XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Юрик Я.М. ПОРІВНЯННЯ ЗАСОБІВ УТВЕРДЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ В ТОТАЛІТАРНИЙ ТА ДЕМОКРАТИЧНИЙ ПЕРІОД (НА ПРИКЛАДІ АРХІТЕКТУРИ ЛЬВОВА ТА 40-х рр. XX – на зламі XX-ХХІ ст. )

Магістр архітектури, Юрик Я.М.

аспірант Національного університету „Львівська політехніка",

ПОРІВНЯННЯ ЗАСОБІВ УТВЕРДЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ В ТОТАЛІТАРНИЙ ТА ДЕМОКРАТИЧНИЙ ПЕРІОД (НА ПРИКЛАДІ АРХІТЕКТУРИ ЛЬВОВА ТА 40-х рр. XX - на зламі XX-ХХІ ст. )

Насамперед необхідно пригадати важливі історичні дати в період від початку Другої Світової війни і дотепер, що окреслювали періоди авторитарного та демократичного правління. Після розгрому Польщі гітлерівською Німеччиною у 1939 р. до утвореного Генерал-губернаторства 12 жовтня 1939 року було приєднано п'ятий дистрикт - Галичину, а відтак - Львів. Водночас 26  жовтня 1939 р. відбулися Народні збори Західної України та цього ж року Законом Верховної Ради СРСР було включено Західну України до складу СРСР - воз"єднано її з УРСР. Таким чином з 4 грудня 1939 року Львів стає адміністративно -політичним центром Західної України. 30 червня 1941 р. - 26 липня 1944 р. - німецький окупаційний період в історії Львова, а з 27 липня 1944 р. по 16 липня 1990 р. - радянський. І лише з проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 р. настає період легітимного демократичного розвитку суспільства [3, с.162-176]. Зауважимо, що під „ідентичністю" за визначенням Б.Черкеса розуміємо „взаємодію окремої особистості або спільноти з архітектурним довкіллям." [8, с.5].

Завданням цього дослідження є порівняння засобів утвердження ідентичності (в її просторовому прояві - національної, регіональної і міської) в період авторитарного та демократичного правління. Історичний громадський центр м. Львова є яскравим ілюстративним прикладом не тільки національної, регіональної і міської ідентичності, а й глобальної як пам'ятки ЮНЕСКО.

Відомо, що кожен окупаційний режим мав плани щодо радикальної зміни громадського простору Львова та утвердження „нової" (радянської, німецької) ідентичності, насамперед містобудівними засобами. У проекті І генерального плану Львова 1940 р., опрацьованого під керівництвом О.М. Касянова передбачалось перетворення Львова у „соціалістичне" і „промислове" місто та спорудження „нового центрального майдану на місці трущоб середньовічного гетто". Реалізації цього плану завадила окупація німцями Львова у червні 1941 р., які також прагнули втілити в життя власні містобудівні концепції на кштал плану перебудови Берліна 1942 року, адже „... все потрібно перетворити так, як це існує у німецьких містах", бо у Львові, як вони вважали „...німецької спадщини більше, ніж це відомо більшості німців і слов'ян" [1, с.579-58]. Водночас їх радикальні плани зміни розпланування і загального архітектурного образу Львова полягали у перетворенні узгір'я Цитаделі у новий головний осередок міста - символ сили і міці авторитарної влади. При цьому історичне розпланування міста брали до уваги тільки тією мірою, якою можна було простежити "німецькі риси" у просторовому укладі середмістя Львова [5, с.59] Тобто, містобудівні концепції періоду німецької окупації мали на меті створення образу „нового німецького міста" [6, с.124]. Ці ідеї не були зреалізовані у зв"язку з встановленням радянської влади у липні 1944 року. Новий проект генерального плану 1946 року опрацьований під керівництвом А.В. Натальченка і Г.Л. Швецько-Вінецького мав на меті змінити загальний образ міста і надати йому нових рис і ознак, зробити його „радянським не тільки за змістом, а й за формою, водночас автори пропонували зберегти унікальну історику-архітектурну спадщину. Водночас передбачалось створення „міської композиційної осі" південь-північ (по теп. площі Петрушевича, по проспекту Шевченка та по пр. Свободи продовжувалась пр.Чорновола за оперним театром і завершувалась новою площею з тріумфальною аркою), придатної для проведення масовим маніфестацій та парадів. Ця нова Центральна площа розміром 250*160 мала стати однією з найбільших у містах СРСР, перевищуючи навіть Червону площу у Москві, композиційним центром якої мав стати пам"ятник Сталіну. Ці масштабні плани не були зреалізовані. Також передбачалось перетворення міста у важливий індустріальний центр [1, с.584-585.]

