XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Яцюк І. О., к. пед. н., Пиндик О. Г. СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИМВОЛІЧНИХ ВЛАСНИХ ІМЕН В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Яцюк Ірина Олегівна

Студентка 5-го курсу

Відділення іноземних мов

Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж

науковий керівник: к.пед.н., доц. Пиндик О.Г.

СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИМВОЛІЧНИХ ВЛАСНИХ ІМЕН В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Дослідження власних імен, їх історії та семантики є одним із найактуальніших питань сьогодення, як показують спостереження психологів, лінгвістів та лiкарiв. Учені-психологи відзначають, що семантика iменi та його звучання досить активно впливають на долю людини, її характер, ciмейне щастя, навiть вибiр професiї. За семантичними ознаками англiйськi імена подiляються на ряд груп. Повніше уявлення про семантику власних імен сучасної Англії можна скласти, якщо врахувати історичний та національний контекст, у якому ці імена функціонували.

Не зважаючи на це, у колi дослідників немає єдності щодо розуміння і тлумачення семантики власних iмен. Часто погляди учених є навіть суперечливими або й протилежними. Деякі вчені вважають, що власні імена самі собою взагалі нічого не означають (К. Тоджебі, Дж. Мілль, О. Функе, А. Гардінер). Iнші стверджують, що власні імена мають значення ширше, ніж загальні, оскільки вони мають більшу кількість ознак і їхнє значення спеціалізоване (О. Йєсперсон, Г. Світ). Серед мовознавців переважає думка, що специфіка значення власного імені полягає в його нездатності висловлювати поняття. Такої точки зору дотримуються такі лінгвісти, як А. Уфімцева, О. Суперанська, К. Левковська, С. Ульман,  А. Реформатський, Н. Карпухіна. Так, дослідниця Н. Карпухіна наголошує на тому, що загальне ім'я сполучає номінативну функцію (називає речі) із семасіологічною чи сігніфікативною (висловлює поняття). А власні імена, за твердженням А. Реформатського, виконують лише номінативну функцію [2, с. 30, 69]. На думку Н. Карпухіної, значення власних імен має лише денотативний характер, основна їх функція називати, виокремлювати та відрізняти однотипні об'єкти, а не узагальнювати чи диференціювати ознаки предметів [4, с. 114]. На думку інших вчених (М. Блох, Т. Семенова), власне ім'я є одиницею номінації, що займає в реченні місце не менш повноцінне, ніж інші члени речення, хоч його семантика принципово відмінна від семантики інших членів речення.

Дослідник Л. Пономаренко пропонує поділ англійських імен виключно грецького походження на семантичні сфери. Він може бути використаний також стосовно всіх англійських імен.

 Отже, за семантичними ознаками вчений поділяє власні імена на такі основні групи [5, с. 35]: заняття людей (George, Penelope); надання допомоги (наприклад, Alexander); дар, подарунок (Daran, Dorothea, Eudora, Theodora, Zeno); здоров'я (Althea, Eustace, Jason); слава (Cleopatra, Hercules, Thecla); величність, пишність (Basil, Cyriack, Cyrilla); знатність (Eugene, Hermione); перемога (Berenice, Claus, Nicholas, Nicol); сміливість, мужність (Adria, Andrew, Andrea); чистота, цнотливість (Acacia, Agnes, Crystal, Delia, Ena, Karen); кохання (Charicia, Cassandra); краса (Calla, Narcissa); мудрість (Sophia); пам'ять (Alastair, Nestor); мовлення (Eulalie, Euphemia); спів (Ariadne, Evadne, Odelette/Odette); колір (Galatea, Melanie); яскравість, сяяння (Aglaia, Helen, Ilona, Phoebe); явища природи (Anatole, Iris, Maury); тварини (Dorcas, Leonidas, Melissa, Theron, Vanessa); рослини (Amaranth, Anemone, Anthea, Azalea, Jasmine, Lotus); самоцвіти (Margaret, Opal). Дослідник наголошує на тому, що іноді рослини та самоцвіти в іменах символізують деякі властивості, явища. Наприклад, Daphne ("Лавр") символізує перемогу, Myrtle - красу, Opal - надію. Як окрему групу можна виділити також імена з релігійною тематикою (наприклад, Angela) імена богів (Demeter, Diana). Деякі імена вказують на те, що їх носій є жителем певної місцевості (наприклад, Lydia).  Ще одна група імен - імена, що говорять про улюблену діяльність людей (приміром, Philip -"той, хто любить коней ").

