XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Заболотна О.А. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ОЗДОРОВЛЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ПЕРЕБУВАЄ В СТАНІ КРИЗИ

Заболотна Ольга Андріївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ОЗДОРОВЛЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ПЕРЕБУВАЄ В СТАНІ КРИЗИ

В період формування ринкових відносин в Україні, в умовах мінливості політичних, економічних та соціальних факторів система управління фінансовим станом підприємств потребує змін, тому дана тема є досить актуальною. Відсутність досвіду роботи у конкурентному середовищі призвела до виникнення та поглиблення кризових явищ на вітчизняних підприємствах. У зв'язку з цим гостро постає проблема фінансової кризи суб'єктів господарювання, виникає необхідність у розробленні системи діагностики і запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах.

Підприємство, що перебуває в кризовому стані, стикається з трьома основними проблемами:

1) дефіцитом грошових коштів і низькій платоспроможністю .

В результаті у підприємства виникає заборгованість перед бюджетом, персоналом, кредиторами, постійно зростають зовнішні запозичення. Основними показниками оцінки платоспроможності є коефіцієнти ліквідності;

2) недостатнім задоволенням інтересів власників, що проявляється в зниженні рентабельності власного капіталу підприємства. Про зниження  віддачі на вкладений в підприємство капітал свідчить падіння значень показників рентабельності;

3) зниженням фінансової незалежності підприємства, яка проявляється у труднощах з погашенням майбутніх зобов'язань підприємства через зростання його фінансової залежності від кредиторів.

Для нейтралізації впливу небажаних впливів  зовнішніх і внутрішніх факторів необхідно здійснювати оцінку фінансового стану підприємства. Основою різних методик даної оцінки  є в даний час визначення великої кількості часто не пов'язаних між собою показників. Відмінності між методиками зводяться до особливостей розрахунку того або іншого показника. Без урахування основних закономірностей економіки підприємства набір різноспрямованих показників перетворюється на непотрібну інформацію. У той же час аналіз на основі взаємозв'язку  дозволяє успішно проводити якісну діагностику фінансового стану підприємства і приймати обгрунтовані управлінські рішення щодо фінансового оздоровлення підприємства.

Проблеми з платоспроможністю, фінансовою незалежністю, рентабельністю виникають у підприємства  в тому випадку, коли воно заробляє недостатньо коштів або нераціонально розпоряджається результатами своєї діяльності. При обмеженому попиті на продукцію підприємства необхідно освоювати випуск нових видів продукції або скорочувати виробничі фонди. Перший варіант дозволить збільшити обсяги реалізації, але при цьому буде потрібно вкладення додаткових коштів. Скорочення виробничих фондів може збільшити прибуток за рахунок зниження постійних витрат.

Основною метою фінансового управління незадовільним станом підприємств є розробка і першочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів у ланцюжках економічних явищ, які призводять до кризового стану; а також заходів, спрямованих на швидке поновлення платоспроможності та відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємств, що забезпечує їх вихід із кризового фінансового стану,

Ринкова економіка виробила велику систему фінансових  методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємств від банкрутства, яка одержала назву "система антикризового фінансового управління".

Суть цієї фінансової системи управління полягає в тому, що загроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення. Це дає змогу вчасно використати спеціальні фінансові механізми чи обгрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур.

Система антикризового фінансового управління підприємством базується на певних принципах, а саме:

••         постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства. Фінансова рівновага підприємства є дуже мінливою в динаміці. Можлива її зміна на будь-якому етапі економічного розвитку зумовлюється природною реакцією на зміни зовнішніх і внутрішніх умов господарської діяльності. Ряд цих умов підсилює конкурентну позицію і ринкову вартість підприємства, а інші, навпаки, зумовлюють кризові явища в його фінансовому розвитку. Об'єктивність виявлення цих умов у динаміці визначає необхідність постійної готовності фінансових спеціалістів до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства на будь-якому етапі його економічного розвитку;