Та на практиці утвердження образу радянського міста, а відтак утвердження нової радянської ідентичності відбувалось дизайнерсько-художніми засобами. У 1945 р. за проектом арх. В.Афанасьєва в сквері на вул. Леніна (Личаківській) спорудили „пам'ятник танкістам-визволителям Львова від німецької окупації". В 1952 році на площі перед Театром опери та балету по осі пішохідного бульвару встановили пам"ятник В.Леніну (скульптор С.Меркуров, арх. І.Француз, В.Шарапенко). У цьому ж році на плато, що підіймається над східною частиною міста, за проектом А.Натальченка, Г.Швецько-Вінецького, І.Персикова споруджений великий меморіальний комплекс „Пагорб Слави" [7, с.202]. Архітектура визнавалась „високим мистецтвом, що висловлює ведучі, всенародні ідеї нашого часу"[2, с.1551].

Так користуючись дизайнерсько-художніми засобами (спорудженням нових пам'ятників, монументів, меморіальних дошок, малих та пропагандиських архітектурних форм) змінювався громадський простір і наповнювався новим ідеологічним звучанням, так матеріалізовувалась нова радянська ідентичність. [8, с.223].

У період незалежності за допомогою тих самих засобів відбувається утвердження української національної ідентичності, регіональної та міської у м.Львові. Пам'ятник Тарасові Шевченку (ск. В.А. Сухорські, бронза, 1992 рр.) та „Хвиля національного відродження", 12 - метрова символічна стела з фігурними рельєфами (встановлена до  річниці незалежності України)  на площі, а відтак і весь проспект Свободи є  „святим місцем" українців та прикладом національної, етнічної, релігійної, глобальної та групової. Пам"ятник на площі Галицькій встановлений  засновнику міста королю Данилу Галицькому (архітектор Я.Чурилик, скульптор Р.Романович, В.Ярич, 2001) є прикладом утвердження національної, регіональної та міської ідентичності. Перший в Україні пам'ятник М.Грушевському, встановлений на проспекті Т. Шевченка (скульптори Д. Крвавич, М.Посікіра, Л.Яремчук, архітектор В.Каменщик, 1994 р.) є зразком втілення державної, нацональної, етнічної, міської ідентичності. На початку бульвару вул. Підвальної (колишніх Губернаторських валів) - монумент першому демократично обраному голові Львівської обласної ради, лідеру Народного Руху України  В'ячеславу Чорноволу (скульптор І.Самотос, архітектор В.Каменщик) [1, с.673-675]. Тут наведена лише невелика частина  прикладів.

Висновок: таким чином, утвердження ідентичності (в її просторового прояві - державному, національному, регіональному, міському) в тоталітарний (радянський) і демократичний (український) період у м. Львові відбувається однаковими засобами - художньо -дизайнерськими, а саме за допомогою будівництва нових монументів, пам" ятників та пам"ятних дошок).

Водночас окупаційні режими - німецький, радянський мали намір утвердьити свою ідентичність радикальними методами і засобами - руйнуванням львівських історичних громадських центрів, які є „нашаруванням ідентичностей".

Література:

1. Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІ-ХХІ ст./ Упорядник і науковий редактор Ю.О.Бірюльов.- Львів: Центр Європи, 2008. - 720 с.:1396 іл.

2. Большая советская энциклопедия . - Т. 1. - Москва, 1948. - с. 1551.

3. Котлобулатова І.П. Дати і події в історії Львова. - Львів: Аверс, 2009. - 208 с.

4. Львів. Туристичний путівник. Друге видання Львів: Центр Європи, 2007. -516 с.:

5. Посадський Б.С. Простір міста і міська культура (на зламі ХХ-ХХІ ст.): Монографія.- Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка", 2007. - 208 с.

6. Посадський Б.С. Німецький план перетворення центрального ансамблю Львова у 1943-1944 рр.// „Народознавчі зошити" - 2002. - №1-2.

7. Трегубова Т.О., Мих Р.М. Львів: Архітектурно-історичний нарис. - Київ, 1989, - с.202.

8. Черкес Б.С. Національна ідентичність в архітектурі міста: Монографія. - Львів: Видавництво національного університету „Львівська політехніка", 2008. - 268 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>