XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Зайцева Н.О. ЧИННИКИ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ФІРМИ

Зайцева Надія Олександрівна, аспірантка
Одеський державний економічний університет

ЧИННИКИ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ФІРМИ

Конкурентноздатність підприємств є самостійною системною категорією, яка відбиває ступінь реалізації цілей підприємств в їх взаємодії з навколишнім середовищем [1, c. 21].
Конкурентна перевага співвідноситься з характеристиками чи властивостями (атрибутами) товару чи торгової марки, за наявності яких фірма отримує перемогу у боротьбі з прямими конкурентами. Ці характеристики чи властивості можуть бути найрізноманітнішими та стосуватися як самого товару (базової послуги) та необхідних чи додаткових послуг до нього, так і способів виробництва, дистрибуції або продажів, що застосовуються фірмою. Будь-яка перевага над конкурентами є відносною, вона встановлюється шляхом порівняння з кращим із конкурентів на даному товарному ринку чи в даному сегменті. Отже, мова йде про найбільш небезпечного, чи пріоритетного, конкурента. Відносна перевага конкурента може бути результатом різних факторів, які можна віднести до однієї з трьох категорій згідно з природою конкурентної переваги, яку вони забезпечують:
1. Якість.
2. Витрати.
3. Ключові компетенції.
Як базис конкурентної переваги, що ґрунтується на якості, виступають відмітні якості товару, які представляють підвищену цінність для покупця або за рахунок зниження пов’язаних з товаром витрат, або за рахунок збільшення його ефективності. Фірма, таким чином, отримує можливість встановлювати на товар більш високу, ніж у конкурентів, ціну.
Зовнішня конкурентна перевага забезпечує фірмі підвищену ринкову владу. Вона може примусити ринок погодитися платити більш високу ціну, ніж у пріоритетного конкурента, який не має відповідної відмінної якості. Стратегія, що ґрунтується на зовнішній конкурентній перевазі, є стратегією диференціації. В даному випадку фірма має продемонструвати свою здатність виявляти очікування покупців, які не задоволені жодним з існуючих товарів, і відповідати цим очікуванням. Стратегія зовнішньої конкурентної переваги може бути успішною, якщо цінова премія, яку готовий платити споживач, перевищує витрати на забезпечення додаткової цінності.
Конкурентна перевага, яка ґрунтується на витратах, обумовлена тим, що фірма виграє у своїх конкурентів у питаннях контролю за рівнем цін і витрат, а також адміністрування та управління товаром. Це є особливо цінним для виробника, оскільки собівартість товару стає більш низькою, ніж у пріоритетного конкурента фірми. Внутрішня конкурентна перевага є результатом підвищеної продуктивності, що робить фірму більш прибутковою, а також більш стійкою щодо зниження цін, яке нав’язується ринком чи конкурентами. Стратегія, що ґрунтується на внутрішній конкурентній перевазі, є стратегією домінування у витратах, яка визначається перш за все організаційним і технологічним ноу-хау фірми. Така стратегія призводить до успіху в тому випадку, якщо споживачам пропонується прийнятна вартість і ціни є близькими до середньоринкових. Якщо заради здешевлення товару фірма надто знижує якість, то падіння ціни, якого вимагають споживачі, не зможе компенсувати низьку собівартість.
К. Прахалад і Г. Хемел сформулювали третій чинник, який надає конкурентну перевагу – ключову компетенцію – особлива навичка чи технологія, яка створює унікальну цінність для споживача [2, c. 371]. Спеціальні навички фірми значною мірою виражені в колективному знанні її співробітників і процедурах, що визначають характер їхньої взаємодії. Таким чином, у фірми виникає конкурентна перевага, яка ґрунтується на ключових компетенціях. За правильного застосування ключові компетенції дозволяють з часом створити стійкі джерела конкурентної переваги, причому застосовувати їх можна і в інших, на перший погляд далеких сферах бізнесу.
Ключову компетенцію можна вважати стійкою, якщо вона:
• порівняно з пропозиціями конкурентів представляє значну цінність для споживачів;
• є складною для відтворення конкурентами чи третьою стороною, що створює конкурентні бар’єри для входу на ринок;
• відкриває компанії доступ до різноманітних і зовнішньо не пов’язаних один з одним ринків за рахунок об’єднання навичок і технологій традиційних бізнес-одиниць.
Ідентифікація і розвиток ключових компетенцій передбачає вичленення основних можливостей організації з наступним визначенням її основних сильних сторін. Саме на ключових компетенція[ ґрунтується багато успішних стратегій диверсифікації.
Проміжок часу, протягом якого фірмі вдається утримати конкурентну перевагу, залежить від трьох чинників:
1. характеру джерела конкурентної переваги, тобто складності її копіювання;
2. кількості наявних у фірми джерел конкурентної переваги;
3. постійного вдосконалення всіх процесів, пошуку перспективних нововведень [3, c. 17].
Отже, стрімке підвищення рівня конкуренції і зростання вимогливості споживачів призводять до того, що взяти гору у нелегкій суперечці, яка має назву «конкуренція», зможе лише підприємство, що володітиме конкурентними перевагами у всіх сферах: як у сфері зниження витрат і покращення якості, так і у сфері ключових компетенцій.
Література:
1. Гайдук В.А. Фактори конкурентноздатності суб’єктів на товарних ринках // Економіка та держава. – 2007. – №3. – С. 21-23.
2. Ламбен Ж.-Ж. Менежмент, ориентированный на рынок. – СПб.: Питер, 2004. – 800 с.
3. Царенко О.В. Генезис та еволюція теорії конкурентних переваг // Економіка та держава. – 2007. – №12. – С. 16-18.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>