Яременко Л.О., Ільїна Т.О., Павлюк Т.І. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ

Яременко Л. О., Ільїна Т.О.

Науковий керівник: Павлюк Т. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут  КНТЕУ

ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ

        Трансформаційні процеси в економіці України призвели до негативних наслідків на ринку праці держави в цілому і регіонів зокрема. На сучасному етапі ринкових перетворень характерними ознаками ринку праці України досі залишаються наявність значних обсягів та тривалості безробіття, досить низького рівня зайнятості та соціального захисту населення і т.ін.

       Проблема безробіття на сьогоднішній день є дуже важливою, вона аналізує зайняте та безробітне населення з метою ефективного використання робочої сили. Безробіття є не тільки економічною але, й серйозною соціальною проблемою, причому соціальний аспект даної проблеми є більш суттєвим для суспільства. Ця проблема актуальна не лише в Україні, а й у всьому світі, адже  сьогодні немає жодної країни, здатної заявити, що кожен громадянин може легко знайти ту роботу, яка принесе максимальний заробіток, підвищить статус людини, зробить її фінансово незалежною.

       Метою роботи є систематизація умов, причин виникнення і поширення безробіття в Україні, виявлення тенденцій безробіття і його соціальних наслідків, визначення напрямків державної політики регулювання зайнятості, пошук шляхів, здатних стимулювати скорочення безробіття в сучасних економічних умовах.

        Вирішенням проблем безробіття займались слідуючі вчені: А. Сен, А. Пігу, А. Фрідман, Д. Філіпс, О. Хеффе тощо

серед українських фахівців з даного питання  слід  відзначити:  С. І. Бандура,  Д. П. Богиня,   В. М. Данюк, І.   С.  Кравченко,   Е.  М.  Лібанова,   Ю.  М.  Маршавін,   С.  В.  Мельник,  І. Л. Петрова, В. М. Петюх та ін.

Відповідно до Міжнародної організації праці, все населення поділяється на три групи:

-  Зайняті - особи  у віці з 15 до 70 років,які зайняті економічною діяльністью , приносить прибуток;

-  Безробітні - особи  у віці з 15 до 70 років,як зареєстровані так і незареєстровані в державній службі зайнятості,що відповідають трьом умовам: 1)немають роботи,прибуткового заняття; 2)протягом чотирьох тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу; 3)впродовж двох останніх тижнів були готові приступити до роботи;

-  Особи поза робочою силою- особи  у віці з 15 до 70 років,які не класифікуються як зайняті і безробітні(учні,студенти,хворі,увязнені).

       В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятість населення" законодавчо визначається безробіття.  Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

       Сучасні теорії ринку праці розрізняють такі типи безробіття у залежності від причин вивільнення робочої сили:

1) природне;

2) вимушене.

       - Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального:

а) добровільне безробіття виникає внаслідок того, що деякі працівники не хочуть працювати за пропоновану їм зарплату, але приступили б до роботи, якби плата була вищою;

б) фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, із зміною професій. Для нього характерним є стан пошуку або очікування роботи в найближчому майбутньому;

в) інституціональне безробіття породжується самою будовою ринку робочої сили, факторами, які впливають на попит і пропозицію робочої сили.

      - Вимушене безробіття - це безробіття, коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць. Серед форм вимушеного безробіття найбільш поширеними є:

а) плинне безробіття - це частина промислової резервної армії праці, яка то позбувається роботи, то знову знаходить її;

б) приховане безробіття - це неповна зайнятість у вигляді надання робочим адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня.

в) застійне безробіття - це явище, коли частина працездатного населення живе випадковими заробітками;

г) сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (туризм, сільське господарство, будівництво );

д) технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією робочих місць внаслідок модернізації, застосування нових технологій;

є) конверсійне безробіття виникає в зв'язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу [3].

На сьогодні згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди віком від 16 до  62 років, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

      До безробітних, зареєстрованих в органи державної служби зайнятості, відносяться особи, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядку отримали офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості [ 2].

       Конституція України передбачає право на працю та трудову діяльність(Розділ ΙΙ):

- Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

- Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, відповідно до суспільних потреб.

- Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

- Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

- Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

- Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

- Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, у старості та інших випадках, передбачених законом.

- Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення [1].

        Але очевидно, що цих законів недостатньо саме через відсутність роботи 7 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Він не включає до складу безробітних ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на «чверть ставки», ні тих, що мають тимчасові підробітки. За допомогою статистичного шахрайства нам демонструють фальшиве благополуччя, яке приховує справжній масштаб безробіття.

      У країнах, де влада чесна зі своїми громадянами, безробітними вважаються всі, хто хоче працювати й не може знайти роботу. У Росії таких - 9,2%, у Польщі - 19,2%, у Чехії - 7,8%, в Італії - 8,2%, у Португалії - 8,7%. В Україні рівень безробіття показано в таблиці 1.

Таблиця 1

 Рівень безробіття в Україні в 2010 р. (відповідно до МОП) [6]

          Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих ре­гіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіт­тя характерний для західних областей республіки - Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

        Рівень зареєстрованого безробіття в Україні у січні 2011 року виріс на 0,1% і на 1 листопада становив 2,1% населення працездатного віку. Про це свідчать дані Державної служби статистики України. За даними Держстату, у сільській місцевості цей показник збільшився на 0,3% і становив 3,2% населення працездатного віку, в містах - на 0,1%, до 1,7%  [5].

Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшення рівня безробіття в Україні:

- зниження податків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);

- надання державою пільгових кредитів для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;

- створення нових робочих місць, за рахунок взяття кредитів для технічного переобладнання і розширення підприємств;

- створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у яких найбільш високі;

- забезпечення спеціальними службами зайнятості перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів, відповідно до потреб галузей, що розвиваються;

- проведення спеціальних ярмарків праці для навчальних закладів, з метою працевлаштування випускників.

Отже, впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо досягнути зменшення рівня безробіття, збільшення кількості працевлаштованого населення і, як наслідок, загального покращення економічної і соціальної ситуації у країні.

Література:

•1.     Конституція України від 28.06.96р. //ВВР. - 1996. - Ст.42 - 46.

•2.     Майсюра О.М. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України //  Економіка та держава. - 2010. - №8. - С. 60-62.

•3.      Петрова І.Л Проблеми та перспективи мінімізації безробіття // Економіка та держава. - 2006. - №5. - С.90-92

•4.      Покрищук В. Підвищення економічної активності безробітного населення України [Текст] / В. Покрищук, Т. Перегудова // Україна: аспекти праці. - 2005. - №4. - С.24-28.

•5.     http://www.epravda.com.ua/

•6.    http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10034/1/45.pdf

     e-mail: Potoku17@yandex.ru

Залиште коментар!