Якубенко Світлана Степанівна

Буковинська державна фінансова академія

СТАНОВЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Головне питання зараз - з чим виходити з фінансової економічної кризи, як правильно визначити  напрями і «шляхи» економічного зростання і способи їх державної підтримки,  а від чого відмовитися. Традиційні підходи і джерела економічного розвитку себе вичерпали. Тому останніми роками в світі активно розгортається процес становлення інноваційних методів розвитку економіки, тому тема даної статті є актуальною на сучасному етапі національної економіки.     

Тож  сьогодні за об'єктивними умовами стану економіки  і суб'єктивними підходами ми значно далі від інноваційних процесів, ніж на початку становлення незалежної держави - України.

Переконливим підтвердженням таких невтішних висновків стали парламентські слухання на тему «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобальних викликів», а також схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України 17 червня 2009 р., в яких, як і прийнятих раніше документах, відсутня необхідна глибина опрацювання даної проблеми, а головне, немає реально них науково обґрунтованих механізмів «запуску» інноваційної моделі, адекватної нинішньому стану економіки [3,7]

Інноваційна складова української економіки з року в рік скорочується і сьогодні не перевищує 6%. При цьому, лише близько 10 % вітчизняних промислових підприємств впроваджує інновації, а понад 95 % підприємств реалізує продукцію, яка не є новою на ринках. Тоді як інноваційна складова в країнах Євросоюзу - 60%, Південна Корея і Японія - 65-67%, США - 78% [1,38].

Ще одна серйозна проблема, коріння якої лежить  у теоретичній площині розуміння інновації як складної полі економічної і філософської категорії.

На рівні державної політики ми не до кінця усвідомили глибинну суть інноваційної моделі розвитку економіки країни.

          Інноваційно-інноваційну модель у нас час часто представляють спрощено: вкласти якомога більше інвестицій і на цій основі забезпечити  якомога більшу частку інноваційної продукції. Це вузький, примітивний підхід до розуміння сучасного інноваційного процесу, підхід вчорашнього дня.

Проблема переходу до інноваційного розвитку економіки - це проблема пошуку і залучення в економіку інтелектуальних та інвестиційних ресурсів, об'єднання їх в єдиний потік.

Можна констатувати, що в Україні до кінця XX ст. склалися деякі необхідні загальноекономічні умови для переходу на інноваційну модель розвитку:

•·       багатоукладна економіка з динамічно зростаючим приватним сектором;

•·       становлення ринкових принципів господарювання на основі ринкового механізму ціноутворення і ринку цінних паперів;

•·       подолання гіперінфляції, з'явилися перші паростки економічного зростання;

•·       збережений і реструктурований науково-технічний потенціал, що відповідає, за багатьма параметрами, європейським стандартам [3, 10].

До найістотніших проблем становлення інноваційної моделі розвитку української економіки можна віднести:

•·       низький рівень державного регулювання економічних процесів;

•·       невідповідність діючої, переважно галузевої, а не функціональної, системи органів державного управління, моделі інноваційного розвитку економіки;

•·       значний розрив в об'ємах ВВП на душу населення України і країнах, що стали на шлях інноваційного розвитку;

•·       низька інвестиційна привабливість української економіки;

•·       відсталі міжгалузева і галузева структура економіки, висока енергомісткість і низька науко місткість продукції;

•·       нерозвинена інноваційна інфраструктура [1, 36].

         Одним із джерел фінансування інноваційних проектів могли б стати субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення інвестиційних проектів, сума яких у 2008 р. склала 1,2 млрд. грн. [2, 106].

         Підсумовуючи вищесказане, слід сказати, що визначення напрямків інноваційного розвитку безпосередньо залежить від успішної інтеграції України в світову господарську систему і, в першу чергу, від євро інтеграційних процесів. Спроби держави серйозно змінити економічну ситуацію всередині країни без урахування глобальних економічних чинників приречені на неуспіх.

        Якими ж бачаться основні механізми запуску моделі для економіки нашої країни: здійснення глобальної корпоратизації національної економіки; кардинальна зміна ролі фундаментальної і прикладної науки, щоб розробки українських учених не лежали на полицях, а втілювалися у виробництво; необхідні глибокі системні перетворення кадрової політики держави, а також усієї структури державного управління економічними процесами [3,14].

        Тільки за умови пріоритетності інноваційного шляху розвитку можна здійснити структурну перебудову української економіки, подолати сировинний вектор її розвитку і утвердити Україну як конкурентоздатну високотехнологічну державу.

Література:

•1.     Бабенко П. К. Розвиток економіки на сучасному етапі // Економіка України - 2009 - №6- с. 30-38.

•2.     Скрипник А. В. Інноваційні перспективи України // Фінанси України - 2008 р. - № 5- с. 103-114

•3.     Симоненко В. П. Становлення інновацій в Україні // Регіональна економіка -2009 - № 3 - с. 7-15

Залиште коментар!