XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Змієвець А. І., Панікевич В. М. ФІНАНСОВЕ ПРАВО ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА

Змієвець Алла Ігорівна, Панікевич Василь Миколайович

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ФІНАНСОВЕ ПРАВО ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА

Основними об'єктивними критеріями поділу права на окремі галузі є матеріальний зміст тих суспільних відносин (предмет правового регулювання) та спосіб впливу на ці відносини (метод правового регулювання). Фінансове право переважна більшість науковців визначають як самостійну галузь єдиної правової системи держави.

Самостійність цієї галузі права обумовлена предметом правового регулювання, змістом, якісною єдністю суспільних відносин, що регулюються фінансовим правом, превалюванням однотипних фінансово-правових методів [1, с. 15]

Актуальність дослідження питання фінансового права як самостійної галузі полягає в тому, що з провадженням в Україні реформ в галузі податків, пенсійного страхування та соціального захисту населення, фінансове право посіло одне з найголовніших місць щодо врегулювання фінансово - економічних відносин в державі.

Утвердження в Україні ринкових відносин, незважаючи на те, що даний об'єктивний процес, у кожному окремому випадку має свою динаміку і ступінь зрілості, обумовлює активне перетікання державних грошових ресурсів і фінансових активів у недержавний сектор. Таким чином, усе більш значна частка фінансового потенціалу країни обертається у приватному і корпоративному секторах економіки, породжуючи відповідні правовідносини і, функціонуючи як ринок грошово-кредитних ресурсів, фінансових активів та ін., тобто фактично являє собою національний фінансовий капітал.

Проблему становлення фінансового права як самостійної галузі права розробляли такі вчені вітчизняні як Г.В. Бех, Л.К. Воронова, О.О. Головашевич, О.О. Дмитрик, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та інші.

Твердження про те, що фінансове право є самостійною галуззю права у наш час не вимагає додаткового обґрунтування, бо протягом затяжної дискусії 30-70-х рр. ХХ ст. було наведено чимало переконливих аргументів з цього приводу. Але після того, як у 1952 р. Р. Й. Халфіна на основі глибокого аналізу наукових надбань професора Ю.А. Ровинського у своїй праці назвала фінансове право самостійною галуззю права, зазначивши, що воно вийшло з державного та адміністративного права, виникла нова дискусія [2, с. 22]. Усі ці дискусії обумовлюються тим, що фінансове право перебуває у тісному зв'язку з іншими галузями права.

Б. В. Бесчеревних у своїй монографії «Компетенция Союза ССР в области бюджета» (1975 р.) обґрунтував висновок про те, що фінансове право не виділялося з інших галузей права, а з'явилося як самостійна галузь серед інших галузей (державного та адміністративного) [2, с. 23].

На користь самостійної галузі права служить аргумент, що фінансове право має свої лише йому притаманну сферу правового регулювання та як і будь-яка галузь права характеризується самостійним предметом та методом (методами) правового регулювання. Фактично це основні елементи, за якими можна виокремлювати галузі у системі права.

Фінансове право є класичною публічною галуззю права. Саме сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витратами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що застосовуються у фінансових правовідносинах, відображають державну політику і можуть дещо різнитися від суто "юридичних" законів. Основний акт у сфері фінансів - це закон про державний бюджет, що представлений не викладенням правил гідної поведінки, а є планом дій держави, яка надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів.

Характеризуючи фінансове право як галузь права, в першу чергу, слід розкрити його предмет та метод. Предмет правового регулювання являє собою якісно однорідний вид суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права. Для цих відносин характерні такі риси: 1) життєво важливі для людини та її об'єднань; 2) вольові, цілеспрямовані (розумні); 3) стійкі, такі, що повторюються, та є типовими; 4) піддаються зовнішньому контролю.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. Так,         П. М. Годме зазначає, що фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси. У відносинах, пов'язаних з формуванням і витрачанням коштів централізованих і децентралізованих фондів, необхідних державі для виконання її функцій, завжди виявляється владно-організуюча роль держави в розподілі й перерозподілі національного доходу та ВВП. Саме тому такі відносини мають владно-майновий (грошовий) характер [1, с. 17]. Як зазначають науковці, фінансове право нашої України ще остаточно не сформувалось. В ньому, як і в самій українській державі, українському суспільстві в цілому, є чимало залишків минулого, основ теперішнього, паростки майбутнього. Останнє, поки що проявляється переважно у формі напрямків, тенденцій у розвитку фінансового права України, що потребують всілякої їх підтримки з боку громадянського суспільства і правової держави [3, с. 6].

Таким чином, фінансове право - це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій.

Література:

1. Орлюк О. П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

2. Кулінічева Т. О. До питання щодо системи фінансового права. Фінансове право:збір. наукових статей. 2008, №3 С. 21-24.

3. Віхров О. П., Ніщимна С. О. Фінансове право: Конспект лекцій, Чернігів: ЧДІЕУ. 2002. - 280 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>