ХІІІ Міжнародна наукова інтернет-конференція «СОЦІУМ. НАУКА. КУЛЬТУРА» (25-27 січня 2017 року

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подпишитесь на рассылки о научных публикациях

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Ваш город:




Зелінська О.М. КОНЦЕНТРАЦІЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ МОНОПОЛІЗМУ.

Рубрика: Економіка

Аспірант Зелінська О.М.

Луцький державний технічний університет

Концентрація як фактор формування монополізму

Однією з найважливіших характеристик структури ринку є рівень його концентрації. Визначення рівня концентрації через підрахунок кількості фірм на ринку не може дати реальної картини, оскільки всі фірми на практиці випускають різну продукцію, мають різний рівень витрат на виробництво. Інтегральним показником впливу фірм на ринок є частка на ринку. Тому для визначення рівня концентрації застосовується коефіцієнт концентрації, що дозволяє підрахувати суму часток провідних фірм на певному ринку. В зв'язку з цим коефіцієнт надає можливість охарактеризувати структуру ринку за розмірами фірм.

Разом з тим, фахівці наголошують на таких недоліках коефіцієнта концентрації, як неточності у визначенні відповідних ринків, адекватних замінників, ігнорування регіональних ринків та іноземної конкуренції[1]. Коефіцієнт аналізує позиції лише найбільших, а не всіх фірм. Крім того, не враховується різниця між галузями, в яких домінує лише одна фірма, і тими, в яких провідні фірми майже порівну поділяють ринок. Зокрема, однаковий коефіцієнт концентрації буде мати місце на ринку, на якому 4 фірми мають частку по 25% та ринку, на якому домінуюча фірма захопила частку в 85%, а інші три мають по 5%.

Використання коефіцієнта концентрації стосовно лише внутрішніх виробників завищують рівень концентрації ринку тоді, коли на нього впливає також міжнародна конкуренція. В свою чергу, ігнорування регіонального обмеження щодо ринків ряду товарів зумовлює заниження рівня концентрації, оскільки стосовно місцевого чи регіонального ринку вона може виявитись значно вищою.

З 1992 року в США для регулювання процесу централізації капіталу, що загрожує монополізацією ринків, застосовується індекс Герфіндаля-Гіршмана. Цей показник визначається як сума квадратів часток ринку (в процентах) всіх фірм, що діють на певному ринку.

Перевагою даного показника над коефіцієнтом концентрації полягає в тому, що при його розрахунку вже неможливим є співпадіння показників для галузей з різною структурою. Максимального значення індекс Герфіндаля-Гіршмана набуває в умовах чистої монополії, де він досягає 10 000 (ННІ = 100²).   Для галузі, в якій діє 10 фірм, що мають по 10% на ринку, коефіцієнт складає 1000 (ННІ = 10·10²).  Таким чином, чим менше учасників ринку та вища їх ринкова частка, тим вищий індекс. Для запобігання злиттям та поглинанням, що загрожують монополізацією ринків, використовуються визначені критерії.

Єдність у поглядах стосовно факторів, що породжують концентрацію ринку, у економістів відсутня. В якості факторів, що сприяють посиленню концентрації, переважно фігурують ефект масштабу, рівень незворотніх витрат, бар'єри проникнення на ринок, конкурентоспроможність. При цьому рівень концентрації визначається комплексною дією названих факторів, а також випадкових впливів.

Економія на масштабах породжується зниженням витрат на виробництво продукції внаслідок підвищення ефективності виробництва при збільшенні обсягів діяльності. Вона виникає через неподільність виробництва, спеціалізацію, технічну економію, ефективне використання капіталу, виробництво побічних продуктів тощо. Найяскравіше зниження довгострокових середніх витрат при збільшенні обсягів випуску проявляється в сфері природної монополії, що на практиці здебільшого представлена комунальними службами.

Література:

1. В.Кіп Віскузі Джон М. Вернон Джозеф Е. Гарінгтон. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика. Київ "ОСНОВИ", 2004, - с.201.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>