XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Жуков С.М. ДУХОВНІСТЬ, КУЛЬТУРА ТА ГУМАНІЗАЦІЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Жуков С.М.

ДУХОВНІСТЬ, КУЛЬТУРА ТА ГУМАНІЗАЦІЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Люди дивні і прекрасні – ось щира правда про них. Але ця правда схована навіть від них самих, тому що не кожному зустрічається в житті та Справжня Людина, для якої ми обернемося кращими нашими сторонами. Побачити людинупрекрасною – значить і зробити її реально прекрасною.
Як уже було відзначено раніше, художнє виховання є складовою естетичного виховання, а у свою чергу естетичне, моральне, релігійно-духовне (конфесійне), а також, можна із упевненістю сказати, інтелектуальне виховання – є складовими духовного виховання.
Духовний розвиток дитини – складне, багатокомпонентне утворення, в яке входять моральний, естетичний, світоглядний, комунікативний і екологічний аспекти, властиві особистості і виражені в її індивідуальному досвіді.
Духовність маленької людини розглядається як інтегративна якість особистості, що виявляє взаємозв'язок емпатичних і креативних її характеристик.
Зараз все частіше з'являються то тут, то там такі словосполучення, як “педагогічна соціологія мистецтва”, “педагогіка духовності” (або духовна педагогіка) і, навіть, - “педагогічна філософія” (філософія педагогіки або освіти).
Останнім часом стало звичним в науці використовувати слово “філософія” стосовно сфери освіти (О. Гершунський, В. Долженко 1995). Відомі роботи початку ХХ століття, присвячені цим проблемам (Д. Дьюї). Однак філософія не може вирішувати завдання складання готових практичних рецептів, але вона може забезпечити новий рівень розуміння.
Одним із завдань філософії гуманістичної освіти є виправдання її з погляду людини і її потреб. “Ціль нашого земного існування полягає у вихованні гуманності, а всі інші життєві потреби тільки служать їй і повинні вести до неї” (І.Г. Гердер) [1, с. 165]. Саме з позиції мистецтва в житті дітей, а не мистецтва для дітей (у цьому зв'язку треба згадати “крилаті” слова “не із предметом до дітей, а з дітьми до предмета”) сьогодні можна спробувати знайти підходи до самих нерозв'язаних проблем педагогіки. Нам представляється зовсім необхідним поглянути на одну з таких проблем з точки зору самих дітей: їх інтересів, потреб і можливостей; довідатися про їх вибори і переваги, домагання і бажання, про те, що їм необхідне.
Такий підхід дозволяє виявити внутрішні мотиви освітньої діяльності людини, визначити джерела її активності, їх обумовленість. Він (підхід) переносить акцент на хотіння і бажання, рушійні сили, на енергетичну силу, від яких тільки і залежить дієвість найефективніших “педагогічних технологій”. Педагогіку, в якій не дитину пристосовують до методики, а методику до дитини, за всіх часів і називали гуманістичною. Відношення і реакція дітей стають критерієм істини для педагога (компас і азимут), тому що в остаточному підсумку вони визначають результат будь-яких педагогічних зусиль і виявляють їх ефективність.
Чомусь самим головним речам людина в нашому суспільстві навчається “випадковим” чином (витрачаючи багато зусиль і часу).
Педагогіка, що не цікавить дитину взагалі, була названа Ш. Амонашвілі “бездітною” (а ми додамо – бездушною). Педагогічна діяльність у цьому випадку виявляється марною, безплідною такою, що залишає за собою ще більшу пустелю, чим колись, тому що “…дитина, яку погано вчили, набагато далі від досконалості, чим та, яку не вчили зовсім” [2, с. 12]. Духовний, одухотворений учитель – от що конче необхідне педагогіці. Вчитель повинен бути правильним.
Багато вчених визнають той факт, що без підняття на належну висоту питань духовності подальший розвиток суспільства неможливий. Задача формування духовної еліти суспільства стала вкрай актуальною, і у першу чергу, – для педагогіки.
Виховання є процес творчий, він не терпить шаблонів. Процес виховання – це співтворчість вихователя і дитини. В ньому виявляються індивідуальні особливості обох учасників процесу. Необхідні конкретні прийоми та методики виховання, які озброюють вихователя різноманітними і, у першу чергу, психологічними знаннями. Рішення завдань у духовній сфері дитини передбачає різнобічне вирішення даної проблеми (широкий пошук). Безліч факторів, так чи інакше, впливають на формування духовних інтересів і потреб дітей: родина, навчальні заклади (і дошкільні в тому числі), соціум і також мистецтво.

Література:
1. Katz R.L. Empathy: It's Nature and Use. – N.Y., 1963. – Р. 5-7.
2. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети. – М.: Просвещение, 1983. – 206 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>