XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Возгрін С.Ю. ЩОДО ПИТАННЯ ТИМЧАСОВОГО ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ

Возгрін Святослав Юрійович

Національний університет «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»

ЩОДО ПИТАННЯ ТИМЧАСОВОГО ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ

         Забезпечення прав і свобод людини та громадянина є актуальною проблемою нашого часу. Положення ст. 2 Конституції України, що людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні нацвищою соціальною цінністю, визначає один з найважливіших напрямків діяльності держави. В цьому аспекті, питання обмеження прав і свобод людини і громадянина, природно, посідає дуже важливе місце.

         За умов неухильного додержання Конституції та законів України, відсутності реальних або потенційних загроз національним інтересам України діє повсякденний або звичайний правовий режим здійснення державної влади, коли вони функціонують кожен у межах своїх конституційно та законодавчо визначених повноважень. Введення режиму надзвичайного стану в державі або в окремій її місцевості неминуче супроводжується тимчасовим обмеженням прав і свобод людини та громадянина. Ці обмеження ставлять на меті відновлення правового, економічного або політичного ладу, який дозволить індивіду та суспільству в цілому використовувати свої права і свободи в тому  обсязі і на тих умовах, які існували до виникнення обставин, що стали підставю для введення режиму надзвичайного стану. Про необхідність обмеження прав і свобод людини говориться в багатьох міжнародно-правових актах,що були ратифіковані Верховною Радою України. Стаття 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, до якого приєдналася і Україна, дозволяє державам вживати тимчасових заходів на відступ від деяких їхніх обов'язків за Пактом «під час надзвичайного стану в державі, при якому життя нації знаходиться під загрозою», але тільки «в такій мірі, в якій це обумовлено гостротою становища». Аналогічна норма міститься і у Загальній декларації з прав людини та в інших міжнародно-правових актах.

         Стаття 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених конституцією. Дана стаття конституції встановлює заборону обмеження певних фундаментальних прав. Не можуть бути обмежені права і свободи, такі як: рівність громадян перед законом; право на зміну громадянства; право на життя; право на повагу до гідності людини; право на свободу та недоторканість; право на житло; право на шлюб; право на захист прав і свобод;право знанти свої права та обов'язки; неможливість подвійного притягнення до юридичної відповідальності та інші. Законодавче закріплення такого переліку відображає прагнення захистити ті права і свободи, які мають забезпечуватися за будь-яких обставин, в тому числі при введенні надзвичайного стану.

         Згідно із Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. надзвичайний стан передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини та громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У цьому Законі закріплений вичерпний перелік прав і свобод людини та громадянина, які можуть бути обмежені в надхвичайних умовах. Цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас в умовах надзвичайного стану органи державної влади повинні діяти в межах Конституції і законів України. Перевищення посадовими особами своїх повноважень, у тому числі щодо гарантій прав людини та громадянина, які встановлені законом, тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

         Введення надзвичайного стану, що здійснюється гласно та з дотриманням всіх процедур, вважається інструментом відновлення правопорядку, якнайшвидшого повернення до звичайного життя й повномасштабного дотримання прав і свобод громадян. Оголошення надзвичайного стану не тільки надає владі певні повноваження з обмеження діяльності суспільних об'єднань, прав і свобод громадян, але й накладає на владні органи визначені законом обов'язки, вводить їхню діяльність у рамки, окреслені конституцією й законом.

         Обмеження прав і свобод людини та громадянина повинно нести лише цільовий характер, бути направлено на прагнення забезпечити державну і територіальну єдність, цілісність країни, стабільність її політичного режиму і державного устрою. У зв'зку з цим, на конституційному рівні (або в Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану") важливо закріпити такі критерії правомірності обмеження прав і свобод людини при надзвичайних ситуаціях: заходи щодо відступу від стандартів по конституційним правам правам повинні нести винятковий і тимчасовий характер; надзвичайна ситуація повинна загрожувати важливим соціальним і державним цінностям і в Україні повинен бути офіційно оголошений надзвичайний стан; заходи щодо обмеження прав і свобод особи повинні обмежуватися в тому ступені, що безпосередньо обумовлений гостротою ситуації; права й свободи особи можуть бути обмежені винятково на той час, на який оголошений надзвичайний стан, географічними межами території, на якій він оголошений; відповідні заходи не повинні суперечити іншим зобов'язанням держави, прийнятими відповідно до міжнародного права; та деякі інші. У противному випадку прийняті заходи можуть бути неефективними, до того ж і будуть порушувати норми міжнародного права.

         Звичайно, що при цьому слід пам'ятати, що метою обмеження прав і свобод людини та громадянина в умовах надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку, відновлення конституційних прав і свобод громадян тощо. Тому тимчасове обмеження конституційниї прав і свобод особи в цих умовах є в багатьох випадках необхідним і неминучим.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>