••         рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. З огляду на те, що загроза банкрутства підприємства реалізує найвищий рівень катастрофічного ризику, властивого фінансовій діяльності підприємства, і пов'язана з найбільш відчутними втратами капіталу його власників, вона має діагностуватися на найбільш ранніх стадіях з метою своєчасного використання можливостей для її нейтралізації;

диференціація показників-індикаторів кризових явищ за рівнем їх небезпеки для фінансового розвитку підприємства. Фінансовий менеджмент використовує в процесі діагностики підприємства великий арсенал показників його кризового розвитку, що фіксують різні аспекти фінансової діяльності підприємства, характер яких з позиції генерування загрози банкрутства є неоднозначним. У зв'язку з цим у І процесі антикризового управління господарюючим суб'єктом необхідно відповідно групувати показники кризових явищ за рівнем їх небезпеки для фінансового розвитку;

•     терміновість реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства. Відповідно до теорії антикризового фінансового управління кожне кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але й породжує нові супутні йому кризові фінансові явища. Тому чим раніше будуть задіяні антикризові механізми по кожному діагностичному кризовому явищу, тим більші можливості для відновлення порушеної фінансової рівноваги буде мати підприємство;

•     адекватність реагування підприємства на рівень реальної загрози його фінансовій рівновазі. Використовувана система механізмів з нейтралізації загрози банкрутства у переважній більшості пов'язана з фінансовими витратами чи втратами, зумовленими скороченням обсягів операційної діяльності, припиненням реалізації інвестиційних проектів і т. ін. При цьому рівень цих витрат і втрат прямо залежить від цілеспрямованості механізмів такої нейтралізації та масштабу їх використання. Тому задіювання окремих механізмів нейтралізації загрози банкрутства має виходити з реального рівня цієї загрози і бути адекватним йому, бо інакше не буде досягнуто очікуваного ефекту (якщо дія механізмів недостатня), або підприємство буде здійснювати невиправдано високі витрати (якщо дія механізмів надлишкова для даного рівня загрози банкрутства);

              • повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану. У боротьбі із загрозою банкрутства, особливо на ранніх стадіях її діагностики, підприємство має розраховувати виключно на внутрішні фінансові можливості. Досвід показує, що при нормальних маркетингових позиціях загроза банкрутства повністю може бути нейтралізована внутрішніми механізмами антикризового фінансового управління й у межах фінансових можливостей підприємства. Тільки в цьому випадку воно може уникнути болючих для нього реорганізаційних процедур;

• використання за необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутству. Якщо загрозу банкрутства діагностовано лише на пізній її стадії і вона має катастрофічний характер, а механізми її внутрішньої нейтралізації не дають змоги досягти необхідного ефекту у відновленні фінансової рівноваги, підприємство має ініціювати свою санацію (відновлення платоспроможності), залучившись допомогою ззовні. При цьому обираються найбільш ефективні форми санації (реорганізація, зміна організаційно-правової структури тощо). Такий захід є надзвичайним у плані антикризового фінансового управління господарюючим суб'єктом з метою запобігання його реальному банкрутству.

Розглянуті принципи є основою організації антикризового фінансового управління господарюючим суб'єктом при загрозі банкрутства.

З урахуванням цього на підприємствах розробляється спеціальна політика антикризового фінансового управління при загрозі банкрутства.

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством передбачає виконання таких заходів:

- здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

З цією метою у системі загального моніторингу фінансового стану підприємства виділяється особлива група об'єктів спостереження, яка формує можливе "кризове поле", що реалізує загрозу його банкрутства. У процесі спостереження використовуються як традиційні, так і спеціальні показники - "індикатори кризового розвитку";

- визначення масштабів кризового стану підприємства. При виявленні в процесі моніторингу істотних відхилень від нормального ходу фінансової діяльності, зумовленого напрямами фінансової стратегії підприємства та системою планових і нормативних фінансових показників, виявляються масштаби його кризового стану, тобто глибина цього стану з позицій загрози банкрутства. Така ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дає можливість застосовувати відповідний підхід до вибору системи механізмів захисту від можливого банкрутства;

