструменту перпендикулярно до неї. При цьому вказівний, середній, безіменний та мізинний пальці зігнуті в середньому між фаланговому суглобі на 90О, а великий палець повинен бути продовженням клавіші на котрій він розташований аж до початку його п'ясної кістки.
При правильному положенні кисті руки та пальців на клавішах, та при їх натисканні п'ястково-фалангові суглоби не повинні високо підійматись. Якщо все ж таки такі рухи цих суглобів спостерігаються, то слід шукати помилки в розміщенні та положенні, особливо мізинного та безіменного пальців при їх натисканні на клавіші.
Для контролю за станом руки та кистьового апарату викладач підсідає до учня з правої сторони. Свою ліву руку викладач підкладає під праву руку учня, яка заходиться на столі перед інструментом. Своєю долонею викладач підтримує зап'ясток долоні учня, при цьому вказівний палець викладача контролює відвідний м'яз мізинного пальця учня (який повинен бути в пасивному, розслабленому стані) при роботі мізинця. А своїми мізинним і безіменним пальцями викладач контролює активність скорочень зап'ясткових м'язів учня.
Для закріплення й розвинення вільного стану руки використовуються різноманітні вправи для розвитку незалежності рухів пальців. При своєму русі пальці не повинні відриватись від клавіш інструмента, це дає змогу за короткий час зняти затиснення руки та кистьового апарату.
При відпрацюванні домашнього завдання учень сам повинен контролювати стан своєї руки. Для цього свою ліву долоню учень повинен підкласти під праве зап'ястя і так само як і викладач контролювати і поступово добиватись повного зняття затиснення своєї правої руки. Добившись позитивного результату з правою рукою, всі ці процедури переносяться на ліву руку аж до повного її розслаблення.
Наступним етапом роботи являється переведення інструмента у вертикальне положення, тобто робоче положення інструмента при грі. Оскільки при вертикальному положенні інструмента візуальний контроль учня над рухами пальців втрачається, заняття з учнем і виконання ним домашнього завдання слід проводити перед великим дзеркалом.
Інколи, на початку роботи учня з інструментом у вертикальному положенні, знову спостерігається затискання кисті руки і якщо він не справляється із зняттям цього затиснення слід повернутись до горизонтального положення інструмента для відновлення вільного стану кисті і руки.
Розвиток незалежності рухів пальців правої руки слід починати від верхньої клавіші клавіатури, опускаючись до ноти фа першої октави і в зворотному напрямку. Саме в цьому діапазоні кисть правої руки учня знаходиться в стабільному однаковому положенні, що полегшує досягнення даної мети на даному етапі. Оскільки при вертикальному положенні учень не може контролювати роботу своїх пальців і кисті фізично (лише візуально через дзеркало), то ця роль фізичного контролю повністю перекладається на викладача (контроль за відвідним м'язом мізинного пальця). Перші п'єси, етюди слід підбирати елементарно прості з п'яти нот, при грі яких бажано, щоб пальці не зміщувались з клавіш. Це дасть учневі можливість максимально контролювати роботу своїх пальців та м'язів кисті й руки при виконанні цього репертуару.
Переконавшись в повному знятті затискання рук учня і контролі ним за роботою свого кистьового апарату та пальців, викладач може спокійно переходити до початку виховання музичної виконавської культури учня.
Література:
1. Акимов Ю. Баян і баяністи (збірник методичних статей.) Ч. 2. - М.: «Радянський композитор», 1974. - 24-25 ст.
2. Алексєєв І. Викладання гри на баяні. - Київ, 1957. - Ст. 67.
3. Береза А., Несторович Б. Удосконалення виконавської майстерності баяніста в процесі самостійної роботи. - Вінниця: «Нова книга», 2011. - 12 ст.
4. Гольденвейзер А. Про виконавство (збірник «Питання фортепіанного виконавства). - М.: «Музика», 1965. - 46 ст.
5. Нейгауз Г. Про мистецтво фортепіанної гри. - М.: Музгиз, 1961. - 102-117 ст.