Як правило, грецькі імена мають позитивне забарвлення (наприклад, Xenia перекладається як "гостинна", Clyde - як "сильний"). Імена з негативною семантикою трапляються дуже рідко (наприклад, Myra - "вбита горем", Myna(Myrna) - "сумна", Ulysses - "сердитий"). Існування цих імен Л. Пономаренко пояснює наявністю страху давніх людей перед явищами природи. На думку вченого, люди в давні часи вважали, що на найбільшу небезпеку наражаються особи з позитивними рисами. З метою захисту дітей від небезпеки їм і давали такі імена з негативною семантикою [5, с. 35]. Англійські власні імена можна розділити не тільки за семантичними, а й за фонологічними і морфологічними ознаками. Російський лінгвіст А. Рибакін пропонує саме таку класифікацію. Він виділяє три групи англійських власних імен. По-перше, це імена повні або вихідні (наприклад, Alexander; Agnes; Catharine; Elizabeth; Luke). По-друге, варіанти імен (такі як Alastair; Annis;Katharine; Elspeth; Lucas). По-третє, деривати (приміром, Alec; Aggie; Katie; Bet; Betti; Liz, Tib). Дериватами А. Рибакін називає всі похідні імена: скорочені, пестливі, зменшувальні, фамільярні. Цим термінам відповідають англійські short forms, pet names, diminutives, familiar forms. Втім, як зазначає цей вчений, деривати не піддаються чіткій диференціації [6, с. 8].

Цю точку зору розділяє й О. Леонович [7, с. 12]. Найчастіше деривати утворюються від повних імен шляхом зміни морфемного складу повного чи вихідного імені (це морфологічний спосіб творення). Найпоширенішими різновидами морфологічного способу словотворення є скорочення та афіксація. Скорочення можуть торкатися початку, середини чи кінця слів. Якщо скороченню підпадає початок слова, то цей вид словотворення називається аферезисом (наприклад, дериват Dora від імені Theodora). Синкопою називається вид скорочення, коли в слові опускається середня частина (прикладом може слугувати дериват Dora, утворений від імені Dorothea). Скорочення кінця слова називається апокопою (наприклад, Alec < Alexander, Nick < Nicholas).  Нами було досліджено близько 250 англійських власних імен різного походження шляхом суцільної вибірки як зі словників [1; 8;], так і з художніх текстів.

Література:

•1.     Великобритания :  лингвострановедческий словарь. 9500  единиц / [Л.В.  Колесников, Г.А. Пасечник и др.]. - М. : Рус. яз., 1978. - 480 с.

•2.     Реформатский А.А.  Введение в языкове-дение /  А.А. Реформатский. -  М., 1967. - С. 30, 69.

•3.     Карпухина Н.К.  Использование имен собственных для названия лица /  Н.К. Карпухина //  Иностранные языки на не специальных факультетах (межвузовский сборник). - Л., 1978. - Вып. 1. - С. 112-118.

•4.     Коваль А.П.  Життя і пригоди імен / А.П. Коваль. - К. : Вища шк., 1988. - 235 с.

•5.     Пономаренко Л.О.  Англійські власні імена грецького походження /  Л.О. Пономаренко //  Іноземна філологія. -  Л., 1982. - Вип. 66. - С. 33-38.

•6.     Рыбакин А.И.  Словарь английских личных имен. 3000 имен / А.И.Рыбакин. - М. : Сов. Энциклопедия, 1973. - 408 с.

•7.     Леонович О.А.  В мире английских имен / О.А. Леонович. - 2-е изд.,  испр.  и доп. - М. : АСТ : Астрель, 2002. - 140 с.

•8.     Англо-русский фразеологический словарь. Около 25000  фразеологических единиц / [сост. А.В. Кунин]. - М. : Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1955. - 1456 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>