- дослідження основних факторів, що зумовлюють кризовий розвиток підприємства. Розробка політики антикризового фінансового управління визначає необхідність попереднього групування таких факторів за основними визначальними ознаками; дослідження міри впливу окремих факторів на форми і масштаби кризового фінансового розвитку; прогнозування розвитку факторів, що справляють такий негативний вплив;

- формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, що відповідають його масштабам. Цілі антикризового фінансового управління конкретизуються відповідно до масштабів кризового стану підприємства. Вони мають враховувати також прогноз розвитку основних факторів, що визначають загрозу банкрутства підприємства. З урахуванням цих умов фінансове управління на даному етапі може бути спрямоване на реалізацію трьох принципових цілей, адекватних масштабам кризового стану підприємства:

усунення неплатоспроможності підприємства;

відновлення фінансової стійкості підприємства (забезпечення його фінансової рівноваги в короткостроковій перспективі);

зміна фінансової стратегії з метою забезпечення стійкого економічного зростання підприємства (досягнення його фінансової рівноваги в довгостроковій перспективі);

- вибір і використання діючих внутрішніх механізмів фінансової стабільності підприємства, що відповідають масштабам його кризового стану. Внутрішні механізми фінансової стабілізації покликані забезпечити реалізацію термінових заходів для відновлення платоспроможності та фінансової рівноваги підприємства за рахунок внутрішніх резервів. Ці механізми засновані на послідовному використанні певних моделей управлінських рішень, обраних відповідно до специфіки господарської діяльності підприємства та масштабів його кризового розвитку. У системі антикризового фінансового управління господарюючим суб'єктом цьому напряму політики приділяється першорядна увага;

- забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи. З огляду на важливість реалізації розроблених заходів для подальшої життєдіяльності підприємства такому контролю приділяється основна увага. Він покладається безпосередньо на керівників підприємства. Основна частина цих заходів контролюється в системі оперативного контролінгу, організованого на підприємстві. Результати контролю періодично обговорюються з метою внесення необхідних коректив, спрямованих на підвищення ефективності антикризових заходів;

- вибір ефективних форм санації підприємства. Якщо масштаби кризового фінансового стану підприємства не дають змоги вийти з нього за рахунок реалізації внутрішніх методів і фінансових резервів, то воно змушене вдатися до зовнішньої допомоги, що, зазвичай, набуває форми його санації. Санація підприємства може проводитися як до провадження справи про банкрутство (досудова санація), так і в процесі процедури банкрутства.

Отже, політика антикризового фінансового управління становить собою частину загальної фінансової стратегії підприємств, що полягає в розробці системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства і задіюванні механізмів фінансового оздоровлення підприємств, що забезпечують їх вихід із кризового стану.

Список використаних джерел:

•1.     Грачёв А. В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия. - М.: Финпресс, 2008. С.36-41.

•2.     Мингалиев К.Н. Финансовый менеджмент: Электронный учебник. - М.: Финансовая академия, 2009 .-202 с

•3.     Божко В.П., Булава И.В., Мингалиев К.И. Стратегия развития пред­приятий в современный период: теория и методология. - М.: МЭСИ, 2009.-78 с

•4.     Батьковский М.А., Булава И.В., Мингалиев К.Н. Экономико-математический инструментарий финансового оздоровления предприятий в условиях глобализации и мирового финансового кризиса. - М.: МЭСИ, 2009. С.75-81

•5.     Бень Т., Довбня С. Оцінка фінансового стану підприємств//Економіка України.- 2009,-№8. С.39-41.

•6.     Егоров П.В., Андреева В.Г. Диагностика управления финансовой деятельностью предприятия. - Донецк: Юго-Восток ЛТД, 2006.-207 с.

e-mail: lelechka-88@bk.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>