XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Золотарчук Н.І. ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО В ДЕКОРУВАННІ ПРОЦЕСІЙНИХ ХРЕСТІВ XVII – XХ СТ.

Золотарчук Наталія Ігорівна,

аспірантка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО В ДЕКОРУВАННІ  ПРОЦЕСІЙНИХ ХРЕСТІВ XVII - XХ СТ.

         Усвідомленню характеру духовного наповнення та змісту української культури сприяють найяскравіші сторінки українського мистецтва на древі минувшини - синтез декоративної різьби та малярства, де оригінальні композиції створювались з вишуканою майстерністю не втрачаючи своєї самобутньої індивідуальності.

         Єдиний ансамбль процесійних хрестів та  патериць є одним із важливих атрибутів церковного простору. На богослужіннях процесійний хрест, як зазначають богослови, є символом де є присутньою хресна жертва Христа, що повинно бути добре видимим для згромадження вірних. Процесійні хрести разом із патерицями представляють церкву в процесіях з нагоди різних подій, як святкових - храмових свят, так і під час обряду похорону.

          Декор процесійних хрестів здебільшого залежав від зміни стилів. Впродовж XVII ст. стає традиційним перехід малюнка в конструкцію дерев'яного хреста. Зміна форми хреста відбувалася внаслідок утвердження трираменного семиконечного хреста з прямою або скісною підніжкою. Подібність можна віднайти в іконописних сюжетах двостороннього процесійного хреста із Лемківщини другої половини XVII століття в селі Овчари, що знаходиться на території сучасної Польщі (колишнє село Рихвалд) та одностороннього процесійного хреста, що представлений в  Кафедральному Соборі Святого Воскресіння  міста Івано-Франківська (Україна) [3; 283-286].

          Особливої уваги заслуговують процесійні хрести Івано-Франківського Кафедрального Собору Святого Воскресіння, що не мають датування та зберігаються в експозиції храму - катехитичному  центрі й каплиці.

          До названих взірців, певною мірою, відноситься процесійний хрест з виставки цього храму, виконаний невідомим автором. Хрест шестираменний, дощатої конструкції, односторонній з прямою підніжкою, із зображенням видовженої фігури Богоматері в червоному мафорії  зі схрещеними на грудях руками та похиленою головою. Зображення подано на синьому тлі, передано об'ємно за допомогою світлотіні.

         Аналогічну конструкцію подання знаходимо в лемківському процесійному хресті другої половини XVII століття (село Овчари, Польща). Щоправда, його іконографічні мотиви відрізняються від попереднього. Тут показано на зворотній стороні «Хрещення Ісуса Христа», а на лицевій - «Розп'яття».

         Оскільки простежується помітна схожість передання іконографічних  зображень, то можна припустити, що процесійний односторонній хрест з експозиції Кафедрального Собору Святого Воскресіння міста Івано-Франківська за датуванням може також належати до другої половини XVII ст.

          До процесійний хрестів кінця XVIII століття належать хрести з села Хмелівка Волинської області та села Іванківці Кіцнанківського р-ну, що на Буковині (Україна) [3; 289].

          Покутські хрести початку ХІХ століття (1806 р.) села Марківки Коломийського району Івано-Франківської області, Івано-Франківського бласного художнього музею та Кафедрального Собору Святого Воскресіння міста Івано-Франківська, що знаходяться на даний час в експозиційному переміщенні до соборової каплиці, мають велику схожість в іконографічних мотивах та значну відмінність у конструкції.

          В кінці ХІХ - початку ХХ століття в декоруванні творів мистецтва з'являється інкрустація різноманітними шматками дерева, перламутру, бісером та металом - кусочками бляхи, крученим дротом. Так, в техніці вирізування, точіння, інкрустації досить лаконічно виконаний процесійний хрест майстрів Гуцульщини початку ХХ століття (Інв. № 114). Характерним для процесійного хреста є рідковживаний декоративний елемент півмісяця в основі хреста, що є символом християнської перемоги над іновірцями. Такий екземпляр знаходиться в експозиції Косівського художнього музею (Україна) [2; 190].

          Найсуттєвішими з новітніх змін в ХХ столітті, яких зазнала різьба, слід вважати збагачення процесійного хреста скульптурними мотивами. Таке запровадження стало важливим зрушенням у мистецтві. Воно  виразно помітно в декоруванні хрестів у експозиції Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття та фондів Івано-Франківського обласного художнього музею.

         Отже, стилістична еволюція іконографічних зображень, орнаментальних та скульптурних мотивів у декоруванні літургійних процесійних хрестів, незважаючи на різні впливи та запозичення кожної епохи, дозволяє визначити автентичність і виразний характер. Виходячи з вищезазначених матеріалів, можемо сміливо стверджувати, що народна сакральна творчість займає вагоме місце в українському образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві,  а також відзначається особливою силою художньої виразності.

 Література:

1. Драган М. Українська декоративна різьба XVI - XVIIIст./М. Драган. - К., 1970. - 202с.

2. Лукань В. Процесійні хрести та патериці на Гуцульщині XVII - XXст./ В. Лукань //Сакральне гуцульське дерево. -  Мистецтвознавство. -  Івано-Франківськ, 2004. - №6. -   С.184-192.

3. Станкевич. М. Українське художнє дерево XVI - XX/ М. Станкевич. - Львів, 2002. - 480с.

4.Станкевич. М. Духовність народного мистецтва: етноестетичний аспект/ М. Станкевич

// Теорія й історія візуальних мистецтв. -  Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ, 2009. - №15-16. -   С.3-8.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>