Яшин Н.Ю. ПРОБЛЕМА ПІДГОТОВКИ ТОЛЕРАНТНОГО ФАХІВЦЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
Яшин Н. Ю.
Національний університет "Львівська політехніка"
ПРОБЛЕМА ПІДГОТОВКИ ТОЛЕРАНТНОГО ФАХІВЦЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
Ми живемо в час глобалізації економіки і все більшої мобільності, швидкого розвитку комунікації, інтеграції і взаємозалежності, в століття великомасштабних міграцій і переміщення населення, урбанізації і перетворення соціальних структур. Кожен регіон багатоликий, і тому ескалація нетерпимості і конфліктів потенційно загрожує всім частинам світу. Від такої загрози не можна відгородитися національними кордонами, бо вона має глобальний характер [1, с. 179].
В інтересах міжнародної злагоди істотно важливо, щоб окремі люди, общини і нації визнавали і поважали культурний плюралізм людського співтовариства. Мир неможливий без толерантності, а розвиток і демократія неможливі без миру. Толерантність необхідна у відносинах як між окремими людьми, так і на рівні сім'ї й громади. У школах і університетах, в рамках неформальної освіти, вдома і на роботі необхідно зміцнювати дух толерантності й формувати відносини відкритості, уваги один до одного і солідарності [1, с. 179]. Відтак у ХХІ столітті толерантність набуває важливості у всьому світі, оскільки вона виступає вагомою складовою гуманних людських взаємин.
Пріоритет у розвитку ідей толерантності було відведено системі освіти, як системі формування людини, ще у "Декларації принципів толерантності", затвердженій резолюцією генеральної конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 р. Документ розкриває сутність поняття "толерантність" як повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності; активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини; обов'язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (в тому числі культурного плюралізму), демократії і правопорядку [1, с. 177-178].
Вихованню присвячена окрема стаття 4, де відзначається, що виховання у дусі толерантності необхідно розглядати у якості невідкладного імперативу. У Декларації говориться, що з метою виховання чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність й індивідуальність, попереджати конфлікти чи розв'язувати їх ненасильницькими засобами потрібно:
•- навчати людей тому, в чому полягають їхні спільні права та свободи;
•- заохочувати систематичні і раціональні методи навчання, які розкривають різні джерела нетерпимості;
•- формувати у молоді навики незалежного мислення, критичного осмислення і вироблення суджень, заснованих на моральних цінностях;
•- надавати особливу увагу питанням підвищення рівня педагогічної підготовки, навчальних планів, змісту підручників і занять, удосконаленню інших навчальних матеріалів, включаючи нові освітні технології [1, с. 180-181]. Й з того часу процес теоретичного обґрунтування цих питань та їх застосування в освітянській практиці набув інтенсивного розвитку.
Сьогодні в системі освіти відбуваються значні зміни - оновлюється зміст освіти, в педагогічний процес вводяться нові педагогічні технології навчання та виховання, відбувається процес гуманізації та демократизації виховної системи. Проблема толерантності стає актуальною у процесі навчання у ВНЗ, оскільки разом із професійною підготовкою майбутніх фахівців особливе значення необхідно відводити й особистісній підготовці студентської молоді. У сучасному суспільстві потрібні спеціалісти не тільки з високим професійним рівнем, але й такі, які зможуть легко взаємодіяти з іншими людьми на основі взаємопорозуміння та взаємоповаги.
Таким чином, у світі виникла необхідність у формуванні особливого типу особистості майбутнього фахівця - толерантної особистості. Тому вектор вищої освіти необхідно спрямувати на формування толерантного молодого громадянина України, що є невідкладним завданням сьогодення. Вважаємо, що толерантний фахівець - це, в першу чергу, особистість, яка володіє відповідними толерантними якостями.
Розглянемо, як науковці розкривають поняття "толерантна особистість". Так на думку О. Пугачової, толерантна особистість - це людина, яка поєднує у собі наступні риси: прихильність до інших людей; поблажливість; терпіння; почуття гумору; чуйність; довіру; вміння володіти собою; доброзичливість; вміння не осуджувати інших; гуманізм; вміння слухати співбесідника; здатність до співпереживання [3, с. 111].
Дослідниця дає характеристику толерантній особистості як особистості, яка:
•- намагається розібратися у своїх достоїнствах і недоліках, ставиться до себе критично і не прагне у всіх своїх неприємностях обвинуватити оточуючих (знає про свої достоїнства і недоліки, менш задоволена собою, у зв'язку з цим потенціал для саморозвитку вище);
•- почуває себе в безпеці, тому не прагне захиститися від інших людей;
•- не перекладає відповідальність на інших, завжди готова відповідати за свої вчинки; бачить світ у всьому його різноманітті;
•- орієнтована більше на себе у роботі, творчому пошуку, роздумах, а у проблемних ситуаціях схильна обвинувачувати себе, а не оточуючих;
•- соціально-чутлива, вміє формулювати вірні судження про інших людей, адекватно оцінювати як толерантних, так й інтолерантних людей;
•- уміє посміятися над своїми недоліками, не прагне до переваги над іншими;
•- надає перевагу проживанню у вільному демократичному суспільстві [3, с. 112].
У контексті нашого дослідження цікавою є точка зору Г. Солдатової, Л. Шайгерової, Л. Шарової, які виділяють такі ознаки толерантної особистості:
•- відмова від домінування, спричинення шкоди і насильства;
•- співпраця, дух партнерства, готовність миритися з чужою думкою;
•- повага людської гідності та прав інших;
•- прийняття іншого таким, який він є;
•- здатність поставити себе на місце іншого;
•- повага права бути іншим;
•- визнання різноманітності та рівності інших;
•- терпимість до чужих думок, вірувань і поведінки [4, c. 200].
П. Комогоров виділяє такі складові толерантної особистості, як:
•- наявність сформованої установки на толерантність;
•- включення толерантності в індивідуальну систему цінностей;
•- сформованість знань про толерантність;
•- сформованість вмінь та навичок толерантної взаємодії [2, с. 80].
Отже, молоде покоління - це майбутнє нашої держави. Сьогодні перед ВНЗ постала проблема формування толерантної особистості майбутнього фахівця з вище перерахованими характеристиками. Дотримуємося думки, що вища освіта має неабиякий потенціал й можливості, щоб спрямувати цей процес у правильне русло в освітньому процесі вузу, якщо вирішення даної проблеми вважатиме одним із найважливіших завдань навчально-виховного процесу.
Література:
•1. Декларація принципів толерантності // Міграція і толерантність в Україні: [зб. ст. / за ред. Ярослава Пилипинського]. - К.: Стилос, 2007. - С. 175-181.
•2. Комогоров П.Ф. Формирование толерантности в межличностных отношениях студентов высшего учебного заведения: дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.01, 13.00.08 / П.Ф. Комогоров. - Курган, 2000. - 191 с.
•3. Пугачева Е.А. Формирование толерантности студентов в поликультурной среде вуза: дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Е.А. Пугачева. - Нижний Новгород, 2008. - 251 с.
•4. Солдатова Г.У. Тренинг «Учимся толерантности» / Г.У. Содатова, Л.А. Шайгерова, О.Д. Шарова // На пути к толерантному сознанию / под ред. А.Г. Асмолова. - М.: Смысл, 2000. - С. 177-239.
e-mail: nadiyalpu@mail.ru
