XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Яремчук С. М. СПІВВІДНОШЕННЯ МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ ЗА ВЧЕННЯМ ПЛАТОНА

Яремчук Сергій Михайлович

Національний університет "Львівська політехніка",

кафедра іноземних мов, викладач,

Аспірант кафедри філософії

СПІВВІДНОШЕННЯ МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ ЗА ВЧЕННЯМ  ПЛАТОНА

Нероздільність моралі від релігійно художньої ідеї Бога дає в своєму вченні про ідеї Платон. Він здійснив духовий переворот в історії, висказавши думку про приналежність людини до двох світів - горішнього (божественного) і долішньому (земного). Справжнє, блаженне, божественне життя, за Платоном, пов'язане не з перехідним і тимчасовим. Вічні, незмінні ідеї-боги є для нього єдиним достойним предметом стремління людини, Платон показував тісний взаємозв'язок релігії і моралі, підкреслюючи позамежний  характер релігійних і моральних цінностей. Доброчесність приводить людину до бога, а споглядання розумної краси ідеального світу гарантує істинність доброчесності і чистоту моральних ідеалів. Ідея блага - це надідея або абсолют в платонівському світі ідей. Благо саме в собі є дзеркалом і метою буття. Воно не лише початок і причина всього, а й образ, взірець для наслідування. Ідея виступає в якості ідеалу. Ідеї є благами для конкретних речей і, в свою чергу,самі примушують до єдиного блага, вищого початку. В людській діяльності благо є те, до чого всі прямують.» Щасливі є щасливими тому, що володіють благом».  [2, с. 115]. Благом для людини є розумне осягнення світу ідей. Провідну роль в цьому процесі Платон відводить душі. «В людині все залежить від душі, а в самій душі - від розуму, якщо тільки душа хоче бути благою» [3, с. 600.].   Індивідуальна душа, за Платоном, - це еманація світової душі. Природа  людської  і божественної душі є тотожною. Усяка душа безсмертна і вічна, бо рухає сама себе. «Божественному, безсмертному, єдинообразному, нероздільному, постійному і незмінному самому по собі у вищому ступені подібна наша душа, а людському, смертному, багатообразному, роздільному і тлінному, непостійному, неподібному самим з собою подібне - і також у вищому ступені - наше тіло». [4, с. 36]. Справжнє буття душі - у світі ідей, які є благами. Благо конкретного людського буття обґрунтовується Платоном  з ідеального буття.       

Лише душа виступає нащадком божественних благ. Будучи обтяженою тілом, душа стає його рабом і забуває про своє передіснування в світі ідей. Душа повинна згадати, пізнати своє справжнє буття. Моральна діяльність складається  з нагадування. «Ідея пізнання - нагадування  ніби сумує дві сократівські тези: «Доброчесність - це знання» і «пізнай самого себе». За змістом першої тези  доброчесна особливість повинна вийти за власні межі, а за змістом другої - зосередитись на  самій собі [1, с.132.]. Пригадуючи все досконале, до чого вона була причетною в світі ідей, душа стає несамовитою і прагне досягнути цього прекрасного світу. Нагадування - це не лише пізнавальний акт, а й переображення, зміна душі у відповідності зі споглядальною реальністю розумного світу.                                                           

Дійсно блаженними, за Платоном, є лише боги. Вони прекрасні, добрі, безсмертні, мудрі. Назва мудрець підходить тільки для бога. Бог є благо ( «серед богів зло не вкорінилось»[4, с. 156]), і тому Платон критикує традиційну грецьку міфологію за неморальність,вважаючи неправильним для дитячого віку знайомство із більшістю міфів. Він не відкидає богів грецької міфології, а лише вимагає філософського очищення релігійного досвіду від аморального змісту. Аморальні боги для Платона не є богами  взагалі.      

