XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Янчик О. П., Янчик М. В., Слободянюк С. В. СУЧАСНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ТОВАРІВ

Янчик О. П., Янчик М. В., Слободянюк С. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

СУЧАСНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ТОВАРІВ

Анотація. У даній статті розглянуто поняття конкурентоспроможності товару та проаналізовано причини неконкурентоспроможності українських товарів та засоби покрашення цієї ситуації.  

Ключові слова. Конкурентоспроможність товару, інновації.

Вступ та постановка проблеми. В ринкових умовах проблема підвищення конкурентоспроможності товарів має першочергове значення, оскільки являє собою вирішальний чинник комерційного успіху підприємництва. Конкурентоспроможність товарів є одним з показників конкурентоспроможності підприємства в цілому. В той же час, конкурентоспроможність економіки, в свою чергу, напряму залежить від конкурентоспроможності окремих підприємств. Конкурентоспроможна національна економіки у сучасному світі є основою для забезпечення сталого розвитку держави та підвищення добробуту націй.

Актуальність проблеми. В умовах глобалізації економіки та загострення конкурентної боротьби на ринку все більшої актуальності набуває проблема підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. У зв'язку із вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ) більшість українських товаровиробників не витримують конкурентної боротьби за споживача, тому питання досягнення та утримання конкурентних переваг для українських товарів має важливе значення, у тому числі і для економічного зростання країни.

Аналіз останніх наукових досліджень. Дослідженням проблеми конкурентоспроможності підприємств та товарів присвятили свої наукові праці та дослідження такі українські та іноземні вчені: М.Портер, Ф.Котлер, Р.Фатхтудінова, Г.Азоєв, О.Гудзинський, Ю.Іванов, А.Юданов, Н.Язвінська, Москвіна А.О., Черевань В.П., Жаліло Я.О., В. Андрійчук, В. Вітвіцький, П. Гайдуцький, М. Малік, О. Онищенко, Б. Пасхавер, П. Саблук, та інші.

Метою статті є дослідження поняття «конкурентоспроможність товару», а також причин низької конкурентоспроможності українських товарів та шляхів її подолання.

Виклад основного матеріалу. За М. Портером  на конкуренцію загалом здійснюють вплив наступні п'ять сил: це - загроза виникнення нових конкурентів або товарів чи послуг - замінників, спроможність постачальників або покупців торгуватися та суперництво між собою вже наявних конкурентів. Конкурентоспрожним товаром є такий товар, який має конкурентні переваги. Цими переваги, за М. Портером, є низькі витрати  та диференціація товарів, тобто унікальна, нова якість, особливі споживчі властивості [3].

Сукупність якісних та вартісних характеристик товару, які сприяють створенню переваги саме даного товару у співставленні з  товарами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби покупця, насамперед, і визначає конкурентоспроможність товару.

Отже, конкурентоспроможність товару визначаються сукупно і властивостями даного товару, і  властивостями конкуруючих товарів, і  особливостями споживачів. Щодо споживачів, то вони реагують на товар та його властивості самим різним чином, оскільки споживачі на ринку не є однаковими. Вони не виступають єдиним цілим та по-різному реагують навіть на один й той самий товар з одними й тими самими властивості.

Тому, для того щоб визначити конкурентоспроможність товару, мало просто порівняти його властивості з властивостями конкурентів, а у обов'язковому порядку потрібно вивчити поведінку споживачів та їх реакцію на товар.

Конкуренція являє собою боротьбу за кошти покупця шляхом задоволення його потреб або намагання якнайбільше задовольнити критерії доступу до благ [1].

У сучасних умовах конкурентоспроможність українських товарів на міжнародних ринках є дуже низька, що є найголовнішим перепоном, який стримує вхід України до світового господарства. Більшість українських товарів не відповідають міжнародним стандартам. Більше того, українські товари мають низьку якість та матеріаломісткі, що обумовлено морально застарілим обладнанням.

Також, причиною низької конкурентоспроможності продукції є те, що в експорті України переважають сировинні товари. Про це свідчить той факт, що список товарів експорту налічує не більше десяти позицій, зокрема: метали, товари хімічної промисловості, добрива, деякі види продукції харчової промисловості. Тобто, експорт української продукції формується, переважно, за рахунок активної експлуатації природних ресурсів, дешевої робочої сили при досить низькій платі за землю.

