XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Зима Л.В. АКТУАЛЬНА ІДЕЯ У ВИКОНАВСТВІ ФОРТЕПІАННОГО КВІНТЕТУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧИСЛОВОЇ СИМВОЛІКИ

Здобувач ОДМА ім..А.В.Нежданової   Зима Людмила Вікторівна,

доцент кафедри камерного ансамблю ОДМА ім. А.В.Нежданової

АКТУАЛЬНА ІДЕЯ У ВИКОНАВСТВІ ФОРТЕПІАННОГО КВІНТЕТУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧИСЛОВОЇ СИМВОЛІКИ

Сьогоденне виконавство не може мислитись без «актуальної ідеї». Мірою актуальності такої ідеї виступає сучасність, концептуальність, синергетичність мислення музиканта, який своєю кінцевою виконавською творчою ціллю має поєднання слухача з матрицею світового духовного пошуку. Синергетика актуалізує у музичному виконавському світогляді  нові часово-просторові світовідчуття, амбівалентні поєднання суттєвих феноменів культури.

Серед останніх символ, основа мови мистецтва, приближує нас до найсуттєвіших таємниць цього мистецтва. Погляд на існуючі жанри камерно-інструментального ансамблю крізь призму числової символіки дозволяє виявити співвідносність кількісних характеристик  таких жанрів  як дует, тріо, квартет, квінтет основам відповідних числових символів  світової міфопоетики.

Так, дует - безперечно має походження від діади, що у стародавніх китайців утворювала знамените єднання інь-ян, була джерелом і причиною протиріч у Піфагора, а також раціоналістичним символом антитетичності, суттєвим для європейської діалектики, зокрема, для І.Канта.  Тріо за числом учасників-виконавців спирається, мабуть, на одне із найбільш містичних чисел в міфології Сходу і Заходу, яке може вважатися одним із найважливіших символів звукової картини світу. У квартеті  ми знаходимо найважливіші характерні основи числа «чотири» та квадрата, що його символізує, такі як визначеність, конструктивна стабільність. Фортепіанний квінтет, спираючись на амбівалентне, «досконале», непарне, «центральне» число «п'ять» демонструє нам багато відповідних з ним своїх якостей і жанрових рис у перехресті різних міфологічних культур.

Може бути цікавим порівнюючий аналіз екзистенції у музичній тканині часу двох, на перший погляд,  близьких типів ансамблю - фортепіанного квартету  та фортепіанного квінтету. Але ж, очевидно, що фортепіанний квартет  як конструктивний символ організації, могутності, енергетичної стабільності набув значущості в епоху Просвіти та класицизму. Кульмінацією жанру стали три славнозвісних фортепіанних квартети  Брамса, створені у руслі структур класичної симфонії, що відкарбувалися у часі. Аналогів їм не було знайдено, не рахуючи кількох романтичних фортепіанних квартетів по одному у Вебера, Дворжака, Шумана, Танєєва... Напроти, фортепіанний квінтет як жанр набувши кульмінації  розвитку в романтичну епоху -  Дворжак, Франк, Танєєв, Брамс, Шуман, реалізуючи потенції «пам'яті числа» освоївся у сучасному музичному просторі - Новак, Шостакович, Лятошинський, Метнер, Шнітке, Краузе, Бацевич, ін., еволюціонуючи через притаманну числу «п'ять» амбівалентність, універсальність, «досконалість». Характеристика «досконалості» жанру фортепіанного квінтету базується на двох рівних самодостатніх «досконалих» явищах - фортепіано як універсальний музичний космос і струнний квартет як «досконала», поширена форма музикування, існування в мистецтві. Ці два рівних, самодостатніх явища, з'єднавшись, народжують третє, нове явище «досконалої якості» - художній простір, що відрізняється особливим динамізмом, пластикою, потужністю і новими  сонорістичними  можливостями.    Ця нова якість - фортепіанний квінтет характеризується новими ознаками стабільності-динамізму, властивими відповідним енергіям, глибинним характеристикам чисел: діаді фортепіано-струнний квартет, квадрату квартету - як символам стабільності; фортепіано (один як точка відліку), квінтету в цілому (5) - як символам динаміки, закладеної в непарних числах.

Поширюючи межі аналізу жанру фортепіанного квінтету, вдаючись до «ініціалізації» його символічної числової  «пам'яті структури», закону співвідношень та сутностей, які є першоосновними складовими частинами для світової міфопоетичної свідомості, виявляємо тропність його основам глибинної мови символів.

Цей процес глибинної самоідентифікаціі жанру, матеріалізуючись у свідомості музиканта-виконавця стає цінною складовою частиною «актуальної ідеї» інтерпретації, надаючи останній нових «космічних» вимірів, живлющості, «квітучої складності» (за К.Леонтьєвим), час для якої в мистецтві вже настає.

Література:

1. Бауер В., Дюмотц І., Головін С., Енциклопедія символів. -М.,2000. -512с.

2. Керлот Х., Словник символів. -М.,1994. -608с.

3. Маркова О.М. Питання теорії виконавства. -Одеса, 2002. -128с.

4. Піфагор. Золотий канон. Фігури езотерики. Упорядник О.Шапошніков -М.,2003. -448с.

5. Польська І.І. Камерний ансамбль: Історія, теорія, естетика. Монографія.-Харків, 2001. -396с.

e-mail: Luda_Zima@mail.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>