                                                

Боги для Платона - це, перш за все, ідеї. Причому підкреслюється розумова природа бога, а також єдина природа людського і божественного розуму». Думка бога живиться розумом і чистим значенням, як і думка всякої душі, яка прагне сприйняти належне, побачивши справжність буття, хоч би й не надовго, цінує його, живиться спогляданням істини і блаженствує.»[5, с. 156 ]. Ідеї володіють усіма божественними якостями. Вони абсолютні, безсмертні, ними ніхто і ніщо не керує, їх ніхто не створював. Напроти, вони є творчим принципом для всякої конкретної речі і рухають усім у світі за допомогою душі, яку має кожна ідея. Боги-ідеї - єдина правдиво існуюча реальність. Згідно з Платоном, « занебесну область [до якої прагне душа]... займає безколірна, без контурів, невідчутна сутність, правдиво існуюча , видима лише кормчому душі - розуму ; на неї власне і направлений істинний рід знань».[5, с. 156]. Саме таким є , за Платоном, Єдине, яке є основою дійсності, будучи саме в собі вищим від усякого буття, мислення і відчуття. Єдине - це благо, те, до чого все прагне і від якого все отримує буття. Моральні зусилля людини спрямовані на досягнення Єдиного і злиття із ним, що трактується як найвище блаженство  і мета людської діяльності.                                                                                            

Усе моральне життя людини, за Платоном, нерозривно пов'язане  зі світом ідей. Ідеї виступають одночасно як мета і межа людських прагнень, як міра справжньої доброчесності і регулятор людської поведінки. Доброчесність є втіленням абсолютних ідей. Мета морального вдосконалення  для людини полягає у наслідуванні бога. З усіх чеснот Платон особливо виділяє справедливість, яка уподібнює нас до бога. В людини немає іншого способу уподібнитися до бога, ніж стати якнайбільш справедливим. «Уподібнитися до бога - означає стати розумно справедливим і розумно благочестивим».[5, с. 232 ] .  Знання  цього є, за Платоном, мудрість і справжня доброчесність. « А хто народив і вигодував істину доброчесність, той отримає на долю любов богів» [4, с. 121].                                                                                                                        

Неперехідне значення Платона полягає  в постулюванні залежності всього устрою земного життя від світу ідей. Правдива мораль у Платона - це прагнення до позамежного світу ідей, який виступає в якості морального ідеалу для людини. Метою морального життя виступає осягнення і втілення в своєму житті законів  ідеального світу. Сам процесс морального вдосконалення трактується  в Платона як уподібнення богам-ідеям  і включає в себе споглядання, очищення і повне злиття  з Єдиним, яке є предметом моральних зусиль. Причому моральна  досконалість - лише частина на шляху до повноти бутя, яке ототожнюється зі спогляданням позамежної краси  розумного світу. Доброчесність є «повною, але лише моральною  здійсненістю абсолютного першопринципу».[2, с. 369]. Платон пов'язав мораль і релігію через світ ідей. Критикуючи народну міфологію, він підкреслював думку, що боги не повинні  бути аморальними. У свою чергу, мораль не може бути без бога, ідеального,  вічного буття і без прагнення до абсолютного, прекрасного світу ідей.    

Література:

•1.     Гусейнов А. А. Античная етика / А. А. Гусейнов . - М.: Гардарики, 2004.        

•2.     Лосев А.Ф. История античной эстетики. Итоги тысячехлетнего развития. В 2 кн. Кн.2 / А.Ф.Лосев. - Харьков: Фолио , 2000.

•3.     Платон. Менон// Апология Сократа, Критон, Ион, Протагор / Общ. Ред. А. Ф. Лосева и др. - М.: Мысль,1999.

•4.     Платон. Тир/ Платон// Федон, Тир, Федр, Парменид / Общ. ред. А.Ф. Лосева, В.Ф. Асмуса, А.А. Тахо-Годи . - М.: Мысль, 1999.

•5.     Платон. Федон  / Платон //Федон, Пир, Федр, Парменид / Общ. Ред.. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи. - М.: Мысль, 1999.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>