У 2010 році провідні позиції в українському експорті належали металопродукції (33,7% експорту), мінеральним продуктам і хімії (13,1%), продукти рослинного походження (7,7% експорту), продукція хімічної промисловості (6,8% експорту), тоді як на продукцію машинобудування припадає лише - 6,3%. Загалом зазначені види товарів складають більше близько 70% загального обсягу експорту України [5].

Щодо технологічної структура, то українська економіки знаходиться переважно в межах третього технологічного укладу. Про це свідчить той факт, що за випуском продукції третій технологічний уклад в Україні становить майже 58%, четвертий - 38 і лише 4% - п'ятий технологічний уклад, що ускладнює впровадження сучасних постіндустріальних технологій [4]. Подекуди розвивається другий уклад (примітивне виробництво сільськогосподарської продукції, видобуток енергетичної та мінеральної сировини). Понад 90% продукції, що виробляється промисловістю України, не має сучасного технічного забезпечення, що спричиняє нерентабельність та неконкурентоспроможність більшості вітчизняних товарів.

Українські товари характеризуються надто високою матеріаломісткістю та енергоємністю. Рівень споживання первинних паливно-енергетичних ресурсів на одиницю ВВП в Україні є набагато вищим, ніж у розвинених країнах світу. Показник «енергетична складова собівартості промислової продукції» в Україні є одним із найвищих серед країн світу, зокрема, у 3,7 разу вищим, ніж в країнах ЄС [6].

Найголовнішим фактором, що дозволяє досягнути та утримати конкурентних переваг є впровадження інновацій. Проте, ситуація щодо інновацій в Україні досить негативна, оскільки інноваційна активність підприємств України надзвичайно низька. Внаслідок недосконалої податкової політики, зокрема щодо стимулювання інновацій, частка промислових підприємств, які освоювали виробництво інноваційної продукції зменшилася з 13,7% у 2000 році до 5,8% у 2010 році, питома вага тих, що впроваджували інновації у загальній кількості зменшилася з 14,8% у 2000 році до 11,5% у 2010 році. Кількість промислових підприємств, якими освоєно виробництво нових видів техніки, найменувань протягом останніх 10 років зросла лише на 5,1% або 32 підприємства, тих що впроваджують маловідходні, ресурсозберігаючі і безвідходні технологічні процеси на 11,4% або 49 підприємств [4].

Значним недоліком є також нестача кадрів, що можуть працювати на зовнішніх ринках та забезпечувати збут продукції, оскільки вагоме значення у підвищенні конкурентоспроможності є активізація людського фактору, що супроводжується зміною системи організаційних цінностей та правил поведінки, зокрема шляхом покращенням ставлення до виконуваної роботи окремих працівників тощо.

Щодо конкурентних переваг, то Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агропромисловий та енергетичний комплекси України [2]. На сьогодні основними експортними галузями вже є - чорна та кольорова металургія, яка забезпечує більш 25% промислового виробництва країни, дає 40% валютних надходжень до України та більш 10% надходжень до державного бюджету країни. Ці галузі потребують також більш якісного менеджменту з метою покращення своїх конкурентних переваг на міжнародному ринку.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що українські товари мають низьку конкурентоспроможність, яка обумовлена значним технологічним відривом від інших країн, високою енергоємністю та матеріаломісткістю товарів, сировинноорієнтованим експортом. Головним шляхом щодо підвищення конкурентоспроможності товарів є впровадження інновацій та нових технологій як у сфері виробництва, так й збуту товарів.

Література:

1. Замроз М., Яцура В. Економічна сутність конкурентоспроможності і основні аспекти її забезпечення // Економічний аналіз. - 2011 рік. Випуск 8. Частина 2. - с.151 - 154.

2. Пересада А.А.Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

3. Портер М. Конкуренция / М. Э. Портер ; пер с англ. - М. : Издательский дом "Вильямс", 2000. - 495 с.

4. Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік: Закон України від 20.05.2010 р. № 2278-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 33.

5. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держкомстат України / За ред. О.Г. Осауленко. - К.: ТОВ «Август Трейд», 2011 - 559 с.

6. http://yearbook.enerdata.net - Yearbook Statistical Energy Review 2010.

7. http://www.marketing.spb.ru/.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>